Голова Федерації роботодавців України Дмитро Олійник (на знімку): «Чи можемо ми в умовах нинішніх цін на газ побудувати конкурентоспроможну економіку? Відповідь очевидна...»
Фото надано прес-службою ФРУ.
Стрімке, небачене з 1992 року, підвищення цін на природний газ у листопаді може зупинити 49% промислових підприємств — споживачів блакитного палива, заявили у Федерації роботодавців України (ФРУ), оприлюднивши дані опитування серед 100 підприємств реального сектору.
Уже зупинився потужний Одеський припортовий завод, який зможе «піднятися», тільки отримуючи газ за толінговою схемою. От-от можуть стати інші підприємства хімпрому. На межі банкрутства — 25 заводів, що випалюють будівельне вапно. В «Укрлегпромі» говорять про зупинку текстильних і шкіряних фабрик. «Укрцукор» уже звернувся до Кабміну по фінансову підтримку...
«Подаруночки» до Різдва
Опитування ФРУ — показове. У ньому брали участь підприємства 20 галузей промисловості, у собівартості продукції яких частка газу на 31 грудня 2020 року перевищувала 7%.
Не дивлячись на те, що вартість «блакитного» від початку року лише зростала, ще в липні-серпні ці підприємства працювали з прибутком. Але на початку жовтня багатьом із них трейдери запропонували газ по 56 тисяч грн за тисячу кубів — усемеро дорожче, ніж у січні!
Постачальники пояснюють це тим, що ціни на Нідерландській торговій біржі в жовтні вже двічі били рекорди, стрибаючи до історичних максимумів — 1450 та 1700 доларів за кубічний метр. Мовляв, що ви хочете, це — ринок!
Моліться його «незримій руці, яка все сама врегулює...»
Але молитви до Бога не доходять. На заводах кажуть: якщо ціни не впадуть, у жовтні збитковим стане 91 завод зі 100 опитаних, а в листопаді — 96 підприємств. Отож, 49 керівників планують у листопаді або зупинити заводи, або ж суттєво зменшити обсяги виробництва.
У грудні ж, коли зазвичай ідуть «касові розриви» і треба мати грубі гроші на передоплату за газ, зупиняться майже всі «опитані» підприємства. Лише в десяти зі ста є технологічна можливість замінити газ іншим паливом, але, кажуть промисловці, це стане «тільки тимчасовим виходом із ситуації».
Та й чи стане? Адже вслід за ціною на газ ідуть угору й ціни на інші види палива, навіть на деревину. Нині більш-менш тримаються тільки заводи, що працюють на вугіллі неантрацитових марок.
Спеціалісти кажуть: першими хвиля кризи накриє енергоємні галузі, де частка газу в собівартості продукції найбільша. Перші кандидати — підприємства хімічної, скляної, керамічної промисловості й більша частина виробників вапна. У вапнярів найкраще поганий стан справ видно по металургійних комбінатах. На початку року вони попри високі ціни на газ ще повністю забезпечували себе вапном власного випалу. Але десь з літа дедалі частіше купують російське вапно, частка якого сягає вже 20% від обсягів спожитого.
«Для легкої промисловості підвищення тарифів на газ може призвести до катастрофічних наслідків», — ідеться у зверненні Асоціації «Укрлегпром» до Мінекономіки, Міненерго й Кабінету Міністрів. Як пояснює очільниця асоціації, кандидат економічних наук Тетяна Ізовіт, особливо енерговитратні текстильні фабрики, шкіряні та пов’язані з останніми взуттєві, які на очах втрачають конкурентоспроможність. Тим часом саме вони постачають для
ЗСУ текстильні вироби, шкіряне взуття та засоби індивідуального захисту.
Легка промисловість — це 2,5 тисячі підприємств приватної форми власності, на яких працюють понад 130 тисяч робітників, кажуть в «Укрлегпромі». Половина з них до Різдва може отримати «подаруночки» у вигляді повідомлень про скорочення.
Криза швидко охопить й АПК. Ось перша ластівка. Обсяги виробництва в птахівництві перевищують обсяги внутрішнього попиту, отож, здавалося б, ціни на м’ясо птиці мають іти вниз. Але, говорить кандидат економічних наук Наталія Копитець (Інститут аграрної економіки), від початку року вартість курятини зросла на 30%. Ціни піднімають подорожчання пшениці, комбікормів і природного газу. За прогнозом ученої, куряче м’ясо до Різдва подорожчає ще на 5—7%!
Зрештою, якщо ціни на газ не спинити, захмарні цінники з’являться на всіх товарах вітчизняного виробництва, передусім подорожчають ліки та харчові продукти. Цінова неконкурентність наших товарів обернеться банкрутством багатьох заводів, десятки тисяч співвітчизників втратять роботу. Значно зменшаться доходи державного та місцевих бюджетів.
Отож, мабуть, має рацію голова ФРУ Дмитро Олійник, коли пише в інтернет-блозі:
— Україна стоїть на порозі кризи, якої не знала за всю новітню історію!
