Шановні українці!
5 грудня Україна та весь світ відзначають День волонтера.
Для нашої країни слово волонтер несе в собі набагато більше значення, ніж просто людина, яка добровільно та безкорисно здійснює важливу суспільну діяльність.
Український волонтерський рух — унікальний, адже майже кожен четвертий українець у своєму житті мав досвід волонтерства і саме завдяки йому, без перебільшень, ми обстояли наш суверенітет. Ми всі пам’ятаємо, що 90 відсотків із цієї чверті стали волонтерами не в просту годину... Справжній волонтерський рух зароджувався ще на Майдані, під час подій Революції Гідності, і найбільшої потужності набрав у перші роки війни з РФ. Коли буквально в кожній родині, в кожному будинку і дворі, на кожній вулиці і на кожному підприємстві був волонтер.
Тоді ми організувалися та захистили нашу країну, бо кожен був волонтером за покликом серця. Об’єднавшись заради спільної мети, сотні тисяч часто безіменних волонтерів показали усьому світу та самим собі, хто ми такі та на що ми здатні.
Я щасливий визнавати, що ми живемо в суспільстві, яке готове рішуче діяти тоді, коли це необхідно. Це робить нас сильними та вільними, це робить нас нами — тими українцями, якими ми завжди хотіли бути.
Ми щодня спостерігаємо в соціальних мережах сотні волонтерських заходів і кампаній, збір коштів і просто допомогу всім: від дітей до літніх людей, від тварин до історичних будівель. Волонтерство в релігійних спільнотах, екологічний активізм, хоспіси, молодіжні обміни, культурне та навіть мовне волонтерство... — всіх способів допомогти іншому не перелічити. Об’єднує всіх одне — віра у доброту і те, що разом ми нездоланні!
Дорогі волонтери, прийміть щирі вітання та подяку за вашу щоденну працю та небайдужість!
Зі святом!
P.S. І прослухайте, будь ласка, ще раз цю пісню, я впевнений, ви її чули. А якщо не чули — послухайте вперше. «Крихітка «Без імені». Це справжній гімн українським волонтерам!
Олександр КОРНІЄНКО.
