Про публічні електронні реєстри

Цей Закон встановлює правові, організаційні і фінансові засади створення та функціонування публічних електронних реєстрів з метою захисту прав та інтересів фізичних та юридичних осіб під час створення, зберігання, оброблення та використання інформації у публічних електронних реєстрах.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера застосування Закону
1. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері публічних електронних реєстрів під час створення, ведення, взаємодії, адміністрування, перетворення, модифікації та припинення публічних електронних реєстрів, при використанні реєстрової інформації національних електронних інформаційних ресурсів під час провадження дозвільної діяльності, надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, провадження іншої управлінської діяльності та державного регулювання, а також поширюється на відносини, що виникають під час створення, ведення, взаємодії, адміністрування Єдиного реєстру адвокатів з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
2. Цей Закон визначає:
1) систему публічних електронних реєстрів та їх об’єктів;
2) систему органів та суб’єктів у сфері публічних електронних реєстрів;
3) вимоги до реєстрової інформації та реєстрових даних, їх статусу, форми та складу, створення, збирання, ведення, оброблення, зберігання та використання;
4) засади та вимоги до створення, ведення, взаємодії, адміністрування, перетворення, модифікації та припинення публічних електронних реєстрів;
5) засади створення та функціонування системи електронної взаємодії електронних ресурсів;
6) засади контролю та відповідальності у сфері публічних електронних реєстрів;
7) фінансові основи створення та функціонування публічних електронних реєстрів.
3. Обробка та захист персональних даних у публічних електронних реєстрах здійснюється згідно із Законом України «Про захист персональних даних».
Стаття 2. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) адміністратор публічного електронного реєстру — юридична особа публічного права, що забезпечує функціонування та здійснює адміністрування публічного електронного реєстру, визначена законом або іншим нормативно-правовим актом, згідно з яким створено публічний електронний реєстр;
2) Державна електронна платформа ведення публічних електронних реєстрів (далі — Платформа) — інформаційно-комунікаційна система, призначена для уніфікованого, автоматизованого та стандартизованого процесу створення, адміністрування та ведення публічних електронних реєстрів з використанням загальних принципів проектування, програмування та захисту інформації в публічних електронних реєстрах;
3) держатель публічного електронного реєстру — орган державної влади, орган місцевого самоврядування або саморегулівна організація, що забезпечує створення, функціонування та ведення публічного електронного реєстру;
4) ідентифікатор — реєстровий номер базового публічного електронного реєстру, що включається до інших публічних електронних реєстрів та/або інформаційно-комунікаційних систем і використовується для ідентифікації та зв’язку відповідного об’єкта (правових та майнових статусів, речей і прав на них тощо) з об’єктами таких публічних електронних реєстрів та/або інформаційно-комунікаційних систем;
5) інтегрована інформаційна система (далі — ІІС) — багатофункціональна інтегрована інформаційно-комунікаційна система, яка забезпечує логічне поєднання електронних інформаційних ресурсів або публічних електронних реєстрів, що належать до організаційної структури суб’єкта ведення відповідної системи, захист інформації, внутрішню та зовнішню інформаційну взаємодію шляхом використання єдиної точки доступу до цієї ІІС;
6) користувач реєстрової інформації (далі — користувач) — фізична або юридична особа, громадське формування, що користується реєстровою інформацією у порядку загального доступу, спеціального доступу та/або електронної інформаційної взаємодії між публічними електронними реєстрами;
7) оброблення реєстрової інформації (оброблення) — дія або сукупність дій з реєстровими даними, зокрема збирання, фіксація, упорядкування, структурування, реєстрація, накопичення, зберігання, використання, адаптація, зміна, відновлення, ознайомлення, псевдоанонімізація, профілювання, знеособлення, розкриття шляхом передачі, поширення або надання доступу в інший спосіб, групування або комбінування, обмеження, видалення або знищення, у тому числі з використанням інформаційно-комунікаційних систем;
8) оператор надання доступу до реєстрової інформації (далі — оператор) — користувач, уповноважений від імені держателя публічного електронного реєстру здійснювати оброблення реєстрової інформації, у тому числі персональних даних, шляхом надання іншим користувачам доступу до обміну реєстровою інформацією відповідного публічного електронного реєстру через власну інформаційно-комунікаційну систему у випадках та в обсязі, визначених законодавством, згідно з яким створено публічний електронний реєстр;
9) отримувач реєстрової інформації (далі — отримувач) — користувач, який відповідно до закону має право на отримання реєстрової інформації у порядку електронної інформаційної взаємодії публічних електронних реєстрів;
10) постачальник реєстрової інформації (далі — постачальник) — держатель публічного електронного реєстру та/або інформаційно-комунікаційної системи, який відповідно до закону надає отримувачу реєстрову інформацію, що є об’єктом електронної інформаційної взаємодії публічних електронних реєстрів;
11) правоволоділець — особа, інформацію про яку (певні її правові статуси, майнові або немайнові права, речі і права на них або на інші об’єкти публічних електронних реєстрів) внесено до публічного електронного реєстру;
12) публічний електронний реєстр (реєстр, кадастр, регістр тощо) (далі — реєстр) — інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення реєстрових даних та надання реєстрової інформації;
13) реєстр публічних електронних реєстрів (далі — Реєстр реєстрів) — державна інформаційно-комунікаційна система, призначена для формування переліку, шляхом реєстрації інформації про реєстри, державні та інші обов’язкові для використання класифікатори, довідники, технічні специфікації тощо, а також інформаційно-комунікаційні системи, які забезпечують функціонування та/або отримують інформацію з реєстру у порядку електронної інформаційної взаємодії;
14) реєстраційні дії — дії автентифікованого публічного реєстратора в реєстрі щодо реєстрації об’єкта реєстру та внесення даних (змін до них) про зареєстрований об’єкт реєстру, підтверджені накладенням кваліфікованого електронного підпису публічного реєстратора;
15) реєстрова інформація — інформація (у тому числі інформація з обмеженим доступом), що створюється програмними засобами реєстру на основі реєстрових даних, метаданих та іншої передбаченої цим Законом інформації або їх сукупності;
16) реєстровий номер — унікальний набір даних (послідовність символів), який під час реєстраційних дій автоматично присвоюється програмними засобами реєстру об’єкту такого реєстру та ідентифікує його в цьому реєстрі;
17) реєстрові дані — дані про об’єкт реєстру, які відповідно до законодавства, згідно з яким було створено відповідний реєстр, внесені до відповідної бази даних реєстру при здійсненні реєстраційних дій щодо такого об’єкта;
18) система електронної взаємодії електронних ресурсів (далі — Система електронної взаємодії) — інформаційно-комунікаційна система, яка на основі єдиних правил та протоколів обміну даними забезпечує обмін реєстровою інформацією;
19) створювач реєстрової інформації (далі — створювач) — особа, яка в межах визначених законом повноважень створює інформацію про об’єкт реєстру для її внесення до відповідного реєстру;
20) технічний адміністратор реєстру — юридична особа публічного права, яка в межах та в обсягах, визначених договором, забезпечує супровід, функціонування та адміністрування публічного електронного реєстру;
21) хеш-логування — автоматичне формування засобами реєстрів хеш-структур під час здійснення реєстраційних дій окремо щодо кожного об’єкта таких дій та збереження їх у публічному реєстрі разом з реєстровим номером;
22) хеш-структура — структурована та автентифікована розрахункова послідовність символів, що однозначно характеризують набір реєстрових даних щодо об’єкта реєстру.
2. Терміни «персональні дані», «обробка персональних даних» у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про захист персональних даних».
3. Терміни «інформаційна система», «інформаційно-комунікаційна система» у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах».
4. Термін «інформація» у цьому Законі вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про інформацію».
5. Терміни «європейський стандарт», «кодекс усталеної практики», «міждержавний стандарт», «міжнародний стандарт», «національний стандарт», «технічні умови» у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про стандартизацію».
6. Терміни «адміністративна послуга», «центр надання адміністративних послуг» у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про адміністративні послуги».
7. Терміни «автентифікація», «дані», «інтероперабельність», «технологічна нейтральність національних технічних рішень» у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про електронні довірчі послуги».
8. Термін «національні електронні інформаційні ресурси» вживається у цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України».
Стаття 3. Засади діяльності у сфері реєстрів
1. Реєстри створюються, ведуться, адмініструються з метою накопичення, оброблення та надання відповідній інформації офіційного визнання у разі створення, зберігання та використання інформації в реєстрах, дотримання прав та інтересів громадян, їх об’єднань, юридичних осіб, територіальних громад, органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом забезпечення повною, достовірною та актуальною інформацією про осіб, їхні правові та майнові статуси, речі і права на них, у тому числі під час провадження дозвільної діяльності, надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, провадження іншої управлінської діяльності та здійснення державного регулювання, у найбільш зручний для користувачів технологічний, економічний та корупційно безпечний спосіб.