«Таємниці» ринку газу
Як щодня пояснюють на телевізійних ток-шоу, причина кризи в тому, що Кремль суттєво зменшив обсяги постачання газу в Європу, змушуючи в такий спосіб країни Старого світу швидше сертифікувати й запустити новенький «Північний потік-2».
Та коли б справа була в «Потоці», газова криза стала б явищем скороминущим. Ситуація куди серйозніша. Річ у тім, що ціни на газ формуються за «нейтральним індексом цін на газ» (Title Transfer Facility Natural Gaz Price Index, скорочено — TTF). «Ціна дня» — це середня ціна всіх угод, укладених за так званими спотовими контрактами.
Як пояснює впливова німецька газета Frankfurter Allgemeine Zeitung, нині «Газпром» виконує тільки свої довгострокові контракти, зате повністю ігнорує спотовий ринок. На думку видання, намір — зруйнувати TTF, до якого «прив’язана» й Україна. Кремль наполягає на поверненні до практики укладання довгострокових газових контрактів. Як це нещодавно й зробила Угорщина, послужливо підігравши Москві.
Західні оглядачі пишуть, що «газова атака» має дві мети. Перша — зірвати курс ЄС на Green Deal, цю екологічну «політику декарбонізації», тобто відмови од невідновлювальних джерел енергії (вугілля, газ, нафта тощо).
Друга мета — геополітична. Лише «друзі Кремля» матимуть паливо за прийнятними цінами... Одне слово, Москва вже відкрито використовує природний газ як політичну зброю.
Оскільки ж, пишуть експерти, Париж і Берлін не демонструють нічого, крім «глибокої стурбованості», то, цілком можливо, європейський ринок газу очікують просто тектонічні зміни, що повністю змінять правила гри.
Зрозуміло, така ситуація не може не впливати на політичну й економічну ситуацію в нашій країні.
Перша реакція на газовий тиск є. 30 вересня Асоціація міст України та Конгрес місцевих та регіональних влад при Президентові України, з одного боку, та НАК «Нафтогаз України», з другого, підписали Меморандум про непідвищення цін на газ, згідно з яким «до кінця опалювального сезону тарифи на тепло та гарячу воду не зростатимуть», а ціна газу для населення становитиме 7,4 грн за кубометр, а для бюджетних і релігійних установ — 13,6 грн.
Та хоча меморандум і назвали «великою перемогою», однак Президент Володимир Зеленський резонно зауважив, що «меморандум не є комплексним рішенням», було б добре мати документ, який «передбачав би прогнозовану тарифну політику для громадян».
Тобто адекватним відгуком на всі виклики меморандум не став. Відгук, переконані в галузевих асоціаціях, лежить у площині відповіді на питання — які ціни на газ цієї осені та взимку матиме бізнес, передусім — промисловість?
Тут потрібні системні рішення. Скажімо, Дмитро Олійник у своєму інтернет-блозі пише:
— Уже зрозуміло: мантри про «ринок газу» — це самообман, що веде до катастрофи! Насправді всі розвинуті країни борються за стабільні й низькі ціни на газ, бо невисока вартість палива забезпечує конкурентоздатність економіки. Розпитував про вартість газу колег із країн ЄС. З’ясував: у різних країнах і у різних споживачів ціна на вересневий газ коливалися від 300 до 700 євро за куб. А в нас — 1100 євро!.. Це ще я мовчу про Білорусь, де ціна — 170 доларів, США — 176 і Туреччину, яка субсидує своїх виробників...
Хто винен і що робити?
На думку пана Олійника, винна тут орієнтація «на TTF, на спотові контракти та відмова від довготривалих ф’ючерсних угод» — одне слово, все те, за словами очільника ФРУ, «що економіка може не переварити та не відкашляти».
Як пояснює Дмитро Миколайович, «не існує жодного ринку газу, як немає однакової ціни в різних країнах». Світ страхує себе від різких коливань цін ф’ючерсними контрактами, а «на споті» купують або нові споживачі, або ж ті, хто вирішив докупити додаткові обсяги палива. За його словами, 80% потреб газу забезпечує ф’ючерс, і лише 20% — спотові контракти. «Україна — єдина в Європі, що орієнтується тільки на спот».
Інакше підходять до проблеми в УСПП. «Підприємці та промисловці вже другий рік наполягають, щоб Кабмін як власник 100% акцій НАК «Нафтогаз» узяв під контроль ситуацію на державному сегменті ринку газу, — йдеться в заяві спілки. — Зокрема, уряд мав би подбати про збільшення видобутку власного газу».
Ця тема — з довгою бородою, про неї говорять уже, мабуть, років п’ять. Та «Нафтогаз», як той кіт із байки Старицького: «А Васька слуха та вмина». Як падали обсяги за попереднього керівництва НАК, так падають і за нового. За даними Держстату, за січень-серпень видобуток сирої нафти та природного газу порівняно з таким самим часом рік тому впали на 3,7%.
І все — «державна таємниця». Президент УСПП Анатолій Кінах каже:
— Ми не знаємо ні яка собівартість видобутого в країні газу, ні які обсяги можна мати у найближчий час, ні за якими цінами газ закачували у підземні сховища влітку. Ні навіть про те, яка стратегія щодо збільшення видобутку газу на мільярд кубометрів на рік...
