Ситуація в економіці — парадоксальна.

Рекордний урожай зернових, бум у роздрібній торгівлі, де обсяги реалізації значно перевищують «доковідні» показники, зростання зарплат (за 9 місяців — на 15 відсотків) та, відповідно, значне збільшення попиту на товари й послуги, зростання обсягів кредитування економіки — все це вказує якщо й не на «економічний бум», то, щонайменше, на швидке відновлення економіки.

Нацбанк хоча й погіршив прогноз на кінець року, але й нині обіцяє цілком оптимістичні 3,1 відсотка зростання ВВП, а фінансові експерти й узагалі кажуть про можливі 3,7 відсотка. Непогані прогнози й на 2022 рік. НБУ передбачає зростання на 3,8, а спеціалісти нашої найбільшої інвестиційної компанії Dragon Capital — на 4,3 відсотка!

«Мильна бульбашка»

Однак «стригти купони» може хіба що банківська система — єдина галузь, що щасливо оминула всі гарячі протуберанці ковідних карантинів. Економісти попереджають: за курсом корабля «Економіка України» рифів набагато більше, ніж на березі співців дифірамбів, чималенька юрба яких глаголить осанну «незримій руці вільного ринку» та Кабінету Міністрів Дениса Шмигаля.

Найперше спеціалісти вказують на дуже низьку базу порівняння. Минулого року економіка впала майже на п’ять відсотків, отож якщо на кінець року ми вийдемо нехай навіть на 3,7 відсотка зростання ВВП, це означатиме, що реальний сектор ще не вийшов на рівень 2019 року.

Це вже не привід для переможних реляцій. Минулого року боялися, що вимушений карантин обвалить економіку на 10—15 і більше відсотків. Коли ж падіння виявилося не катастрофічним, в Мінекономіки всю зиму радісно потирали руки й устами міністра Петрашка обіцяли швидке відновлення та перехід у тривалий період нового піднесення.

Тут потрібна репліка вбік. Чотири відсотки зростання в 2017—2019 роках — аж ніяк не та штанга, яку ми мусили штовхнути. Експерти Світового банку, МВФ та ЄБРР націлювали нас на 6—7 відсотків рік до року. Отож хоча в наших пенатах вистачає політологів, які й чотири відсотки вважають «відмінним», «просто чудовим результатом», усе-тки варто погодитися з тими нашими й зарубіжними економістами, які ті чотири оцінювали як стагнацію.

Коли так, виходить, стагнаційні процеси лише посилюються?

Ну й головне: що ж за лаштунками «справних цифр»? Чому здається, ніби ми на порозі економічного буму?

Економісти пояснюють обнадійливі тренди... інфляційними процесами. За даними Держстату, у вересні довгий перелік споживчих товарів порівняно з вереснем 2020 року подорожчав більш як удвічі! Загалом у третьому кварталі цього року зростання споживчих цін прискорилося до 11 відсотків. Такого не було вже три з половиною роки!

У своєму інфляційному звіті Нацбанк пояснює: зростання цін відбувається внаслідок збігу щонайменше трьох негативних чинників. Це дуже високі ціни на сировину, передусім природний газ; зростання у зв’язку з цим витрат на заводах і фабриках; високий споживчий попит усередині країни, який теж жене ціни вгору.

І довгостроковий «прогноз погоди» — невтішний. Як очікують в НБУ, інфляція піде на спад не скоро, й увійде в цільові орієнтири — плановані п’ять відсотків — лише наприкінці наступного року. Отож якщо наш центробанк щось твердо й обіцяє, то це вкотре «мужньо боротися з інфляцією» за допомогою «жорсткої монетарної політики».

У НБУ хочуть тримати облікову ставку на рівні 8,5 відсотка аж до III кварталу 2022 року, а не до II кварталу, як думали раніше. Судячи з усього, регулятор не виключає і значного підвищення облікової ставки — щоб «утримувати інфляційні очікування під контролем». А «жорстка монетарна» продовжиться й у перші місяці 2023 року.

Це ще одна погана новина для бізнесу та, зокрема, промисловості. Адже давно відомо: що вища облікова ставка центробанку, то менша у країні ділова активність, тим паче закриваються підприємства, що не можуть дозволити собі розкіш брати в борг за «інфляційними» банківськими ставками. Ці гіркі уроки наша економіка вже пройшла в 90-ті роки. Все «на круги своя»?..

Одне слово, інфляція — це той підводний риф, який «Економіці України» не оминути. Відомий експерт, начальник аналітичного відділу «Альфа Банку» Олексій Блинов переконаний: «Інфляція з’їсть майже все економічне зростання. Річ у тім, що обсяги економіки, виражені у грошовому еквіваленті, внаслідок інфляції дійсно «зростають». Насправді ми маємо досить помірний підйом. Але цього не видно, бо реальні цифри «прикриває» в кілька разів більше зростання цін...