2. Ведення усіх реєстрів, за допомогою яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, саморегулівні організації, юридичні особи публічного права, їх посадові особи, інші уповноважені законом особи здійснюють збирання, оброблення та поширення офіційної інформації про передбачені цим Законом та іншими законами об’єкти реєстрів, здійснюється в електронному вигляді відповідно до вимог цього Закону, законів або інших актів законодавства, згідно з якими вони створені, та є публічними електронними реєстрами.
3. Діяльність у сфері публічних електронних реєстрів базується на таких основних принципах:
1) єдності методології створення, ведення, адміністрування, реєстрації, взаємодії та припинення реєстрів;
2) обов’язковості реєстрації в реєстрах об’єктів та внесення інформації (змін до неї) про зареєстровані об’єкти;
3) одноразовості реєстрації та недопущення реєстрації реєстрової інформації одних реєстрів в інших реєстрах чи повторного внесення ідентичної інформації (змін до неї) про зареєстровані об’єкти;
4) безперервності внесення до реєстрів інформації про їх об’єкти, що змінюється;
5) інтероперабельності реєстрів;
6) технологічної нейтральності національних технічних рішень під час створення, ведення, адміністрування, взаємодії реєстрів;
7) гарантування державою та держателями об’єктивності, актуальності, достовірності, повноти та захищеності реєстрових даних та реєстрової інформації від несанкціонованих змін;
8) презумпції достовірності реєстрових даних та інформації;
9) відкритості, безоплатності та доступності реєстрових даних, крім випадків, визначених законом;
10) законності одержання, зберігання, оброблення та поширення (передачі) реєстрових даних та реєстрової інформації;
11) гарантування прав правоволодільця на доступ до будь-якої реєстрової інформації про нього, належні йому майно, майнові, правові та інші спеціальні статуси, крім випадків, передбачених законом;
12) обов’язкового інформування правоволодільця про запити будь-яких осіб щодо інформації про нього та належні йому майно, майнові, правові та інші спеціальні статуси, а також про збирання, оброблення, внесення такої інформації до відповідних реєстрів, її зміну та видалення, крім випадків, передбачених законом;
13) здійснення відповідно до законодавства у сфері захисту персональних даних обробки, зокрема перегляду, поширення та використання персональних даних осіб у реєстрах;
14) гарантування державою та держателями реєстрів користувачам реєстрової інформації вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, отриманої ними відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;
15) гарантування потерпілій особі відновлення порушених прав та/або компенсації у випадку несанкціонованої зміни, поширення, нецільового або незаконного використання інформації (у тому числі інформації з обмеженим доступом);
16) фіксації та логування всіх дій будь-яких осіб з реєстровими даними та реєстровою інформацією;
17) впровадження найбільш досконалих та ефективних технічних та технологічних заходів для забезпечення ведення реєстрів;
18) забезпечення ретроспективного доступу до реєстрових даних;
19) гарантування безстрокового збереження реєстрових даних;
20) захисту реєстрових даних та реєстрової інформації (у тому числі персональних даних) від несанкціонованого доступу;
21) балансу інтересів держави, суспільства, користувачів публічних електронних реєстрів;
22) відповідності державній політиці цифрового розвитку.
4. Реєстри (будь-які їх складові) перебувають у власності держави, відповідної територіальної громади або відповідної саморегулівної організації в особі держателя відповідного реєстру.
Реєстри (будь-які їх складові), що використовуються для провадження дозвільної діяльності, надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, провадження іншої управлінської діяльності та здійснення державного регулювання, перебувають виключно у власності держави або відповідної територіальної громади, включаючи виключні майнові права.
5. Мовою ведення реєстрів є державна (українська) мова. Законодавством, згідно з яким створено відповідний реєстр, можуть встановлюватися інші додаткові мови ведення такого реєстру.
Транслітерація імені фізичної особи, найменування юридичної особи та іншої реєстрової інформації здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Стаття 4. Регулювання відносин, що виникають під час провадження діяльності у сфері реєстрів
1. Регулювання відносин, що виникають у сфері реєстрів, здійснюється відповідно до Конституції України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону, Цивільного кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, законів України «Про інформацію», «Про електронні комунікації», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації», «Про електронні довірчі послуги», «Про стандартизацію», «Про адміністративні послуги», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», «Про виконавче провадження», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», «Про Державний реєстр виборців», «Про доступ до судових рішень», «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», «Про Державний земельний кадастр», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
2. Виключно цим Законом визначаються:
1) система реєстрів;
2) Система електронної взаємодії;
3) законодавчі засади створення, ведення, модифікації, перетворення, припинення та адміністрування Реєстру реєстрів.
3. Виключно законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створений реєстр, визначаються відомості, зазначені у частині другій статті 26 цього Закону (крім випадків, визначених статтями 40 і 41 цього Закону).
4. Технічні вимоги до реєстрів встановлюються міжнародними, європейськими, міждержавними стандартами (за умови обов’язковості цих положень для суб’єктів правових відносин в Україні), національними стандартами, кодексами усталеної практики, технічними умовами та іншими нормативними документами технічного характеру.
Стаття 5. Об’єкти реєстрів
1. Об’єктами реєстрів є інформація про:
1) фізичних осіб, юридичних осіб та об’єднання фізичних та/або юридичних осіб;
2) землі та земельні ділянки із розташованими на них об’єктами нерухомого майна;
3) окремі спеціальні статуси фізичних осіб та їх об’єднання, юридичних осіб, громадських формувань;
4) події;
5) сертифікати, ліцензії, декларації, повідомлення, дозволи, інші документи дозвільного характеру;
6) природні ресурси;
7) правові режими використання і забудови територій та окремих об’єктів;
8) рухоме майно, що відповідно до закону є об’єктом державного обліку;
9) майнові та немайнові права, їх обмеження та обтяження;
10) нормативно-правові акти, нормативні акти та документи технічного характеру, судові рішення, виконавчі документи, інші документи та їх реквізити, довіреності;
11) об’єкти будівництва та закінчені будівництвом об’єкти;
12) іншу інформацію, визначену цим Законом або іншим актом законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри.
2. Ідентифікація об’єктів реєстрів здійснюється за допомогою реєстрових номерів, що автоматично присвоюються їм під час реєстрації у відповідних реєстрах.
У разі якщо об’єктами реєстрів є інформація про певні властивості, стан, правові, майнові та інші статуси об’єкта базового державного реєстру, інформація про такий об’єкт базового державного реєстру вноситься, зберігається, обробляється та використовується в таких реєстрах у вигляді ідентифікатора, що є реєстровим номером відповідного об’єкта базового державного реєстру, крім випадків, передбачених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр.
Стаття 6. Система реєстрів
1. Система реєстрів включає сукупність реєстрів, що функціонують та взаємодіють для створення, зберігання, оброблення та використання інформації під час провадження дозвільної діяльності, надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, провадження іншої управлінської діяльності та здійснення державного регулювання.
До системи реєстрів належать:
1) базові реєстри;
2) інші реєстри;
3) визначені законом реєстри саморегулівних організацій.
Реєстри можуть інтегруватися в ІІС та/або взаємодіяти з оператором відповідно до вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України.
2. До базових реєстрів належать реєстри, що забезпечують одноразовий збір інформації про об’єкт реєстру (його правовий статус) з метою багаторазового використання як юридично обов’язкової, достовірної та актуальної інформації про такий об’єкт реєстру (його правовий статус) в інших реєстрах та/або національних електронних інформаційних ресурсах під час провадження дозвільної діяльності, наданні адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, провадження іншої управлінської діяльності та здійснення державного регулювання, вичерпний перелік яких встановлюється цим Законом.
До базових реєстрів належать:
1) Єдиний державний демографічний реєстр;
2) Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань;
3) Державний земельний кадастр;
4) Єдиний державний реєстр транспортних засобів;
5) Реєстр будівель та споруд;
6) Єдиний державний реєстр адрес;
7) Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
3. До інших реєстрів належать реєстри, держателями яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та які містять інформацію про окремі спеціальні статуси особи, про сертифікати, ліцензії, декларації, повідомлення, інші документи дозвільного характеру; про природні ресурси; про правові режими використання та забудови територій та окремих об’єктів; про рухоме майно, що відповідно до закону є об’єктом державного обліку; про майнові та немайнові права, їх обмеження та обтяження; про нормативно-правові акти, нормативні акти та документи технічного характеру, судові рішення, виконавчі документи, довіреності та про інші об’єкти, які відповідно до закону є об’єктами державного обліку, але не належать до об’єктів базових державних реєстрів, інші державні інформаційні ресурси.
Стаття 7. Взаємодія реєстрів
1. Електронна (технічна та інформаційна) взаємодія реєстрів здійснюється безперервно.
2. Електронна технічна взаємодія передбачає технічну та технологічну здатність реєстрів до обміну даними в режимі «електронний запит — електронна відповідь», взаємного пошуку та перегляду наявних даних, формування спільних масивів даних, документів та форм, автоматичного протоколювання всіх кроків та операцій зазначеної взаємодії за допомогою Системи електронної взаємодії та/або програмних засобів відповідних ІІС, інформаційних систем операторів, підключених до Системи електронної взаємодії.
