На знімку: родина Марійчуків.

Жінка розповідає, як змінилося її життя за вісім років, які проблеми залишилися, який отримали досвід адаптації на новому місці. «Моє гасло: «Рух — це життя», і цьому вчу своїх трьох дітей. Наймолодшій доньці — 8 років, а коли наша родина переїхала до Львова, їй ще й року не було», — починає свою розповідь Наталія, з якою ми зустрілися на центральній площі Львова.

Туди, де більше перспектив

…Почалося все 2014 року, коли над Алчевськом почали кружляти перші літаки. Тоді Наталина подруга з міста Сколе у Львівській області зателефонувала: «Бери дітей і їдь до мене». Наталія зібрала своїх трьох і трьох дітей сестри та поїхала до Сколе. Прожили півтора місяці. Не полишала думка, що треба рухатися далі, заробляти на життя. Поїздили Західною Україною. На той час старший син Владислав закінчував 11 клас, тому вибір зробив він: «Мамо, давай до Львова, бо там більше перспектив».

Марійчуки переїхали до Львова, точніше, не до самого міста, а в село Шоломинь, неподалік обласного центру. Тоді до них доєдналися чоловік Наталії, мати і сестра. В Шоломині орендували невеличкий будиночок, в якому прожили близько трьох місяців. Потім господар підняв ціну і вимушені були переїхати в інший будинок, який стояв навпроти, через дорогу. Привели його до ладу, створили затишок.

У 2015 році знову постало питання: «Що робити?», бо заощадження, які мали, закінчувалися. На той час на заході України було багато грантових програм та з навчання бізнесу. Тож Наталія взяла участь в одній із грантових програм і написала проект зі створення перепелиної ферми. Він виявився успішним — вона отримала грант і займалася цією справою майже два роки, тримала дві з половиною тисячі голів перепілок. Однак довелося заморозити бізнес, бо переїхали з будинку, який господарі захотіли продати.

Створювали нові проекти

Вірні своєму життєвому кредо — постійно рухатися далі — Марійчуки продовжували шукати нові можливості для розвитку. Цього разу був «Новий відлік» від фонду «Відродження», де Наталія навчалася і підготувала проект з вирощування зелені. Спочатку планувала вирощувати її на ґрунті. Однак коли почала писати бізнес-план, зрозуміла, що зараз існують прогресивніші технології, аніж теплиця на ґрунті. Тоді почула слово «гідропоніка», і їй стало цікаво.

«Я підняла купу літератури і написала бізнес-план з вирощування зелені на гідропоніці. Такого в Україні ще не було. Ідеєю зацікавилися підприємці Львова. Завдяки їм змогла вирощувати до 30 тонн зелені. В 2016 році цей проект запустили в селі Солонка Львівської області», — розповідає Наталія.

Для України це була інновація. Згодом Марійчуки розробили власну технологію вирощування зелені на стелажах, так звану міську ферму. За їхнім проектом квадратний метр ферми коштує 200 доларів. Такі ферми зараз популярні в Америці, Японії, Ізраїлі.

Наталія мріє, аби в кожному місті України була така ферма.

«Чотири роки тому ми вийшли на ринок України з пропозицію відкриття міських ферм. Ми пропонуємо встановлювати стелажі в приміщенні й вирощувати зелень, яка зараз користується попитом серед ресторанів, магазинів. Термін вирощування рослини на гідропоніці (у воді) — 35 днів, а у ґрунті, для порівняння, — 75—80 днів. В Україні вже працюють чотири ферми, створені за нашою технологією: в Івано-Франківську, Маріуполі, Херсоні й ще буде в Дніпрі», — розповідає Наталія.

«Ми — соціально налаштовані, інтегровані»

Не лише питаннями працевлаштування жили переселенці. В 2015 році в країні відбувалося багато подій, діяло чимало програм. Переселенці знайомилися між собою, адже, як то кажуть, біда об’єднує. Тоді Наталія з подругою вирішили об’єднати переселенців і заснували громадську організацію «Громадський Рух переселенців з Донбасу», яка допомагала і допомагає переміщеним в результаті конфлікту на сході України особам інтегруватися в місцеве співтовариство.

«За цей час ми зреалізували чимало програм. Ми — соціально налаштовані, інтегровані, робили заходи для інтеграції. Один із наших вдалих проектів — шаховий турнір для дітей, на який зібрали до 300 дітей-переселенців і дітей із Львівської області. Брали участь у різноманітних місцевих програмах. Зокрема, провели у Львові ВелоФест. Бо ж відомо, у Львові порушується тема велоруху, і ми теж долучилися до нього», — розповідає Наталія Марійчук.

Реалізували багато інших проектів у співпраці з партнерами. Зокрема, в 2019 році компанія JOSTRA з Литви — партнер «Громадського Руху переселенців з Донбасу» організувала для 15 дітей внутрішньо переміщених осіб і дітей із «сірої зони», зі Станиці Луганської, віком 14—16 років поїздку до Литви. У її межах відбулося тижневе навчання, багато екскурсій. Перебування у Литві дітям дуже сподобалося.

Життя триває. Дорослі Марійчуки працюють, діти вчаться. Старший син Владислав закінчив навчання і працює в ІТ-сфері. Середній навчається в університеті, а дочка — в школі. Наталія розповідає, що їхня родина не планує повертатися на рідну землю. Окупований Алчевськ — уже не місто Марійчуків.

Найбільша мрія — збудувати власне житло

За час перебування на Львівщині Марійчуки змінили вісім адрес орендованого житла. На сплату оренди йде левова частка бюджету родини.

Наталія Марійчук як очільниця «Громадського Руху переселенців з Донбасу» зазначає, що проблема з житлом — це не лише проблема їхньої родини: із понад 11 тисяч внутрішньо переселених осіб, які проживають на Львівщині, лише десь 10 відсотків спроможні придбати житло самостійно.

Тому Наталія Марійчук стала однією з ініціаторів зустрічі з депутатами Львівської обласної ради, яка нещодавно відбулася. На ній також були присутні представники громадських організацій «Об’єднання кримських татар Львівщини» та «Спільна справа». «Ми знаємо про державні пільгові програми, але їх фінансування мале і не розв’язує проблеми людей. Ми знаємо, як у Вінниці представники організації «Спільна справа» реалізовують проект будівництва житла для внутрішньо переселених осіб на зразок кооперативного будинку. Якщо вже є такий досвід, ми хочемо його перейняти та реалізувати аналогічний у Львівській області», — пояснила Наталія Мельничук після того, як презентували проект у Львівській обласній раді.

Присутній на зустрічі голова Комісії з питань соціального захисту Львівської обласної ради Микола Іщук розповів гостям про можливості співпраці з 73 територіальними громадами Львівщини. «Така співпраця стосується виділення ділянок і взаємодії з місцевою владою щодо підключення мереж, комунікацій. Будівництво будинку, який розв’яже житлові проблеми багатьох, — це хороша ідея, реалізацію якої обласні депутати готові стимулювати. Ми проведемо окремі наради, порадимося з головами громад. Зрештою, ми з вами уже розпочали цей діалог», — акцентував Микола Іщук.

Як бачимо, діалог розпочато. Хочеться вірити, що мрія родини Марійчуків, як і багатьох інших переселенців, здійсниться.

Львів.

Фото з архіву Наталії МАРІЙЧУК.