Ця книжка — частина масштабного проекту, до якого також входять видання: «Золоте перевесло»: Мистецька династія Саєнків у музеях України та «Мистецькі традиції династії Саєнків» у контексті української образотворчості ХХ — початку ХХІ століття, видані у 2020—2021-х роках. Трилогія присвячена 120-й річниці від дня народження Олександра Саєнка.
Із давніх-давен поняття «рід» в українській культурі було священним. Утім, його можна назвати найбільшою цінністю всього людства, бо саме рід і є основою життя в його всеохопному значенні. Понятійна категорія роду об’єднує і згуртовує усі ланки суспільства, підіймає його дух і силу. А ця книжка — історія роду особливого — трьох мистецьких поколінь династії Саєнків, яскравих представників нашої творчої еліти:
Олександра Саєнка (1899—1985), представника славетних мистецьких шкіл Василя Кричевського і Михайла Бойчука, художника-монументаліста, живописця, ім’я якого внесено ЮНЕСКО
до списку видатних діячів світової культури;
його доньки Ніни Саєнко, дослідниці та мисткині українського декоративного мистецтва, заслуженого діяча мистецтв України; автора та упорядника понад десяти науково-мистецтвознавчих та публіцистичних видань;
його онуки Лесі Майданець-Саєнко — художниці та дослідниці декоративного мистецтва, мисткині гобелену та батику, заслуженої діячки мистецтв України, професорки кафедри текстилю та моделювання костюма Київської державної академії декоративного мистецтва та дизайну імені Михайла Бойчука.
Мистецький доробок трьох поколінь Саєнків — неоціненне надбання національної культури України.
Шляхетність роду Саєнків черпає свою силу з глибини попередніх поколінь. Так, дід Олександра Саєнка — Петро Саєнко та батько — Ферапонт Саєнко сповідували ідеї патріотизму та високих громадянських почуттів і обстоювали їх часом ціною життя. Усьому їхньому роду були притаманні гідність та чистота почуттів, щира любов до України.
Масштабна книжка, що номінується на премію, «Пам’ять роду...» з посвятою «прийдешнім поколінням Українців», містить у собі епістолярії родини Саєнків 1886—2020-х років, підкріплені великим масивом світлин цього ж періоду, дбайливо упорядкованих Ніною Саєнко.
Ці листи демонструють нам портрет цілої епохи, епохи борців культурного фронту кінця ХІХ — ХХ століття — за державність України, за її культурний ренесанс. Живі емоції епістолярію викликають на діалог, дають нам змогу зрозуміти, у динамічному ХХІ столітті, як жили, любили і страждали, як творили новітнє мистецтво, плекали мистецьку національну ідею і як боролись сто років тому представники тодішньої національної еліти України за утвердження гуманістичних цінностей у майбутньому, у незалежній державі Україна.
У книжці подається широка панорама перехресних писемних контактів між такими визначними особистостями, як Пантелеймон Куліш, Василь Кричевський, Андроник Лазарчук, Михайло Дерегус, Василь Касіян, Михайло Стельмах. Уперше друкуються листи Олександри Білозерської-Куліш (Ганни Барвінок), в якої, до речі, є спомини про перебування Тараса Шевченка в її маєтку; а також листування родини Костецьких, Коцюбинських, Кочубеїв та всієї великої і дружної родини Саєнків усіх поколінь. Цей колосальний спадок неможливо переоцінити. Він воістину належить українському народу і має бути належно поцінований державою.
Ніна Саєнко, гідна спадкоємиця славетного батька, невтомна берегиня дорогоцінних родинних скарбів, подвижницький труд якої можна розцінювати як громадянський подвиг.
Книжка ця, «Пам’ять роду...» — вагома, має вишуканий дизайн, а головне — глибокий зміст, цінний для нашої історії та культури. Це наша національна спадщина. Знаменно, що, волею долі, з’явилася вона на світ під зорею знакових дат: 120-річчя від дня народження Олександра Саєнка і 30-ліття Незалежності України. І водночас до 25-річного ювілею Художньо-меморіального музею «Садиба народного художника України Олександра Саєнка» (місто Борзна), засновницею якого є Ніна Саєнко. До музейної колекції вона передала понад тисячу експонатів: унікальні твори Олександра Саєнка та мистецької родини, зібрану митцем колекцію народного мистецтва та старожитностей, рідкісні документи та світлини, старовинні книги. Нині Музей Олександра Саєнка став окрасою і гордістю не лише Чернігівщини, а й усієї України. Відомий він й у світових обширах.
Тож сподіватимемося, що рішення Комісії з присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка буде позитивним й численна аудиторія мистецької спільноти привітає Ніну Саєнко із заслуженим визнанням, освяченим іменем великого Кобзаря.
Олександра Теліженко, заслужена художниця України.
Черкаси.
Фото з архіву родини Саєнків.