3. Електронна інформаційна взаємодія здійснюється за допомогою Системи електронної взаємодії та/або програмних засобів відповідних ІІС, інформаційних систем операторів, підключених до Системи електронної взаємодії, у випадках та в обсязі, визначених цим Законом, законом або іншим актом законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри.
4. Порядок електронної (технічної та інформаційної) взаємодії затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 8. Загальні вимоги до створення та внесення інформації про об’єкти реєстрів
1. Реєстрація об’єктів реєстрів, внесення інформації (змін до неї) здійснюється незалежно від місцезнаходження відповідних об’єктів, якщо інше не встановлено законом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
Будь-які юридично значущі дії щодо об’єктів реєстрів можуть вчинятися виключно після їх державної реєстрації відповідно до цього Закону, крім випадків, визначених законом, а також якщо інформація про такі об’єкти створена та внесена до реєстрів та/або підтверджена документами відповідно до законодавства, що діяло на момент такого внесення та/або видачі таких документів, згідно з частиною другою цієї статті.
2. Інформація про об’єкти реєстрів, яка на момент перенесення не належить до реєстрових даних відповідних реєстрів, створених згідно із законодавством, не включається до складу реєстрових даних, а зберігається в таких реєстрах як інформативна (архівна) інформація.
Перенесення зазначеної інформації здійснюється:
1) держателем реєстру (за його рішенням) шляхом здійснення оцифрування, аналізу та валідації існуючої інформації та її носіїв, за результатами яких створюються відповідні електронні документи, автентифіковані у відповідному реєстрі.
За рішенням держателя реєстру перенесення інформації про об’єкти реєстру може бути реалізовано адміністратором;
2) публічним реєстратором під час надходження звернення про реєстрацію об’єкта реєстру, внесення інформації (змін до неї) або надання інформації про об’єкт, не зареєстрований у реєстрі відповідно до вимог цього Закону.
Публічний реєстратор під час проведення реєстраційних дій здійснює оцифрування, аналіз та валідацію існуючої інформації та її носіїв, за результатами яких вносить таку інформацію до відповідного реєстру.
Порядок верифікації, аналізу та валідації під час перенесення інформації про об’єкти реєстру та її носіїв визначається Кабінетом Міністрів України.

Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ РЕЄСТРІВ

Стаття 9. Система органів та суб’єктів у сфері реєстрів
1. Систему органів та суб’єктів у сфері реєстрів становлять:
1) Кабінет Міністрів України;
2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності;
3) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сферах кіберзахисту та захисту інформації;
4) держателі реєстрів;
5) адміністратори реєстрів;
6) публічні реєстратори;
7) створювачі;
8) технічні адміністратори реєстрів;
9) саморегулівні організації, які є держателями відповідних реєстрів.
Стаття 10. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері реєстрів
1. Кабінет Міністрів України:
1) забезпечує підготовку проектів законів, нормативно-правових актів у сфері реєстрів;
2) визначає перелік класифікаторів, обов’язкових до використання при веденні реєстрів;
3) створює та організовує роботу дорадчого органу з питань функціонування та взаємодії реєстрів;
4) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Стаття 11. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності:
1) забезпечує формування державної політики у сфері реєстрів;
2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері реєстрів;
3) організовує розроблення державних цільових програм з розвитку інтеграції та інтероперабельності системи реєстрів;
4) організовує міжнародну співпрацю з питань взаємодії реєстрів;
5) надає узагальнені роз’яснення щодо застосування законодавства з питань взаємодії реєстрів та функціонування Реєстру реєстрів;
6) забезпечує впровадження необхідної технологічної інфраструктури для організації взаємодії ІІС та/або інформаційних систем операторів та спільного використання користувачами реєстрової інформації;
7) реалізує державну політику у сфері реєстрів;
8) виступає державним замовником розроблення і забезпечує виконання державних цільових програм з розвитку реєстрів;
9) виступає замовником послуг з виконання робіт з національної стандартизації за рахунок коштів Державного бюджету України у сфері технічної та інформаційної взаємодії реєстрів, створення та функціонування Реєстру реєстрів;
10) забезпечує створення, модернізацію, функціонування та доступ до Реєстру реєстрів, є його держателем;
11) забезпечує створення та впровадження Системи електронної взаємодії;
12) організовує та координує роботу, пов’язану із забезпеченням розвитку системи електронної взаємодії реєстрів;
13) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації представників держателів і технічних адміністраторів реєстрів з питань технічної та інформаційної взаємодії реєстрів, користування Реєстром реєстрів;
14) здійснює контроль за дотриманням держателями реєстрів (їх посадовими особами) законодавства у сфері реєстрів у частині здійснення заходів із створення, функціонування та ведення відповідних реєстрів, організовує роботу, пов’язану із провадженням діяльності з ведення відповідних реєстрів, організації процесів обміну, використання та оприлюднення інформації під час електронної (технічної та інформаційної) взаємодії, та приймає обов’язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
15) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єктів електронної інформаційної взаємодії у сфері реєстрів та приймає обов’язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом та іншими законами;
16) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
17) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Стаття 12. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сферах кіберзахисту та захисту інформації
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сферах кіберзахисту та захисту інформації:
1) здійснює контроль за дотриманням держателями, адміністраторами, технічними адміністраторами реєстрів, держателем та технічним адміністратором Системи електронної взаємодії, публічними реєстраторами та створювачами законодавства про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах та приймає обов’язкові до виконання рішення, передбачені законом;
2) вносить на розгляд центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, пропозиції щодо забезпечення формування державної політики із здійснення контролю за діяльністю у сфері електронної (технічної та інформаційної) взаємодії реєстрів та із здійснення контролю у сфері реєстрів;
3) бере участь у розробленні і забезпеченні виконання державних цільових програм з розвитку реєстрів у частині здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах;
4) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
5) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації представників держателів, адміністраторів і технічних адміністраторів реєстрів, держателя та адміністратора Системи електронної взаємодії з питань дотримання законодавства про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах;
6) забезпечує створення, функціонування та розвиток Національного центру резервування державних інформаційних ресурсів;
7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Стаття 13. Повноваження держателів реєстрів
1. Держателі реєстрів залежно від юридичного статусу відповідного органу, у випадках та в межах повноважень, встановлених законом:
1) забезпечують формування та/або реалізацію державної політики у сфері відповідних реєстрів;
2) здійснюють нормативно-правове регулювання у сфері відповідних реєстрів у випадках, визначених законом;
3) вносять на розгляд до Кабінету Міністрів України або центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах, пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері відповідних реєстрів;
4) розробляють та організовують виконання державних чи інших цільових програм з розвитку відповідних реєстрів;
5) виступають замовниками послуг із виконання робіт із національної стандартизації за рахунок коштів державного бюджету у сфері відповідних реєстрів;
6) забезпечують створення, функціонування та ведення відповідних реєстрів;
7) організовують роботу, пов’язану із провадженням діяльності з ведення відповідних реєстрів;
8) організовують електронну (технічну та інформаційну) взаємодію реєстрів;
9) виступають створювачами інформації про об’єкти Реєстру реєстрів;
10) забезпечують доступ до відповідних реєстрів визначених законом суб’єктів їх ведення, публічних реєстраторів, інших суб’єктів, право доступу яких визначено законом, і приймають рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених законом;
11) забезпечують оприлюднення реєстрової інформації у формі відкритих даних;
12) організовують роботу з підготовки та підвищення кваліфікації публічних реєстраторів відповідних реєстрів;
13) здійснюють контроль за дотриманням суб’єктами у сфері реєстрів законодавства, порядку ведення реєстрів, створення реєстрової інформації та інші повноваження, визначені цим Законом або іншими законами, згідно з якими створено відповідний реєстр;
14) складають протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
15) надають узагальнені роз’яснення щодо застосування законодавства з питань ведення відповідних реєстрів;
16) здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
2. У випадках, якщо держателями реєстрів є саморегулівні організації, вони у межах, встановлених законом, здійснюють повноваження, визначені пунктами 6 - 12 частини першої цієї статті. У таких випадках повноваження, визначені пунктами 1 - 5, 13 - 16 частини першої цієї статті, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері, до якої належить відповідна саморегулівна організація.
Стаття 14. Повноваження адміністраторів реєстрів
1. Адміністратори реєстрів:
1) здійснюють заходи із створення, впровадження, ведення та адміністрування реєстрів;
2) здійснюють проведення технічних і технологічних заходів для забезпечення роботи реєстрів, забезпечення хостингу, обслуговування технічного комплексу реєстру;
3) здійснюють заходи із створення, модифікації, впровадження та супроводу програмного забезпечення відповідних реєстрів;
4) відповідають за збереження та захист реєстрів, реєстрових даних та інформації;
5) забезпечують технічну взаємодію з іншими реєстрами;
6) забезпечують проведення технічних та технологічних заходів з надання, блокування та анулювання доступу до реєстрів, що здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України або держателем реєстрів;
7) організовують і проводять навчання щодо роботи з відповідними реєстрами;
8) здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом або законом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
2. Адміністратор реєстру визначається законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр.
3. У випадках, визначених цим Законом або законами, згідно з якими створені відповідні реєстри, повноваження адміністраторів реєстрів можуть безпосередньо здійснювати держателі реєстрів.
