Україна з Ігор у Японії привезла 19 медалей. Одні експерти назвали це хорошим результатом, а інші — найгіршим в історії. Поряд з обговоренням змагань у країні досі активно точаться дискусії про умови підготовки спортсменів, справедливість суддівства, обійми і фотографування атлетів із представниками російської збірної, допінгові скандали тощо.

Про враження й оцінки «Голос України» вирішив запитати в людини, яка безпосередньо має стосунок до українського спорту, — голови Комітету Верховної Ради України з питань молоді і спорту Андрія Кожем’якіна.

— Чому в Токіо наша збірна встановила сумний антирекорд. Хто винен і що робити? Які, на вашу думку, головні причини, що завадили Україні показати кращий результат?

— По-перше, не вважаю, що результат на Олімпійських іграх є зовсім поганим.

Так, за кількістю золотих нагород ми зробили крок назад. Водночас загальний результат за кількістю здобутих нагород можна вважати доволі прийнятним, розуміючи ту ситуацію, в якій опинився український спорт останніми роками.

Багато років ми недофінансовували сферу спорту та закривали дитячо-юнацькі спортивні школи, які зі свого боку є фундаментом спорту вищих досягнень. Лише впродовж останніх двох років Міністерство молоді та спорту України отримує від уряду належне фінансування. Але слід враховувати, що за два роки олімпійського чемпіона виховати неможливо, цей процес триває десятиліття. Тому не коректно порівнювати дев’ять золотих медалей в американській Атланті 1996 року з Олімпіадою в Токіо. Ті нагороди наші спортсмени здобували ще на «уламках» радянської системи спорту.

— Чому не всі спортсмени змогли поїхати на Олімпіаду зі своїми тренерами? Ви бачили список делегації? Чи не багато функціонерів поїхало до Японії?

— У формуванні цього списку ні я, ні Комітет з питань молоді і спорту участі не брали! Багато чи мало, хто з функціонерів поїхав, скільки тренерів повинно було бути в делегації, відповідь одна — за делегацію мають відповідати ті, хто надавав пропозиції та затверджував склад делегації.

— На вашу думку, чи достатній був обсяг державного фінансування на підготовку й участь наших атлетів в Іграх чотириріччя? Чи раціонально використовувалися кошти?

— Ми на засіданні комітету, розглядаючи проекти законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, завжди одностайно підтримували всі додаткові пропозиції і Міністерства молоді та спорту України, і спортивної громадськості. На мою думку, бюджет на підготовку наших атлетів до Олімпійських ігор був достатнім. З приводу того, чи раціонально були використані такі кошти, це вже нам дасть відповідь Рахункова палата, яка проведе відповідний фінансовий аудит.

— Для наших спортсменів уся Олімпіада, власне, минула «від скандалу до скандалу». Розпочалися змагання з відсторонення й дискваліфікацій важкоатлета Дмитра Чумака і гімнаста Олега Верняєва, продовжилися сльозами через відсутність особистого тренера легкоатлетки Марини Килипко і завершилися обіймами молодшого лейтенанта ЗСУ Ярослави Магучіх з капітаном військ країни-агресора Марією Ласіцкене в секторі для стрибків у висоту. Хто винен і чи можливо було уникнути цих потрясінь та конфліктів? Прокоментуйте коротко.

— Для мене Олімпіада в Токіо почалася з бронзової медалі дзюдоїстки Дар’ї Білодід, а завершилася перемогою борця, мого колеги, народного депутата України Жана Беленюка.

Щодо ситуації з Ярославою Магучіх, яка насамперед є призеркою Ігор та поповнила скарбницю медалей української збірної ще однією бронзовою нагородою. Вважаю, що вплив політики на спорт є неприпустимим.

Акцентуючи увагу всього світу на таких ситуаціях, ми можемо прийти до того, що заборонимо нашим атлетам підійматися на п’єдестал пошани разом з представниками країни-агресора і слухати їхній гімн, а це призведе до дискваліфікації.

— Ваша оцінка роботи за останні роки Міністерства молоді та спорту й Олімпійського комітету. Назвіть головні недоліки роботи відомств.

