Красуються майстрині села Красненьке.

І насправді, до Миколаєва, обласного центру, — аж 230 кілометрів, 290 — до Києва, а до Одеси лише — 156. Не дивно, що коли приїжджаєш до «Кривого» (так його називають місцеві) з Миколаєва, то тебе приймають щиро, гостинно, по-дружньому. «Не часто до нас люди з області навідуються», — казав мені колись один з очільників Кривоозерської райдержадміністрації. Насправді, яка ж це глибинка? Майже центральний населений пункт між столицею та обласним містом. А, знаючи історію селища та колишнього Кривоозерського району, можна стверджувати, що в цій місцевості переплелися різні епохи, народності, культури.

Помилка у сто років?

Узагалі до створення Кривого Озера приклали руку запорізькі козаки, поляки, Російська імперія, молдавани, євреї і навіть бойки. А з приводу начебто не дуже привабливої назви селища є декілька версій. Перша — природна. Розташовано «Криве» біля озера з викривленими берегами. Друга — історична. У 1693-му козацький полковник Семен Палій поблизу Кривого Озера розбив татар, які йшли Куманським шляхом на Київ. Битва тривала два дні, з татарського боку загинуло майже чотири тисячі, були втрати і серед козаків, тож у долині Кодими утворилось «Криваве озеро». Згодом стало «Криве».

А ще є розбіжності в часі створення Кривого Озера. Так, в офіційних джерелах значиться вік заснування селища — 1762-й. Утім цю версію спростовують миколаївські та одеські науковці-історики і краєзнавці. З цього приводу був навіть проведений круглий стіл, де вивчено картографічну спадщину видатного французького дослідника Гійома де Боплана. А той на «Спеціальній карті» (1650 р.) на території між Бугом і Кодимою зазначив, що містяться зображення поселень, які, за висновками фахівців НАН України, відповідають сучасним населеним пунктам Кривоозерщини: Krywe (смт Криве Озеро), Bereski (с. Берізки), Onyskova Stinka (с. Ониськове), Krasnenky (с. Красненьке).

Як зазначив тоді організатор круглого столу, дослідник історії краю Олексій Мірошниченко: «Це дає можливість зробити висновок, що під час збирання де Бопланом картографічних даних зазначені поселення вже існували. Отже, ми можемо із впевненістю зробити висновок, щодо визнання необхідності зміщення дати утворення Кривого Озера більш ніж на 100-річчя».

І ще один цікавий факт було з’ясовано на зібранні. На час другого розділу Речі Посполитої та входження цієї частини українських земель до складу Російської імперії у 1793 році, Криве Озеро було місцевим релігійно-адміністративним центром та мало статус міста.

Історичну несправедливість відносно статусу містечка три роки тому вирішили виправити місцеві жителі і депутати Кривоозерської селищної та районної ради. Вони вийшли з ініціативою повернення Кривому Озеру статусу міста. Дійшли зі своєю наполегливістю аж до Верховної Ради України. Втім, не судилося.

Один район — одна спільнота

Нині селище міського типу Криве Озеро — центр Кривоозерської селищної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області. Громаду створено трохи більше року тому. Об’єднує вона 15 старостинських округів; на території у 814 квадратних кілометрів проживає 23 500 мешканців. Тож начебто за всіма показниками — справді глибинка. Але самобутня, з особливим характером і дуже дружня, справжня родина.

Під час жнив нагороджують кращих.

«Основною мотивацією для створення процвітаючої громади повинна бути любов до своєї маленької батьківщини, нашої степової перлини — Кривоозерського краю, — каже Кривоозерський селищний голова Павло Бузінський. — І не на словах, а конкретними справами. А для цього треба змінити наш світогляд і осмислити, що ніхто не приїде до нас створювати сучасну громаду, вирішувати наші проблеми і сплачувати за нас податки. Усе в наших руках».

Стартовим у діяльності нової громади стало питання створення кадрового потенціалу для роботи в новостворених структурних підрозділах селищної ради. Потім почали наводити лад у населених пунктах і в самому селищі. Як розповіла редактор газети «Кривоозерщина» Світлана Білецька: «зовнішній вигляд населених пунктів громади невпізнанно змінився навіть за цей короткий час. З’явилися впорядковані автобусні зупинки, всі пам’ятні місця обкошені, пофарбовані. Центр селища розквітнув. Всюди чисто, охайно насаджено багато квітів. У кожному населеному пункті є працівник з благоустрою. А в селищі їх ціла бригада. Люди стараються, бо роблять для себе і для всіх».

