Сумські машинобудівники відвантажують виготовлене за контрактом обладнання.
Раніше воно було відоме в світі як СМНВО імені Фрунзе, а в останні роки — як АТ «СМНВО-Інжиніринг». Незважаючи на знакову річницю, котра могла б стати приводом для розмови про успіхи й здобутки, наша бесіда з головним інженером машинобудівного об’єднання Віталієм Отроковим зосередилась на проблемах. Їх чимало, і одна з найголовніших — «газова».
Оптимістичний прогноз також невтішний
— На Сумщині залишилось не так вже й багато діючих великих виробничих підприємств, котрі можна вважати бюджетоутворюючими, — каже Віталій Вікторович. — Однак через непомірні ціни на енергоносії всі вони можуть скоротити виробництво продукції. І це ще оптимістичний прогноз!
Ціни на газ пішли стрімко вгору в жовтні, й це вже відчули споживачі. Але якщо газ для побутових потреб завдяки державі не так боляче вдарив по кишенях людей, як міг би це зробити, для значної частини промислових підприємств він уже почав виконувати вбивчу функцію. В АТ «СМНВО-Інжиніринг» зараз наполегливо шукають резерви та можливості економії головного енергоносія. Деякі цехи вже давно використовують альтернативні джерела, але перевести на них геть усе виробництво неможливо із суто технічних причин.
За словами В. Отрокова, з 1 листопада для сумського машинобудівного об’єднання визначено ціну газу, що використовується для технологічних потреб, на рівні 36 грн за кубометр. Для порівняння: рік тому кубометр палива коштував 4,5 грн. Тобто, газ подорожчав рівно у вісім разів, і це стало серйозним дестабілізуючим фактором не лише для АТ «СМНВО-Інжиніринг», а й для всієї вітчизняної промисловості загалом. Українські підприємства, зазначає В. Отроков, закуповують енергоносій за значно вищими цінами, ніж підприємства Європи: для них тисяча кубометрів газу коштує 800 доларів, а для нас — 1400 доларів. Це робить продукцію українських виробників неконкурентною на зовнішніх ринках.
Може спрацювати принцип доміно
Після радикального підвищення цін на газ АТ «СМНВО-Інжиніринг» зіткнулося ще з однією дуже серйозною проблемою. Контракти на постачання продукції сумських машинобудівників були укладені за умов відносної «газової стабільності», але тепер вони стали апріорі збитковими. Підприємство змушене максимально обмежувати використання газу в технологічних процесах, а це може призвести до невиконання контрактних зобов’язань та зриву строків постачання готової продукції. Вибудовується нерадісний ланцюжок: через скорочення виробництва виникнуть проблеми із виплатою заробітної плати більш як п’яти тисячам працівників та зменшення податкових відрахувань до бюджету.
Попри «золоту» ціну, газ продовжує залишатись головним енергоносієм, що використовується теплогенеруючими підприємствами для опалення приміщень. Останнього потребують не лише житлові будинки, лікарні та школи, а й цехи виробничих підприємств. У жовтні нинішнього року НАК «Нафтогаз» встановила ціну палива, що використовується для таких потреб, на рівні 35,9 грн за кубометр. У Сумському машинобудівному об’єднанні підрахували: аби підтримувати обігрівальну систему на мінімально допустимому рівні, на газ протягом опалювального сезону доведеться витратити суму, еквівалентну 25—30 мільйонам доларів США. За нинішніх обставин вона непідйомна для підприємства, тому необхідно шукати інші варіанти. Швидше за все, доведеться прожити зиму без опалення. Машинобудівне об’єднання вже має гіркий досвід, коли через безгосподарність попереднього менеджменту зимової пори з опалювальних систем у цехах позливали воду. І ось знову така загроза, хоч цього разу в неї й інші причини.
Машинобудівники чекають на невідкладні кроки з боку влади, спрямовані на стабілізацію ситуації із забезпеченням підприємств доступним газом. Інакше — неминуче скорочення промислового виробництва, вивільнення «зайвих» кадрів та зростання безробіття, зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів тощо. Це — як принцип доміно: спочатку падає крайня і найважливіша фішка, а від неї завалюються всі інші.
Сумська область.
Фото надано автором.