— Можу оцінювати лише роботу Комітету Верховної Ради України з питань молоді і спорту, який я очолюю з 2019 року. Про недоліки в роботі Мінмолодьспорту та НОК коректніше запитати в їхніх керманичів — Вадима Гутцайта і Сергія Бубки.

А, на мою особисту думку, Міністерство молоді та спорту України спільно з НОК на сьогодні намагаються робити все, що від них залежить, для збереження нашими спортсменами провідних позицій у світі спорту.

— Нині одна з головних причин напівпорожнього кошика з олімпійськими нагородами — це те, що Олімпійський комітет і профільне міністерство так і не спромоглися створити у вертикалі НОК справжні конкурентні умови для спортсменів. Чи не здається вам, що спорт застряг у часі?

— Вважаю, що це не питання, а ствердження. Якщо ви справді думаєте, що Національний олімпійський комітет України і Міністерство молоді та спорту України не спромоглися створити у своїй вертикалі справжні конкурентні умови для спортсменів, то не має сенсу вас переконувати, бо це зовсім не так.

— Український спорт опинився на межі санкцій після того, як Всесвітня антидопінгова агенція (WADA) оприлюднила попередні результати спецоперації «Геркулес». Згідно з ними Національний антидопінговий центр України (НАДЦУ) порушив міжнародний стандарт тестування. Прокоментуйте коротко. Хто винен і що нам загрожує?

— «Хто винен?» — одвічне питання, яке ми ставимо кому завгодно, лише не собі.

Гадаю, що відповідь на це питання має дати відповідна комісія WADA, що нині всебічно вивчає це питання. Не дочекавшись остаточних висновків цієї поважної організації, керівники Національного антидопінгового центру на чолі з директором НАДЦУ Іваном Курліщуком та його заступником Ярославом Кручеком уже подали у відставку.

Упевнений, що керівництво Міністерства молоді та спорту України, а також НОК проведуть внутрішнє розслідування, щоб запобігти в майбутньому будь-яким порушенням антидопінгового законодавства українськими спортсменами. Але... Особисто в мене як голови профільного комітету Верховної Ради України виникає питання: чому факти порушень, про які знали керівники WADA, проводячи розслідування ще з 2012 року, а операцію «Геркулес» — з 2019-го, оприлюднено лише сьогодні? Чому стільки років з нами гралися в мовчанку? Адже і члени нашого парламентського комітету, і керівники Мінмолодьспорту України могли підключитися до проблем порушення антидопінгового законодавства керівниками НАДЦУ і керівництвом Федерації легкої атлетики України багато років тому. З 2012-го в українському уряді змінилося п’ять профільних міністрів. Рафіль Саффіулін, Дмитро Табачник, Дмитро Булатов, Ігор Жданов, Вадим Гутцайт.... Скажіть, хто винен? У Федерації легкої атлетики України також за цей час відбулася зміна керівництва. Пішов у відставку Ігор Гоцул, обрано Рафіля Саффіуліна. Що, всіх зібрати — і на плаху?

Сьогодні багато хто звинувачує керівників українського спорту в недбалості та помилках. Той самий Ігор Гоцул прогнозує на всіх сайтах, які саме санкції чекають на наших спортсменів. Цікаво, чому він зайняв позицію спостерігача і провидця? Адже саме він багато років очолював ФЛАУ, до діяльності якої WADA має більшість претензій.

Я пропоную дочекатися остаточних висновків WADA. Вони збирали інформацію дев’ять років. Тепер нам потрібен час для висновків. А журналістам я б запропонував звернутися до WADA з питанням: чому, знаючи про порушення антидопінгового законодавства в українському спорті, вони чекали дев’ять років, щоб оприлюднити свою інформацію. І чому її оприлюднили напередодні розгляду у Верховній Раді України законопроекту «Про антидопінгову діяльність у спорті»?

Розмовляв Олександр ПЕКНИЙ.

Фото зі сторінки Комітету Верховної Ради України з питань молоді і спорту у Фейсбуці.