Стаття 15. Публічні реєстратори
1. Публічними реєстраторами можуть бути громадяни України, які відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним нормативно-правовим актом, згідно з яким створено відповідний реєстр, та перебувають у трудових відносинах з держателем, адміністратором або є фізичними особами — підприємцями чи суб’єктами незалежної професійної діяльності, а також інші особи, які відповідно до законодавства наділені повноваженнями на здійснення реєстраційних дій.
2. Публічний реєстратор має власний засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
У випадках, передбачених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр, публічний реєстратор має посвідчення публічного реєстратора, форма якого визначається держателем реєстру.
3. Публічний реєстратор здійснює повноваження, передбачені цим Законом або законодавством, згідно з яким створено відповідний реєстр, у тому числі приймає документи та/або електронні документи від створювачів та інших осіб, перевіряє їх та здійснює реєстраційні дії за відсутності підстав для зупинення або відмови у здійсненні реєстраційних дій.
4. Публічний реєстратор під час здійснення своїх повноважень використовує дані реєстрів у випадках і в обсязі, визначених законом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
Засоби та порядок автентифікації дій публічного реєстратора в реєстрі здійснюються відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та законом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
5. Публічний реєстратор здійснює реєстраційні та інші дії, передбачені цим Законом та нормативно-правовими актами, згідно з якими створені відповідні реєстри, незалежно від місцезнаходження відповідних об’єктів, якщо інше не встановлено нормативно-правовим актом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
6. Публічний реєстратор не має права здійснювати реєстраційні дії стосовно суб’єкта ведення реєстру, з яким публічний реєстратор перебуває у трудових відносинах або є його засновником (учасником), а також стосовно себе, свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також стосовно юридичних осіб, засновником (учасником) яких він є. У такому разі реєстраційні дії здійснюються іншим публічним реєстратором.
У разі обґрунтованої неможливості залучити іншого публічного реєстратора дія абзацу першого цієї частини щодо перебування у трудових відносинах не поширюється на публічних реєстраторів, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, саморегулівними організаціями.
7. Публічний реєстратор у межах встановлених законом повноважень самостійно приймає рішення про здійснення реєстраційних та інших дій та/або про відмову в їх здійсненні та несе за них встановлену законом відповідальність.
Втручання будь-яких органів, їх посадових осіб, громадян, юридичних осіб та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, у діяльність публічного реєстратора під час здійснення реєстраційних дій, крім випадків, передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, згідно з якими створені відповідні реєстри, забороняється і тягне за собою відповідальність, визначену законом.
8. У випадках, передбачених законодавством, повноваження публічних реєстраторів також безпосередньо здійснюють створювачі.
Стаття 16. Створювачі
1. Створювачі в межах визначених законодавством повноважень під особисту відповідальність створюють інформацію про об’єкти реєстрів, зокрема шляхом складання відповідного автентифікованого електронного документа, для внесення такої інформації до відповідних реєстрів.
Засоби та порядок складання створювачем відповідного автентифікованого електронного документа встановлюються цим Законом або законом, згідно з яким створено відповідний реєстр, і прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами з урахуванням Закону України «Про електронні довірчі послуги».
2. Нормативно-правовим актом, згідно з яким створено реєстр, може бути визначена й інша, ніж зазначена в частині першій цієї статті, форма створення інформації для її внесення до реєстру, якщо створювачем є фізична особа, яка у випадку, встановленому законодавством, наділена правом надавати до реєстру інформацію про себе.
3. Інформація про об’єкти реєстрів створюється створювачами відповідно до реєстрових даних, визначених цим Законом та законом або іншим актом законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри.
У разі настання подій, що є підставою для створення інформації про об’єкт реєстру, визначених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр, така інформація може створюватися автоматично на підставі заходів, здійснених для створення такої інформації, зокрема шляхом отримання необхідної інформації у порядку електронної інформаційної взаємодії реєстрів, внесення реєстраційних даних, з обов’язковим повідомленням про необхідність подання особою заяви для отримання інформації про такий об’єкт реєстру.
Стаття 17. Технічні адміністратори
1. Технічний адміністратор відповідно до укладеного договору забезпечує:
1) здійснення заходів із створення, впровадження та адміністрування реєстру;
2) здійснення заходів технічного та технологічного забезпечення (крім організації доступу до даних), забезпечення хостингу, обслуговування технічного комплексу реєстру;
3) здійснення заходів із створення, модифікації, впровадження та супроводу програмного забезпечення відповідних реєстрів;
4) здійснення технічної взаємодії з іншими реєстрами;
5) здійснення заходів із кібербезпеки;
6) здійснення інших дій, визначених договором.
2. Визначення технічного адміністратора здійснюється держателем за погодженням із адміністратором, якщо інший порядок не передбачено законом або іншим нормативно-правовим актом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
У випадках, визначених законодавством, згідно з яким створено відповідні реєстри, повноваження технічних адміністраторів можуть безпосередньо здійснювати держателі реєстрів або адміністратори реєстрів.

Розділ III
ІНФОРМАЦІЯ ТА ДАНІ РЕЄСТРІВ

Стаття 18. Вимоги до реєстрової інформації
1. Інформація про об’єкти реєстрів створюється створювачами згідно з видами та джерелами реєстрових даних, визначеними цим Законом, законом або іншим актом законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри.
2. Інформація про матеріальні об’єкти реєстру та їх властивості під час здійснення їх реєстрації, внесення даних (змін до них) у відповідному реєстрі має відповідати існуючим метричним, фізичним, біологічним та іншим натурним характеристикам (властивостям) відповідних об’єктів та їх геопросторовому положенню, визначеним з точністю відповідно до діючих стандартів, норм, правил і технічних регламентів.
Зміна вимог стандартів, норм, правил і технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна методів, технологій та систем геопросторового позиціонування не є підставою для визнання реєстрової інформації помилковою, якщо на момент її внесення до реєстру вона відповідала діючим стандартам, нормам, правилам і технічним регламентам.
Внесення до реєстру інформації про матеріальні об’єкти та їх характеристики (властивості), яка не відповідає вимогам, визначеним абзацом першим цієї частини, забороняється.
3. Зберігання реєстрової інформації забезпечується держателем та/або адміністратором відповідного реєстру постійно (якщо інше не встановлено законодавством) із обов’язковим застосуванням засобів та технологій резервного копіювання та хеш-логування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з дотриманням законодавства про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах.
Стаття 19. Статус реєстрової інформації
1. Інформація про об’єкти реєстрів, створена з дня набрання чинності цим Законом, є офіційною з моменту її внесення до відповідного реєстру.
2. Інформація про об’єкти реєстрів, яка внесена до відповідного реєстру, вважається достовірною і може використовуватися державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами при здійснення ними повноважень, визначених законом, а також фізичними та юридичними особами при вчиненні правочинів.
Якщо інформація про об’єкти реєстрів, внесена до реєстру, є недостовірною, третя особа може посилатися на неї у спорі як на достовірну. Третя особа не може посилатися на таку інформацію у спорі, у разі якщо вона знала або повинна була знати про те, що такі відомості є недостовірними.
У разі виявлення фактів, що дають обґрунтовані підстави вважати, що інформація про об’єкт реєстру, внесена до відповідного реєстру, є недостовірною, державні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, треті особи невідкладно повідомляють про такі факти держателя або адміністратора реєстру для проведення перевірки інформації.
3. Інформація про об’єкти реєстрів, що не відповідає зазначеному у частині першій або другій цієї статті, є неофіційною та не може використовуватися державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами при здійсненні ними повноважень, визначених законом, а також фізичними та юридичними особами при вчиненні правочинів.
4. Законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр, можуть встановлюватися інші особливості статусу реєстрової інформації такого реєстру з урахуванням законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про державну таємницю», «Про захист персональних даних».
Стаття 20. Створення реєстрової інформації
1. Інформація про об’єкт реєстру створюється шляхом документованої фіксації створювачем у встановлений законодавством спосіб за допомогою технічних та інших засобів (або без таких) юридично значущих фактів, волевиявлень, рішень, дій, подій, натурних, метричних, біологічних, юридичних та інших характеристик (властивостей) та їх змін, які відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів, згідно з якими створено відповідні реєстри, визнані об’єктами відповідних реєстрів, за результатом чого створювач складає відповідний електронний документ для реєстрації такої інформації у відповідному реєстрі, у тому числі з використанням прикладних програмних інтерфейсів реєстру.
У випадках, передбачених законодавством, інформація про об’єкт реєстру може вноситися до реєстру шляхом здійснення посилання на документ у паперовій формі.
2. У разі якщо створювачем є особа, яка у випадку, встановленому законодавством, створює інформацію про себе, особливості форми та способу такого створення і здійснення відповідних реєстраційних дій встановлюються нормативно-правовим актом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
Створювач відповідає за створення та внесення інформації про об’єкт реєстру до відповідного реєстру, крім випадків, визначених законодавством, згідно з яким створено реєстр.