Насправді, Криве Озеро видається хоч як і невеличке містечко, але охайне. Зі старовинними будинками, з красивими храмами, місцями для відпочинку та дитячими майданчиками, мальовничими місцинами на околицях. Звісно, існують більш глобальні проблеми, про які розповів Павло Бузінський: «Це реформи в галузях освіти, медицини, культурній сфері. Закономірно, що будь-яка реформа не може бути безболісною, бо передбачає низку непопулярних заходів. Перш за все йдеться про оптимізацію штатів у цих галузях. Але рубати з плеча точно не будемо. Треба шукати компроміси».

На знімку: «Кривоозерська» — популярна мінеральна столова вода.

За рік зроблено чимало: першими в області в селах Очеретня та Тридуби відкрили поліцейські станції; хорошою практикою стало проведення у старостинських округах зустрічей керівництва селищної ради; масштабно по всіх округах провели свята до 30-ї річниці Незалежності України, де розкрилися справжні таланти землі кривоозерської. А ще провели вуличне освітлення по селах; ремонтують дороги; вирішується питання з ремонту водогону та заміни свердловинних насосів; Криве Озеро потрапило до всеукраїнської програми «Велике будівництво», тож скоро будуть із сучасною автострадою.

Таке дружне громадське життя будувалося не на порожньому місці. Про те, що фактично громада існувала давно, але не була оформлена на папері, нещодавно розповів в ефірі Українського радіо голова одного з фермерських господарств, депутат обласної ради декількох скликань Сергій Наказенко. «Ми в 2018-му створили громаду, але без назви. Яким чином? У зведений бюджет районної ради стали делегувати свої кошти всі сільські ради, — згадує фермер. — А районна рада почала утримувати всі соціальні та культурні заклади, які належали сільським радам з районного бюджету. Звісно, без проблем не обійшлося. Але в нас майже чотири роки працював досвідчений чоловік з області, голова райдержадміністрації Олексій Мірошниченко, Заслужений економіст України, грамотна і толкова людина. Ми бачили, як в області з конфліктами створювалися громади. У нас такого не було. Виходили з принципу: один район — одна громада. Фактично громада зберегла межі свого району. Тобто колишній Кривоозерський район став Кривоозерською територіальною громадою, Жодного села навіть малесенького, ані крупного населеного пункту ми не віддали нікому і не приєднали ні кого до себе».

Так було. Фундамент створено. Сьогодні над фундаментом будуються нові будівлі та конструкції.

Підкова на щастя

Ось, наприклад, така гарна «конструкція», як туристичний маршрут і магніт — «Золота підкова Кривоозерщини». Чому підкова? Звідки така назва? Пояснила колега, головний редактор газети «Кривоозерщина» Світлана Білецька: «Так все продумано, — маршрут місцевості, якщо дивитися зверху, нагадує підкову. Тому така і назва. Розроблений він з метою розкриття туристичного потенціалу нашого краю, привернення уваги до історичної, культурної самобутності північно-західної частини Кривоозерщини».

Як для «глибинки» — класна ідея. Віртуально пройшлася тим маршрутом. Рекомендую всім, хто втомився від буденності та урбанізму, від маршруток та метро, від нав’язливих людей та непотрібних речей. Отже, вам точно слід вирушити до Кривоозерщини. Тим більш що пам’ятаємо, з Одеси — недалечко, з боку Києва — гарне місце для того, аби усамітниться.

Що можна побачити? Неймовірні краєвиди у супроводі справжніх майстринь Кривоозерщини. То вже буде після відвідування сучасного готельно-ресторанного комплексу «Колиба» в українському стилі, де туристам запропонують страви української кухні, можна спрямувати відразу до народного краєзнавчого музею.

Людмила Кушнір виготовляє неймовірні картини із соломки.

А музей тут неймовірний! Хто б повірив, що на Миколаївщині так зберігають традиції української вишивки та соломоплетіння. Так, приміром, особливу увагу у Багачівській локації привернули неперевершені роботи талановитої майстрині Людмили Кушнір, яка володіє технікою вишивки соломкою. Людмила Володимирівна опанувала особливий напрям декоративно-прикладного мистецтва — аплікація соломкою, а ще вишивку соломкою. Це — унікальна техніка, якій немає аналогів у всьому світі.

У краєзнавчому музеї сіл Мала Мечетня, Ониськове, Голоскове можна побачити одну з найбільших колекцій вишитих рушників, а також узяти участь у майстер-класах із вишивання, прядіння чи розпису писанок.

Манить туристів прохолодою і тишею соснових насаджень, співом птахів та п’янкими ароматами літніх квітів великий Ониськівський ліс і гарні річкові пляжі з облаштованими місцями відпочинку. А якими тут пригощають смаколиками! Одні «трені вареники» чого варті!
Отже, якщо насправді хочете відчути смак глибинки, покуштувати неймовірних страв, опинитися в епіцентрі степо-лісового існування, — вам пряма дорога на Кривоозерщину. І будуть вам завжди раді.

Миколаївська область.

Фото надано редакцією газети «Кривоозерщина».