Дивна втаємниченість! Судячи з переліченого, Кабмін або згоден з таким станом справ, або ж втратив будь-який вплив на «непокірний» НАК, який, таке враження, проголосив «незалежність» і від уряду, і від держави, і від здорового глузду.
В УСПП пропонують перекинути кошти з «Великого будівництва» доріг та інших нетермінових напрямів на розв’язання нагальної енергетичної проблеми.
Ще інакше розглядає проблему автор вітчизняного бестселера «Як підняти українську економіку», відомий економіст Андрій Новак:
— Дискусії про прізвища тих, хто винен у ситуації, неконструктивні. Потрібна серйозна полеміка про систему заходів, які демонополізують наш енергетичний ринок у всіх його сегментах.
Він вважає, що суспільство стало заручником інтересів приватних власників вугільних шахт і газових свердловин, які «весь час шантажують Кабмін і суспільство» та вступають у картельні змови. З цим загалом згоден економіст, директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський, який критикує Антимонопольний комітет, де, вважає, крізь пальці дивляться на «ігрища олігархів».
Але, мабуть, найближча до істини експерт, директорка «Студії комунікацій Politlab» Світлана Кушнір, яка вважає помилковою саму концепцію формування ціни на газ вітчизняного видобутку. Вона нагадує про формулу «Дюссельдорф+», за якою і вартість українського газу залежить від ціни на німецькому хабі NCG (біля Дюссельдорфа) та віртуального транзиту палива в Україну. Якщо раніше вартість дорогого імпортного газу та дешевого вітчизняного «змішували» й мали середню ціну, набагато нижчу за «німецьку», то тепер і газ власного видобутку коштує стільки само, скільки й «транспортований» з Дюссельдорфа.
Потрібен Антикризовий штаб!
Бачення проблеми різне, та корінь проблеми має один знаменник. Це — парадигма політики високих цін на газ, координати якої були виразно неточними.
Цілком можливо, на таку політику є свої підстави. Та їй уже 10 років, а ніхто й досі не може пояснити, у чому її логіка та доречність? Найвідоміший аргумент: «газ — такий самий товар, як яблука, м’ясо чи бензин» (ця нісенітниця — на сайті «Нафтогазу»). Три роки тому, як Пилип з конопель, вигулькнув інший: «високі ціни на газ власного видобутку — це... боротьба з корупцією».
Перший «аргумент» не раз піддавали резонній критиці. Другий, судячи з наслідків (6 млн домогосподарств потребують субсидій, тотальне підвищення собівартості товарів і послуг вітчизняних підприємств), — не більше, ніж репліка з театру абсурду.
Учені-економісти переконують: вітчизняні паливні ресурси мають стати фундаментом для розвитку економіки. Турбота про українців — це сприяння промисловості! Потрібна політика низьких «соціальних» цін на блакитне паливо.
А поки що прогноз «погоди в економіці» настільки поганючий, що ФРУ та УСПП пропонують Кабміну негайно створити Антикризовий штаб. Дмитро Олійник у своєму блозі пояснює:
— Світовий досвід свідчить: успішні лише ті країни, що, крім зерна, експортують ще й сир, хамон і біоеталон, а крім руди — ще й літаки, автомобілі та двигуни. Бо тільки високотехнологічна обробна промисловість — головний мультиплікатор робочих місць і податків... В умовах «космічних» цін на газ першою ляже переробна промисловість. А це — безповоротна дорога до стану аграрно-сировинної країни.
Тільки цифри
За даними Держстату, за 8 місяців цього року Індекс промислової продукції порівняно з таким самим періодом минулого року становив 101,7%. Зазначимо, що порівняння з минулим роком не надто коректні, адже цифри 2020-го дуже невисокі у зв’язку з локдауном. Отож, зростання — дуже незначне.
З плюсом спрацювали кілька галузей. Добувна промисловість додала 1,2%, зокрема, вугілля видобуто на 6,8% більше, ніж за січень-серпень минулого року, металевих руд — на 4,6%, інших корисних копалин — на 22,8%. У будіндустрії обсяги зросли на 1,8%, у переробній промисловості — 1,9%, хімпромі — 2,8%, легкій промисловості — 5,4%, металургії — 7,1%, а машинобудування майже відіграло десятивідсоткове падіння минулого року (+9,8%).
Попри низькі показники 2020-го кілька галузей і цього року поки що в мінусі. Так, обсяги виробництва у фармації впали на 5%, виробництво молочних продуктів — на 6,8%, а харчових — на 10,7%. Особливо сильно впали обсяги на підприємствах із виробництва олії та тваринних жирів — на 29,3%.
За 8 місяців ми видобули 1,1 млн тонн сирої нафти та 12,8 млрд кубічних метрів природного газу. Це менше, ніж торік, на 3,7%.
Як повідомляє Держстат, у сфері зовнішньої торгівлі «за січень-липень негативне сальдо становило 1725,3 млн доларів (у січні-липні 2020 року також було негативним — 2339,1 млн доларів)».