3. З моменту здійснення реєстраційних дій з використанням зазначеної у частині першій цієї статті інформації про відповідний об’єкт реєстру така інформація набуває статусу реєстрової інформації.
Стаття 21. Відтворення реєстрової інформації на паперових та інших матеріальних носіях
1. Законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідні реєстри, може передбачатися відтворення реєстрової інформації на паперових та інших матеріальних носіях.
2. Заповнення зазначених у частині першій цієї статті паперових та інших матеріальних носіїв (крім їх підписання) здійснюється виключно у спосіб автоматизованого виводу на них реєстрової інформації із хеш-структурою з відповідного реєстру автоматично за допомогою друку та/або інших технологій, що повністю виключають ручний та інші неавтоматизовані способи відтворення реєстрової інформації.
3. Будь-яке відтворення та/або перенесення реєстрової інформації на паперові та інші матеріальні носії з порушенням вимог частини другої цієї статті забороняється, а відповідна реєстрова інформація, що міститься на таких носіях, не може визнаватися офіційною.
Відображення реєстрової інформації, оформлене засобами реєстру, разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом) можуть подаватися та застосовуватися у таких самих випадках, якщо законодавством передбачено подання та застосування такої реєстрової інформації, відтвореної на паперових або інших матеріальних носіях.
Реєстрова інформація, відтворена на паперових або інших матеріальних носіях, може подаватися та застосовуватися у формі відображення реєстрової інформації, оформленого засобами реєстру, разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом) у таких самих випадках, якщо законодавством передбачено подання та застосування такої реєстрової інформації на паперових або інших матеріальних носіях.
4. У разі виявлення розбіжностей між реєстровою інформацією на паперових та інших матеріальних носіях і реєстровими даними відповідного реєстру пріоритет надається реєстровим даним відповідного реєстру, крім випадків:
1) доведення у встановленому законом порядку факту протиправної зміни реєстрових даних в електронній базі даних відповідного реєстру;
2) перенесення до реєстру оцифрованих даних, створених до набрання чинності цим Законом згідно із законодавством, що діяло на момент їх створення;
3) якщо така реєстрова інформація міститься у виданому правоволодільцю документі, заповненому у спосіб, визначений частиною другою цієї статті;
4) якщо така реєстрова інформація не відповідає даним, що містяться в документах, на підставі яких здійснена відповідна реєстраційна дія.
Стаття 22. Реєстрові дані про об’єкти реєстрів
1. Виключно законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр, окремо за кожним об’єктом реєстру визначається вичерпний набір реєстрових даних про об’єкти такого реєстру.
2. До набору реєстрових даних про об’єкти Реєстру реєстрів включається інформація про:
1) реєстри (у тому числі про їх програмно-апаратні засоби, включаючи засоби технічного і криптографічного захисту інформації, види їх реєстрових даних та сервісів, види аналітичних даних, які вони формують);
2) держателя реєстру;
3) вимоги до публічних реєстраторів;
4) вимоги до створювачів;
5) адміністратора реєстру;
6) технічного адміністратора реєстру;
7) постачальників;
8) отримувачів.
3. Зміст та обсяг інформації, зазначеної в частині другій цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 23. Використання класифікаторів, довідників, технічних специфікацій тощо при створенні (модифікації) реєстрових даних
1. Для забезпечення уніфікованої ідентифікації об’єктів реєстрів та інтероперабельності реєстрових даних при їх створенні та здійсненні відповідних реєстраційних дій обов’язковим є використання класифікаторів, довідників, технічних специфікацій тощо, перелік та порядок ведення яких у складі реєстрів визначаються порядком ведення такого реєстру.
2. Ведення зазначених у частині першій цієї статті класифікаторів, довідників, технічних специфікацій тощо у складі інших реєстрів, а також їх одночасне ведення чи модифікація у складі декількох реєстрів забороняються, а створена на основі таких даних відповідна інформація не може визнаватися офіційною.
Стаття 24. Документи, що створюються під час ведення реєстрів
1. Документами, що створюються під час ведення реєстрів, є визначені законом або іншим актом законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри, паспорти, свідоцтва, сертифікати, ліцензії та інші документи, що містять реєстрову інформацію та хеш-структуру і видаються публічними реєстраторами правоволодільцям для здійснення їх фізичної та/або юридичної ідентифікації чи засвідчення їх правових, майнових та інших спеціальних статусів, речей і прав на них та на інші об’єкти реєстрів.
2. Кожен правоволоділець має право отримати документи, що створюються під час ведення реєстрів, із всією наявною інформацією про себе, свої правові та майнові статуси, речі і права на них та інші об’єкти реєстрів у порядку, визначеному законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр.
3. У разі якщо документи, що створюються під час ведення реєстрів, містять інформацію з декількох реєстрів, видача таких документів здійснюється публічними реєстраторами відповідно до нормативно-правових актів, згідно з якими створено відповідні реєстри, мають право надавати відповідну реєстрову інформацію.
4. Документи, що створюються під час ведення реєстрів, за вибором правоволодільця видаються в електронній формі та/або на паперових чи інших неелектронних матеріальних носіях виключно у спосіб, що повністю виключає ручний та інші неавтоматизовані способи відтворення відповідної реєстрової інформації.
Документи, що створюються під час ведення реєстрів в електронній формі, повинні створюватися з урахуванням вимог, визначених законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», містити реєстровий номер відповідного об’єкта реєстру, хеш-структуру і мають бути підписані публічним реєстратором шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.
Документи, що створюються під час ведення реєстрів на паперових та інших матеріальних носіях, повинні створюватися з урахуванням вимог законодавства, містити реєстрові номери відповідних об’єктів реєстру, хеш-структуру, підпис публічного реєстратора, який здійснює їх видачу, або печатку відповідного суб’єкта ведення реєстру.
Документи, що створюються під час ведення реєстрів, які не відповідають вимогам абзаців першого — третього цієї частини, є недійсними.
5. У складі матеріальних форм документів, що створюються під час ведення реєстрів, крім типових форм бланків, можуть передбачатися інші форми таких документів, що мають однакову юридичну силу з типовими.
6. У випадках, встановлених нормативно-правовими актами, згідно з якими створено відповідні реєстри, видача документів, що створюються під час ведення реєстрів в електронній формі та/або на паперових та інших матеріальних носіях, здійснюється публічними реєстраторами з використанням відповідних бланків за формою, визначеною законодавством.
У разі якщо документи, що створюються під час ведення реєстрів, не можуть бути виготовлені на неелектронних матеріальних носіях безпосередньо публічними реєстраторами у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, згідно з якими створено відповідні реєстри, такі документи виготовляються публічним реєстратором в електронній формі та за письмовою згодою правоволодільця передаються для виготовлення зазначеній правоволодільцем особі. Інформація виготовленого в такій спосіб документа перевіряється публічним реєстратором на її автентичність, після чого цей публічний реєстратор здійснює видачу зазначеного документа із дотриманням вимог абзацу третього частини четвертої цієї статті.
Стаття 25. Використання реєстрової інформації при наданні адміністративних, соціальних та інших публічних послуг
1. Під час надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг не допускається встановлення вимог до подання інформації та/або документів, що її містять, якщо така інформація відповідно до цього Закону, закону або іншого акта законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри, визнана реєстровою інформацією, крім випадків підтвердження ідентифікації суб’єкта звернення.
У разі якщо будь-яка інформація, що має міститися в документі, який є результатом надання адміністративної послуги відповідно до цього Закону та вимог законодавства, визнана реєстровою інформацією, вона може вноситися до відповідного документа виключно із відповідного реєстру.
2. Суб’єкт надання адміністративної, соціальної та іншої публічної послуги та/або дозвільний орган отримує інформацію та/або документи на підставі зазначених суб’єктом звернення відомостей у заяві шляхом доступу до реєстрової інформації реєстрів відповідно до цього Закону та вимог законодавства.
3. У разі якщо реєстрова інформація, необхідна для надання адміністративної, соціальної та інших публічних послуг, документа дозвільного характеру, у відповідному реєстрі відсутня, надання такої послуги, документа дозвільного характеру здійснюється після внесення до відповідного реєстру такої інформації.
У такому випадку публічний реєстратор здійснює приймання документів, необхідних для внесення реєстрової інформації до відповідного реєстру, та забезпечує їх передачу до відповідного суб’єкта надання адміністративних послуг для внесення реєстрової інформації до реєстру без участі суб’єкта звернення.

Розділ IV
СТВОРЕННЯ, ПЕРЕТВОРЕННЯ, МОДИФІКАЦІЯ ТА ПРИПИНЕННЯ РЕЄСТРІВ

Стаття 26. Створення реєстрів
1. Реєстр створюється, якщо при регулюванні суспільних відносин, що виникають при вирішенні економічних, соціальних, правоохоронних або інших завдань, необхідним є факт реєстрації об’єкта (об’єктів) реєстру з метою захисту прав і законних інтересів громадян та їх об’єднань, юридичних осіб, територіальних громад, суспільства та держави, створення правових та інформаційних гарантій такого захисту з боку держави та органів місцевого самоврядування, з метою одноразового збору і багаторазового використання актуальної та достовірної інформації під час організаційного та інформаційного забезпечення надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, провадження дозвільної діяльності, провадження іншої управлінської діяльності та здійснення державного регулювання.