Іншими словами, «справні цифри» звітів — не більше, ніж фінансова «мильна бульбашка», як спеціалісти зазвичай називають економічні дані, «надуті» спекулятивними чи інфляційними чинниками.

Гримуча суміш негараздів

Це видно й зі стану справ у промисловості, які Держастат подає у своєму свіжому звіті за дев’ять місяців.

Виробництво харчових продуктів загалом впало на 10 відсотків. Особливо турбує те, що порівняно з вереснем минулого року обсяги виробництва молока зменшилися вже на 7,2 відсотка! Учені Інституту аграрної економіки та фахівці УСПП давно попереджали уряд: «молочні ріки міліють». Але в Кабміні, мабуть, сподівалися на «незриму руку вільного ринку», яка виправити ситуацію в тваринництві мала сама, без будь-якого регуляторного втручання.

Виробництво одягу зменшилося на 12 відсотків, а фармацевтичних продуктів і препаратів — на 3,8. Майже не зростають обсяги в хімічній промисловості. Машинобудування додало понад вісім відсотків, але ще не відіграло минулорічне падіння, що становило понад 10 відсотків. Те саме можна сказати про текстильну та взуттєву промисловості.

Із твердими «плюсами» нині лише гірничорудна галузь і металургія, яким сприяло те, що в першій половині року на зовнішніх ринках зріс попит на залізну руду, рудну сировину та метал. У видобувній промисловості обсяги зросли на 1,2 відсотка, зокрема, вугілля підняли на-гора на 4,4 відсотка більше, ніж за дев’ять місяців минулого року, залізної руди — на 4,5, інших корисних копалин — на 21,4.

Індекс промислової продукції в металургії порівняно з вереснем 2020-го додав 6,3 відсотка. Виробництво чавуну, сталі й феро-сплавів зросло на 7,2, труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі — на 15, іншої продукції первинного оброблення сталі — на 12,7, а готових металевих виробів — на три відсотки.

Як на ковідні часи, загальний Індекс промислової продукції непоганий: за даними Держстату, становить 1,4 відсотка вересень до вересня.

— Але промисловість зростає лише у грошовому еквіваленті, — коментує виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна» Дмитро Боярчук. — Зростання за багатьма напрямами номінальне: ціни на наш експорт були кращі, ніж ціни на імпорт. Але якщо подивитися на експортні обсяги, то вони падали. Ми виробляємо стільки ж, а то й менше, просто у валюті заробили більше, бо дуже зросли ціни на світових ринках.

Експерт звертає увагу на те, що експорт промислових товарів у I кварталі нинішнього року був на 17,4 відсотка менший, ніж за перші три місяці благополучного, «доковідного», 2019-го, у II кварталі — на 6,4 відсотка менший. Водночас зростає імпорт: у валових (реальних) показниках його обсяги за рік зросли більш як на 20 відсотків.

Його слова підтверджують і дані Держстату: за січень—серпень «негативне сальдо становило 1730,5 мільйона доларів (у січні—серпні 2020-го теж негативне — 2618,5 мільйона доларів)».

На думку багатьох економістів, наша промисловість втягується у стагфляцію — гримучу суміш стагнації виробництва, яку супроводжують серйозні інфляційні процеси.

Між Сціллою і Харібдою

Але найбільший підводний риф — нинішні ціни на природний газ. На Нідерландській торговій біржі, до цін якої «прив’язана» Україна, весь листопад середня вартість блакитного палива не падала нижче тисячі доларів за 1000 кубічних метрів.

Зашкалюють також ціни на бензин і нафту. А нещодавно наших підприємців «ощасливила» і Нацкомісія з регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП), яка пропонує з 1 січня 2022 року збільшити тариф на передачу електроенергії одразу на 20 відсотків, до 352,38 гривні за МВт-год...

Прогнози й тут не-втішні. «Ціни на паливних ринках ще рік-два будуть високі, — прогнозують в енергокомпанії ДТЕК. — Глобальних змін на енергоринку не буде, хоча після закриття старих блоків вугільних ТЕС і ТЕЦ вартість електроенергії зростатиме під тиском збільшеного попиту і зниження пропозиції».

У нас на телевізійних ток-шоу ціни на енергоносії обговорюють часто й охоче, але всі розмови чомусь крутяться лише навколо їх вартості для населення та комунальних підприємств. Мовляв, до кінця опалювального сезону ціни «заморожені», все гаразд.

