Якщо за три квартали минулого року підприємства залучили 177,5 мільярда гривень інвестицій, то за такий само період цього року — 166,9 мільярда гривень. Падіння обсягів капіталовкладень (12,3 відсотка) на тлі несподіваного рішення уряду загальмувати поступ до асоціації з країнами Євросоюзу стало чи не головним подразником регіональних протестів. І це не дивно: капітальні інвестиції в економіку завжди були і лишаються найчутливішим індикатором соціально-економічного розвитку будь-якої країни.
Порівняння не на нашу користь
Сама природа капітальних інвестицій свідчить про їхнє непересічне значення для держави у цілому і підприємств — зокрема: вони покликані підтримувати рівень споживання у суспільстві, але не тільки. Від них залежать темпи економічного й соціального розвитку. Фігурально кажучи, вони є природним генератором підприємницької діяльності, на потугу якого впливає чимало чинників (від ресурсного забезпечення регіону — до його місцезнаходження, від стабільності законодавчої бази — до корупції тощо). Але передусім залежить від запиту на потреби. Пригадайте хоча б позитивні повідомлення про активізацію капіталовкладень у сільськогосподарські машини і реманент перед сівбою цього року. А тепер — про повний інвестиційний штиль третього кварталу, який збігся з падінням доданої вартості в сільському господарстві.
Нерозривний зв’язок між виробництвом і обсягами капіталовкладень, які підтримують внутрішнє споживання, цілком очевидний.
Тепер поглянемо, про що говорить динаміка капіталовкладень цього року (див. інфографіку). По-перше, загальний обсяг інвестицій за три квартали істотно поступається докризовому рівню 2008 року. Попри чимало спільного того року з нинішнім (рекордний врожай, падіння промислового виробництва восени), як на мене, є дві суттєві відмінності — інфляційний характер і більша інвестиційна привабливість 2008-го.
Про дефляційні тенденції цього року, які зумовлені багато в чому обвалом світових цін на продовольство і низькою купівельною спроможністю українських споживачів, йшлося вже задосить. Скажу, чому
2008-й все-таки приваблював інвесторів більше. Бо від українського уряду іноземні та вітчизняні інвестори очікували, справді, системних реформ у багатьох видах економічної діяльності.
Як на мене, уряд виправдав очікування, приміром, в частині реформування дозвільної системи в житловому будівництві. Якщо 2008 року для узгодження будівництва житлового будинку слід було відкрити два десятки чиновницьких кабінетів, то сьогодні — лічені одиниці. Водночас, попри наявність різних державних програм з надання доступних квартир, зараз бюджетним коштом фінансується, за експертними оцінками, 0,3—0,8 відсотка житла. Капітальні інвестиції у будівництво цього року знизилися у регіонах, які приймали Євро-2012 і на які припадає 60 відсотків від загального обсягу будівельних робіт в країні. Попри те, що в будівництво інвестовано 28,5 мільярда гривень, галузь переживає стан початку дев’яностих років минулого століття. Казали, що банкам бракувало готовності до реалізації державних програм.
Ще кивали на низьку капіталовіддачу. На це опосередковано вказують і понад 13,5 мільярда гривень, освоєних цього року під час індивідуального будівництва. Експерти, у тім числі й урядові, заспокоювали: підпишемо з Євросоюзом угоду про вільну торгівлю, усе зміниться на краще. Отже, загальмувавши поступ до Євросоюзу, уряд розписався у завищених очікуваннях.
Розійшлися через очікування
Якщо головним джерелом інвестицій у житловому будівництві залишаються гроші громадян, то у промисловості — кошти підприємств і організацій, на яких вони працюють. Чистий приплив прямих іноземних інвестицій (в акціонерний капітал нерезидентів ) за дев’ять місяців цього року становив 1,270 мільярда доларів США. Нагадаю, у другому кварталі відтік інвестицій на 390,7 мільйона доларів США головно спровокувало закриття операцій з продажу іноземними інвесторами — українським власникам «Ерсте Банку». Хоч як там є, а цього року наша економіка може встановити свого роду антирекорд за цією статтею капіталовкладень. Для порівняння скажу, що торік від іноземних інвесторів надійшло 6,013 мільярда доларів США, додайте півмільйона — і одержите обсяг інвестицій наших інвесторів у західні економіки за дев’ять місяців цього року!
Не хочу, щоб у читача склалася думка, що ми не маємо дієвих інструментів для залучення іноземних інвестицій. Це не так. Спеціальний закон України надає інвесторам, завдяки уряду, серйозні преференції у сплаті податку на прибуток, ввізного мита при завезенні запчастин та устаткування. Але такі перепони, як незадовільний правовий захист, корупція, рейдерство, фіскальна зарозуміла політика тощо, кочують із року в рік, позбавляючи регіони і економіку найголовнішого — достатнього обсягу капіталовкладень.
І це, на жаль, не єдине. Зберігається непропорційний розподіл залучених інвестицій:
як і торік, левова частка прямих іноземних інвестицій припадає на вісім промислово розвинених областей, а задніх пасуть ті само Закарпатська, Волинська, Івано-Франківська, Херсонська, Хмельницька та низка інших.
Як і торік, доводиться констатувати, що попереду всіх країн-ддонорів — Кіпр, Німеччина, Російська Федерація. Так само, як і торік, незадовільна диверсифікація джерел залучення прямих іноземних інвестицій з року в рік посилює ризик одержати економіку, залежну від політики країн-інвесторів. Це стає дедалі актуальнішим, оскільки потреба для України у зовнішньому фінансуванні наступного року становитиме, за оцінками урядових аналітиків, 8,2 мільярда доларів США. Враховуючи, що розмір держборгу менший за 40 відсотків від загального розміру ВВП, залучити такі кошти можна, запевняє міністр фінансів Юрій Колобов. Але лише за умови, якщо діяльність органів влади не блокуватимуть.
Тим часом падіння капіталовкладень в економіку за її довготривалої стагнації уже стає помітним, бо цей індикатор працює безвідмовно.
.jpg)