Не допускається створення реєстру, якщо реєстр буде містити ідентичні реєстрові дані про об’єкт реєстру, що вже створений.
Додатково у випадках, визначених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр, дозволяється оброблення в реєстрі певних реєстрових даних про об’єкти реєстру, що вже обробляються у створеному реєстрі.
2. Базовий реєстр створюється згідно із законом, в якому зазначаються:
1) повна та скорочена (за наявністю) назва реєстру;
2) призначення реєстру;
3) назва держателя реєстру;
4) назва та/або вимоги до адміністратора;
5) вимоги до публічних реєстраторів;
6) вимоги до створювачів;
7) об’єкт (об’єкти) реєстру, порядок його (їх) реєстрації та ідентифікації;
8) джерела інформації відповідного реєстру;
9) види реєстрових даних, метаданих та візуальних, підтверджуючих ці дані, образів (матеріалів фото- та відеофіксації, скан-копій тощо);
10) спосіб (процес) створення створювачем інформації про об’єкт реєстру, у тому числі з використанням прикладних програмних інтерфейсів реєстрів;
11) строки внесення до реєстру інформації про об’єкти реєстру;
12) види та матеріальні форми документів, що створюються під час ведення реєстру, та спосіб їх обліку у складі такого реєстру;
13) фінансові джерела створення програмно-технічних засобів реєстру та право власності на них;
14) вимоги до ведення та адміністрування реєстру;
15) вимоги до інтеграції з Системою електронної взаємодії;
16) вимоги до обробки та захисту персональних даних, інших реєстрових даних та інформації;
17) джерела фінансового забезпечення функціонування реєстру;
18) форми і порядок оприлюднення та отримання реєстрової інформації, права та обов’язки користувачів;
19) перелік послуг реєстру та розмір плати за їх надання;
20) вимоги до системи управління ризиками та інформування суб’єктів інформаційної взаємодії і правоволодільців про порушення цілісності реєстрової інформації, її несанкціонованої обробки;
21) порядок обов’язкового інформування правоволодільця про запити будь-яких осіб щодо інформації про нього та належні йому майно, майнові, правові та інші спеціальні статуси, а також про збирання, оброблення, внесення такої інформації до відповідних реєстрів, її зміну та видалення;
22) дата початку функціонування реєстру.
3. Реєстри, які не стосуються та не пов’язані з реалізацією прав і свобод особи, можуть створюватися на підставі акта законодавства із зазначенням відомостей, визначених частиною другою цієї статті.
4. Саморегулівні організації та інші суб’єкти, які здійснюють виконання делегованих їм повноважень, забезпечують створення, функціонування та ведення реєстру у випадках та в обсягах, визначених законом.
5. Інші питання функціонування та адміністрування реєстру, у тому числі вимоги до технічних або технологічних заходів, вимоги до забезпечення функціональної сумісності програмно-апаратних засобів інших реєстрів, якими передбачено електронну взаємодію, визначаються порядком ведення реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
6. Держатель реєстру забезпечує створення реєстру або замовляє його створення адміністратору чи технічному адміністратору, зокрема шляхом використання програмного забезпечення Платформи.
Створення реєстру забезпечується із застосуванням сертифікованих засобів технічного і криптографічного захисту інформації. Після отримання за результатами їх дослідної експлуатації позитивних висновків центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сферах кіберзахисту та захисту інформації, про технічну відповідність та функціональну сумісність реєстрів із програмно-апаратними засобами інших реєстрів, якими законом передбачено електронну інформаційну взаємодію, та про відповідність законодавству про захист інформації адміністратор або технічний адміністратор передає їх держателю, який підписує акт введення реєстру в експлуатацію та здійснює реєстрацію відповідного реєстру в Реєстрі реєстрів у порядку, визначеному статтею 41 цього Закону.
7. Реєстр вважається створеним з моменту, визначеного нормативно-правовим актом, згідно з яким створено реєстр. Створений реєстр підлягає реєстрації в Реєстрі реєстрів.
Стаття 27. Перетворення, модифікація та припинення реєстрів
1. Реєстр перетворюється, якщо при регулюванні суспільних відносин, що виникають при вирішенні економічних, соціальних, правоохоронних або інших завдань, доцільною є зміна організації ведення реєстру та/або статусу реєстру у системі реєстрів відповідно до частини першої статті 6 цього Закону та/або об’єкта (об’єктів) реєстру, що може супроводжуватися зміною його назви та/або призначення відповідного реєстру і кола суб’єктів, які здійснюють повноваження у сфері такого реєстру, та/або інших чинників, зазначених у частині другій статті 26 цього Закону.
Реєстр модифікується, якщо при регулюванні суспільних відносин, що виникають при вирішенні економічних, соціальних, правоохоронних або інших завдань, виникає потреба в запровадженні нових технологій ведення реєстру, що може призвести або не призвести до зміни чинників, зазначених у частині другій статті 26 цього Закону.
Реєстр припиняється, якщо при регулюванні суспільних відносин, що виникають при вирішенні економічних, соціальних, правоохоронних або інших завдань, втрачається публічний інтерес та публічне значення реєстрації об’єкта (об’єктів) існуючого реєстру.
2. Перетворення, модифікація та припинення реєстру здійснюються на підставі закону, згідно з яким створено відповідний реєстр. У таких випадках законом визначаються:
1) шлях (спосіб) та юридичні наслідки перетворення, модифікації та припинення реєстрів;
2) термін проведення та шляхи передачі реєстрової інформації, звернень, документів, програмно-апаратних засобів, включаючи засоби технічного і криптографічного захисту інформації;
3) права та обов’язки суб’єктів, які здійснюють повноваження у сфері відповідних реєстрів під час перетворення, модифікації та припинення реєстрів;
4) порядок інформування громадськості та правоволодільців про юридичні наслідки перетворення, модифікації та припинення реєстрів.
Передача реєстрових даних та реєстрової інформації до Національного архівного фонду здійснюється в разі припинення реєстру.
Порядок перетворення, модифікації та припинення реєстрів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
3. Усі документи, створені під час ведення реєстру до його перетворення або припинення, зберігають чинність протягом строку, на який їх було видано, і не підлягають заміні.
4. Реєстр вважається фактично припиненим з дня реєстрації припинення реєстру в Реєстрі реєстрів.
5. Саморегулівна організація, яка є держателем реєстру, у разі прийняття рішення про її припинення шляхом ліквідації або припинення виконання делегованих їй повноважень, забезпечує передачу реєстрової інформації та/або реєстрових даних, у формах яких здійснювалися їх обробка та зберігання у відповідному реєстрі, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері, до якої належить відповідна саморегулівна організація.

Розділ V
ВЕДЕННЯ РЕЄСТРІВ

Стаття 28. Підстави та основні вимоги щодо внесення інформації до реєстрів
1. Інформація про об’єкти вноситься до реєстрів за видами об’єктів, у спосіб та строк, визначені цим Законом та законом або іншим актом законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри.
Інформація про об’єкти реєстрів вноситься до реєстрів публічними реєстраторами на підставі створених створювачами електронних документів або здійснюючи свої повноваження, передбачені цим Законом або законом, згідно з яким створено відповідний реєстр, а у випадку, зазначеному в абзаці другому частини першої статті 20 цього Закону, також відповідно до інших встановлених законами, згідно з якими створено відповідні реєстри, форм та способів створення реєстрової інформації.
2. Будь-яке внесення інформації до реєстрів, крім випадків, визначених нормативно-правовим актом, має супроводжуватися одночасним офіційним сповіщенням правоволодільця про виникнення, зміну або видалення реєстрової інформації про його особу, правові, майнові та інші спеціальні статуси, речі, права на них та інша інформація, що є об’єктом реєстрів, з видачею (або без такої) відповідного документа, що створюється під час ведення реєстру з дотриманням вимог статті 24 цього Закону. У випадках, визначених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр, такі дії можуть передбачати отримання прямої особистої згоди на них з боку правоволодільця.
3. У разі якщо інформація вноситься до реєстру за ініціативою правоволодільця, він має право на отримання в режимі реального часу інформації про хід та результати внесення такої інформації до відповідного реєстру, у тому числі з використанням призначених для цього інформаційно-комунікаційних систем (електронних сервісів).
Стаття 29. Вимоги до інформаційних джерел, які є підставою для внесення інформації до реєстрів
1. Інформаційними джерелами, які є підставою для внесення інформації до реєстрів, є електронні документи та інші джерела відповідно до статті 20 цього Закону.
2. У разі якщо при створенні зазначених у частині першій цієї статті джерел створювачами та/або публічними реєстраторами використовуються створені іншими особами документи, ці документи мають відповідати таким вимогам:
документи мають бути посвідчені, скріплені відповідними підписами та/або печатками (а електронні документи — відповідно до вимог законодавства);
документи за своєю формою та змістом мають відповідати законодавству;
для документів у паперовій формі:
текст документів має бути написаний розбірливо;
документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення (крім випадків здійснення виправлення помилок у порядку, визначеному законодавством), орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.