Але чомусь забувають про те, що височезні ціни на газ, зростання вартості бензину й електроенергії збільшують собівартість майже всіх товарів, продуктів харчування, ліків і транспортних перевезень. Зрозуміло, що підприємці змушені піднімати ціни на свої продукцію та послуги... Отже, нас чекає тотальне подорожчання всього і вся. І знецінення зарплат і пенсій, купівельна спроможність яких дуже сильно знизиться. Однак про цю загрозу більшість політологів уперто мовчать.

Наша газета вже повідомляла, що ціни на газ доводять підприємців уже просто до відчаю. Асоціація «Укрцукор» просить уряд надати галузі дотації, «Укрлегпром» — встановити «соціальні» ціни на блакитне паливо для високотехнологічних підприємств галузі, передусім текстильних і взуттєвих фабрик, вапнярі — застосувати антидемпінгові санкції щодо білоруських і російських імпортерів вапна...

А минулого тижня до уряду апелювали виробники мінеральних добрив.

— На європейському ринку утворюється дефіцит міндобрив, — каже голова Союзу хіміків Олексій Голубєв. — У зв’язку з шаленіючими цінами на газ в ЄС обсяги виробництва міндобрив упали на 40 відсотків. Наші комбінати, що виробляють азотні добрива — черкаський та сєвєродонецький «Азоти», «Дніпроазот» і «Рівнеазот», — працюють і здатні забезпечити наших аграріїв добривами. Але ситуація може кардинально змінитися. Приміром, якщо в Україну зайде хоча б невеликий обсяг російських добрив, які ввозять за демпінговими цінами. Тоді наші комбінати стануть. Так уже було в 2017-му. Імпортери зупинили наших виробників, після чого підняли ціни одразу на 30 відсотків!

Проблема — й ціни на газ, який для азотних комбінатів не лише паливо, а й сировина. Союз хіміків пропонує уряду знайти можливість надати вітчизняним азотним комбінатам товарний кредит у вигляді товарного газу обсягом до 1,25 мільярда кубометрів із запасів «Нафтогазу». Газ буде повернуто впродовж квітня—липня наступного року. Тобто пропонують укласти так звану «своп-угоду» — щодо продажу активів з умовою відтермінованого викупу їх назад на тих само умовах.

Цю пропозицію підтримали УСПП, Федерація роботодавців, спілки аграріїв та Рада підприємців при Кабінеті Міністрів. Про реакцію в міністерствах і Кабміні ми повідомимо пізніше.

Але вже тепер зрозуміло, що сигнали SOS і MayDay звучатимуть і далі, вже з інших галузей промисловості. Тому, мабуть, справа в тім, щоб вийти на певне системне рішення «газової проблеми». Адже ціни на «блакитне» — це вже навіть не риф, а Сцілла невизначеності енергетичної політики Кабміну та Харібда відверто неринкової, спекулятивної ціни на паливо.

«Вільний ринок небезпечний»

Тим часом багатьох просто ошелешили умови, на яких минулого тижня МВФ виділив нам черговий транш обсягом 700 мільйонів доларів.

Однією з головних умов стала відмова української сторони від... обмеження цін на газ, тепло й гарячу воду! Ба, більше, з весни 2022 року «Укргазвидобування» значну частину видобутого палива має продавати не НАК «Нафтогаз України», як тепер, а виставляти на товарну біржу, де ціни на паливо формуватимуться за суто «ринковими» принципами. На біржу йтиме 60 відсотків видобутого газу.

Тобто щонайменше до весни, швидше, впродовж усього 2022 року, підприємці купуватимуть газ за надвисокою, спекулятивною, ціною, що встановилася на «псевдоринку» в результаті шахрайських маніпуляцій Кремля.

Ситуація дуже нагадує початок 90-х років, коли «лібералізація цін» підняла вартість газу одразу в сотні разів. Тоді тисячі заводів по всій країні зупинялися, а робітники та інженери масово йшли торгувати на промтоварні ринки...

Пошуки виходу з патової ситуації змушують згадати дискусії, які в розпал світової фінансової кризи, у 2008—2009 роках, вели всі провідні газети Європи. Тоді багато економістів, серед них і наш Богдан Гаврилишин, дійшли висновку: «Повна дерегуляція ринку небезпечна». Роль держави має зрости.

Вага держави має зрости й зараз. Бо, мабуть, мають рацію ті наші експерти, які кажуть: нинішня вартість палива — це не ринок, це — енергетична криза! Щоб подолати її, держава має знайти спосіб активно інвестувати в розробку газових родовищ, нарощуючи видобуток власного палива. Системність рішення — це коли ціни на енергоносії корелюють із рівнем вітчизняних пенсій і реальних зарплат, із рентабельністю вітчизняних виробників. А щоб досягти такого балансу, треба формувати свій, вітчизняний ринок «блакитного палива» — на базі обсягів газу власного видобутку.

Мал. Василя ФЛЬОРКА.