Стаття 30. Електронний документ, що містить інформацію про об’єкт реєстру
1. Електронний документ, що містить інформацію про об’єкти реєстру, створюється створювачами для внесення такої інформації до відповідних реєстрів і має відповідати вимогам законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Інтерфейсні засоби реєстрів мають забезпечувати створювачам можливість створення зазначених у абзаці першому цієї частини електронних документів, самостійної автоматизованої перевірки формату та логічності даних створених ними електронних документів щодо їх структури та технічних властивостей, а також щодо даних, уже внесених до відповідного реєстру на час здійснення такої перевірки, для здійснення відповідних реєстраційних дій (у тому числі щодо автоматичного формування та перевірки хеш-структур за відповідними реєстровими даними).
2. Зміст електронного документа складають:
1) вид реєстраційної дії щодо об’єкта реєстру, для здійснення якої створено електронний документ;
2) набори даних про об’єкт відповідного реєстру;
3) додаткові дані, матеріали (матеріали фото- та відеофіксації, скан-копії документів тощо);
4) дані про створювача, який створив відповідний електронний документ;
5) метадані про зазначені у цій частині дані.
3. Вимоги до структури і технічних характеристик електронних документів, що містять інформацію про об’єкти реєстру, визначаються у порядку ведення відповідного реєстру.
4. Законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено реєстр, може бути передбачено проведення публічним реєстратором перевірки створеного створювачем електронного документа перед здійсненням відповідних реєстраційних дій. При цьому не допускається подання створювачем документів, не визначених законом або у формі, не встановленій законодавством.
Стаття 31. Реєстрація об’єкта реєстру
1. Перше внесення до реєстру інформації про об’єкт реєстру здійснюється шляхом реєстрації цього об’єкта у відповідному реєстрі.
Внесення до реєстру інформації про об’єкт реєстру без здійснення його реєстрації забороняється.
Обсяг інформації, необхідної для здійснення реєстрації об’єкта реєстру, визначається цим Законом, законом або іншим актом законодавства, згідно з якими створено відповідний реєстр.
2. Реєстрація об’єкта реєстру здійснюється незалежно від місця розташування такого об’єкта (за принципом екстериторіальності), крім випадків, визначених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр.
3. Реєстрація об’єкта реєстру здійснюється публічним реєстратором або у випадках, визначених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр, автоматично на підставі поданої, у тому числі з використанням прикладних програмних інтерфейсів реєстру, створювачем заяви.
У випадках, визначених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено реєстр, заява про здійснення реєстрації об’єкта реєстру може також подаватися за вибором створювача у паперовій формі або з використанням інших матеріальних носіїв особисто, через представника або надсилатися поштовим відправленням.
У випадках, зазначених в абзаці першому частини другої статті 20 цього Закону, законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено реєстр, до подачі заяви про здійснення реєстрації об’єкта реєстру також може прирівнюватися здійснення створювачем певних конклюдентних дій. У такому випадку подання заяви про здійснення реєстрації об’єкта реєстру не вимагається.
4. До заяви, зазначеної у частині третій цієї статті, додається електронний документ, крім випадку, встановленого абзацом першим частини другої статті 20 цього Закону.
5. При здійсненні реєстрації об’єкта реєстру йому за допомогою програмних засобів відповідного реєстру автоматично присвоюється реєстровий номер, який залишається незмінним протягом усього часу існування такого об’єкта.
Порядок реєстрової нумерації об’єктів реєстрів та хеш-логування відповідних наборів даних про них визначається порядком ведення відповідного реєстру.
6. Строк, протягом якого державний публічний реєстратор здійснює державну реєстрацію об’єкта реєстру або надає відмову в її здійсненні, підстави для відмови у здійсненні такої реєстрації, а також підстави її скасування та припинення встановлюються законом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
Стаття 32. Внесення до реєстру інформації (змін до неї) про зареєстрований об’єкт реєстру
1. Внесення до реєстру інформації (змін до неї) про зареєстрований об’єкт реєстру здійснюється у порядку, встановленому для здійснення реєстрації такого об’єкта.
Стаття 33. Формування звітності, аналітичних, статистичних та інших матеріалів із використанням реєстрових даних
1. У межах, визначених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр, реєстрові дані можуть використовуватися для формування звітності, аналітичних, статистичних та інших матеріалів, крім випадків, визначених законодавством.
2. Звітні, аналітичні, статистичні та інші матеріали, сформовані програмними засобами відповідного реєстру згідно з частиною першою цієї статті, є реєстровою інформацією відповідного реєстру.
Стаття 34. Користування реєстровою інформацією
1. Користування реєстровою інформацією здійснюється у порядку загального доступу, спеціального доступу та електронної інформаційної взаємодії між реєстрами.
Користувачі реалізують передбачені цим Законом права щодо отримання та використання реєстрової інформації особисто або за допомогою програмно-апаратних засобів, у тому числі з використанням електронних інтерфейсів реєстру.
Реєстрова інформація з обмеженим доступом може використовуватися та передаватися у системі органів та суб’єктів, які здійснюють повноваження у сфері публічних електронних реєстрів, з метою надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, опрацювання державної статистичної інформації, дозвільної діяльності, провадження іншої управлінської діяльності та державного регулювання, за умови обов’язкового інформування правоволодільця.
2. Держатель самостійно або за допомогою адміністратора реєстру забезпечує безоплатний, необмежений у часі та неавторизований доступ (загальний доступ) у формі забезпечення можливості самостійного перегляду, копіювання і збереження за допомогою загальнопоширених програмно-апаратних (у тому числі мобільних) засобів до реєстрової інформації, що не належить до інформації з обмеженим доступом, необмеженому колу осіб через офіційні інтернет-ресурси держателів та адміністраторів реєстрів та/або єдиний державний веб-портал відкритих даних, а також право їх подальшого вільного використання.
Реєстрові дані надаються у форматі, що дозволяє їх автоматизоване оброблення електронними засобами, а також у формі витягів, довідок, викопіювань, що можуть отримуватися зацікавленими особами за допомогою електронних інтерфейсів реєстрів та/або шляхом особистого або письмового (поштовим відправленням) звернення до публічного реєстратора.
3. Користуватися реєстровою інформацією у порядку спеціального доступу мають право:
1) органи державної влади та органи місцевого самоврядування — у випадках, передбачених законодавством, за умови що така інформація не може бути отримана у порядку електронної інформаційної взаємодії між реєстрами;
2) саморегулівні організації, банки, нотаріуси, юридичні особи публічного або приватного права, фізичні особи — підприємці, фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, ліцензіати, сертифіковані особи — для цілей та у випадках, встановлених законодавством;
3) фізичні та юридичні особи — щодо реєстрової інформації, яка може надаватися за плату (яка входить до складу плати за відповідні послуги реєстрів) необмеженому колу осіб;
4) міжнародні організації та їх об’єднання — у випадках та обсязі відповідно до міжнародних зобов’язань України;
5) правоволодільці — щодо реєстрової інформації про себе, власне майно, майнові та немайнові права, спеціальні статуси тощо.
Користування реєстровою інформацією у порядку спеціального доступу здійснюється у формі надання доступу до інформації реєстрів у режимі читання, а також у формі витягів, довідок, інформаційних, статистичних та аналітичних звітів, доступу через прикладні програмні інтерфейси реєстрів, інформаційно-комунікаційну систему оператора та в інших, встановлених законом або іншими актами законодавства, згідно з якими створено реєстри, формах. Правоволодільці також мають право на отримання відповідної реєстрової інформації у формі документів, що створюються під час ведення реєстрів.
Користування реєстровою інформацією у порядку спеціального доступу здійснюється зазначеними в цій частині особами за допомогою електронних інтерфейсів реєстрів, а також шляхом особистого або письмового (поштовим відправленням) звернення до публічного реєстратора або в інший спосіб відповідно до міжнародних зобов’язань України.
Користування реєстровою інформацією у порядку спеціального доступу здійснюється на платній основі, крім випадків, визначених законом або іншими актами законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри.
4. Користування реєстровою інформацією у порядку електронної інформаційної взаємодії між реєстрами здійснюється суб’єктами такої взаємодії у порядку та обсягах, визначених цим Законом та законами, згідно з якими створено відповідні реєстри.
5. Реєстрова інформація, отримана в порядку загального та спеціального доступу, може вільно використовуватися, копіюватися, поширюватися (у межах цілей, для яких її надано), у тому числі у комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власних інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем, інформаційних продуктів її користувачами, крім інформації з обмеженим доступом.
Для отримання реєстрової інформації держателем у межах спеціального доступу додатково до засобів загального доступу може забезпечуватися створення (у тому числі на засадах державно-приватного партнерства) автоматизованих сервісів надання реєстрових даних, продуктів їх аналітичної обробки на договірній основі.
З метою здійснення дозвільної діяльності, надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг у реєстрі дозволяється оброблення реєстрової інформації інших реєстрів, отриманої у порядку електронної інформаційної взаємодії між реєстрами або в інший спосіб.
6. Надання реєстрової інформації здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних», а реєстрова інформація з обмеженим доступом надається в порядку і на умовах, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації» та іншими спеціальними законами.
7. З метою забезпечення цілісності, повноти, достовірності реєстрових даних у реєстрах можуть проводитися процедури звірки, верифікації, співставлення таких даних. Порядок проведення звірки, верифікації, співставлення реєстрових даних визначається Кабінетом Міністрів України.
8. З метою здійснення дозвільної діяльності, надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг у реєстрі дозволяється оброблення реєстрової інформації інших реєстрів.
Стаття 35. Виправлення помилок у реєстрових даних, реєстровій інформації
1. Помилками у реєстрових даних, у тому числі тих, що містяться у документі, що створюється під час ведення реєстру, є:
1) технічна помилка (некоректне відображення символів, описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша подібна помилка);
2) помилка у визначенні змісту, характеристик та/або властивостей об’єкта реєстру, визначених частиною другою статті 18 та абзацом першим частини першої статті 20 цього Закону.
Технічна помилка може бути такою, що сталася:
1) при відображенні або відтворенні реєстрової інформації (у тому числі з електронного документа або з іншого джерела відповідно до абзацу першого частини першої статті 20 цього Закону);
2) при створенні електронного документа або іншого джерела відповідно до абзацу першого частини другої статті 20 цього Закону;
3) у документах або інших джерелах, реєстрова інформація з яких була перенесена (відтворена) до електронного документа або іншого джерела відповідно до абзацу першого частини другої статті 20 цього Закону;
4) при перенесенні реєстрової інформації про об’єкт (об’єкти) реєстру, створеної до набрання чинності цим Законом відповідно до абзацу четвертого частини другої розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Помилка у визначенні змісту, характеристик та/або властивостей об’єкта реєстру, визначених частиною другою статті 18 та абзацом першим частини першої статті 20 цього Закону, може бути такою, що сталася:
1) при визначенні створювачем характеристик та/або властивостей об’єкта реєстру із створенням електронного документа або іншого джерела відповідно до абзацу першого частини другої статті 20 цього Закону;
2) при визначенні особою, яка створила документи, реєстрова інформація з яких про характеристики та/або властивості об’єкта реєстру була перенесена створювачем до електронного документа або іншого джерела відповідно до абзацу першого частини другої статті 20 цього Закону;
3) при визначенні особою, яка створила документи, реєстрова інформація з яких про характеристики та/або властивості об’єкта реєстру була перенесена держателем реєстру або публічним реєстратором до реєстру відповідно до частини другої статті 8 цього Закону.
2. У разі виявлення правоволодільцем або іншою особою помилки у реєстрових даних та/або у реєстровій інформації, у тому числі такої, що міститься в документі, що створюється під час ведення реєстру, така особа повідомляє про це держателя або адміністратора реєстру в порядку, визначеному порядком ведення відповідного реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
3. Виправлення помилок у реєстровій інформації та/або у реєстрових даних, у тому числі тих, що містяться в документі, який створюється під час ведення реєстру, що виникли внаслідок наявності помилок у документах, на підставі яких була внесена (перенесена, відтворена) така інформація, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах або їх скасування, визнання нечинними чи припинення їх дії.
4. При виправленні помилок у реєстровій інформації та/або у реєстрових даних помилкова реєстрова інформація та/або реєстрові дані не знищується, а зберігається у відповідних реєстрах як архівна разом із протоколом, рішенням про виправлення помилки та відповідними посиланнями і документами, що обґрунтовують таке рішення.
5. Порядок, строки, фінансові умови виправлення помилок у реєстровій інформації та/або у реєстрових даних визначаються законами, згідно з якими створено відповідні реєстри.

Розділ VI
АДМІНІСТРУВАННЯ РЕЄСТРІВ

Стаття 36. Загальні засади адміністрування реєстрів
1. Адміністрування реєстру здійснює держатель реєстру або визначений відповідно до закону або іншого акта законодавства, згідно з яким створено реєстр, адміністратор реєстру.
Адміністрування реєстру може здійснюватися технічним адміністратором на підставі укладених договорів.
Адмініструванням реєстру є:
1) визначення необхідних технічних засобів реєстру;
2) забезпечення працездатності технічних засобів реєстру відповідно до вимог порядку ведення реєстру;
3) забезпечення працездатності загальносистемного програмного забезпечення відповідно до вимог порядку ведення реєстру;
4) забезпечення працездатності реєстру відповідно до режиму функціонування, визначеного порядком ведення реєстру;
5) створення та/або встановлення оновлень програмного забезпечення реєстру;
6) забезпечення інтероперабельності реєстру;
7) забезпечення доступу до інтерфейсів реєстру користувачам відповідно до їхніх прав авторизації/аутентифікації;
8) забезпечення захисту інформації, програмного забезпечення та кіберзахисту реєстру;
9) профілактичні, регламентні роботи з обчислювальними ресурсами та програмним забезпеченням реєстру;
10) роботи з відновлення систем після кіберінцидентів та збоїв;
11) інші заходи, необхідні для забезпечення сталого функціонування та відновлення роботи реєстру.
2. Технічний адміністратор не має права в будь-який спосіб самостійно чи через будь-яких осіб створювати, вносити, змінювати (модифіковувати), відкривати, приховувати чи видаляти реєстрові дані, реєстрову інформацію, а також вчиняти будь-які інші дії, що впливають на їх зміст.
Технічний адміністратор не має права використовувати реєстрові дані, реєстрову інформацію, програмне забезпечення реєстру, його технічні та технологічні засоби для провадження діяльності, не передбаченої договором із держателем реєстру або адміністратором про технічне адміністрування відповідного реєстру, та несе відповідальність, встановлену законом.
3. Технічний адміністратор має право провадити господарську та іншу статутну діяльність з урахуванням обмежень, встановлених частиною другою цієї статті.
4. Вимоги до адміністрування реєстру визначаються порядком ведення реєстрів, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Стаття 37. Створення, модифікація, впровадження та супровід програмного забезпечення реєстрів
1. Створення, модифікація, впровадження та супровід програмного забезпечення реєстру полягають у здійсненні держателем реєстру або адміністратором/технічним адміністратором заходів та/або дій з його розроблення, встановлення, налаштування, вдосконалення, тестування, дослідної експлуатації, виявлення та виправлення помилок, підтримання безперервного коректного функціонування з урахуванням вимог, визначених законодавством.
2. Програмне забезпечення реєстрів має відповідати принципам державної політики цифрового розвитку, принципам, визначеним статтею 3 цього Закону, та забезпечувати такі функціональні можливості:
1) створення особистих електронних кабінетів користувачів;
2) завантаження, заповнення та подання заяв та інших документів до реєстру;
3) захист реєстрової інформації та реєстрових даних відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації;
4) формування реєстрової інформації у вигляді вихідних документів в обсязі та видах, передбачених цим Законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр;
5) сумісність та електронна інформаційна взаємодія у режимі реального часу з національними електронними інформаційними ресурсами;
6) автоматизована фіксація всіх дій будь-яких користувачів (у тому числі з реєстровою інформацією та реєстровими даними);
7) електронна ідентифікація та автентифікація користувачів, у тому числі з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, кваліфікованого електронного підпису, печатки, а також інших засобів ідентифікації, які дають можливість однозначно встановлювати особу;
8) забезпечення авторизації з розмежуванням функцій та доступів до інформації залежно від ролі;
9) забезпечення механізмів архівування даних та постійного зберігання;
10) збереження, автоматичне резервування і відновлення реєстрових даних та реєстрової інформації;
11) інші функціональні можливості, необхідні для забезпечення актуальності запропонованих рішень.
3. Програмне забезпечення Платформи дає можливість створювати та вести реєстри із забезпеченням всіх вимог до програмного забезпечення реєстрів, визначених цим Законом.
Стаття 38. Технічне і технологічне забезпечення реєстрів
1. Технічне і технологічне забезпечення реєстрів полягає у здійсненні держателем реєстру або адміністратором:
налаштування і технічної підтримки безперервного коректного функціонування апаратної та електронної комунікаційної складової реєстру (включаючи систему доступу користувачів до реєстрової інформації, у тому числі у порядку електронної інформаційної взаємодії між реєстрами) відповідно до затвердженого порядку ведення реєстру, включаючи засоби технічного і криптографічного захисту інформації;
автоматизації технологічних процесів ведення реєстрів;
технічного навчання публічних реєстраторів, створювачів та осіб, які користуються реєстровою інформацією у порядку спеціального доступу.
Стаття 39. Забезпечення захисту реєстрів
1. Забезпечення захисту реєстрів полягає в здійсненні держателем реєстру або адміністратором:
створення, модернізації та забезпечення безперервного функціонування засобів технічного і криптографічного захисту реєстрових даних та інформації, у тому числі з використанням запроваджених підсистем захисту;
впровадження та забезпечення використання засобів технічного і криптографічного захисту інформації під час ведення реєстру;
застосування засобів та технологій резервного копіювання реєстрової інформації та фізичного збереження її носіїв;
застосування засобів автентифікації з метою підтвердження цілісності інформації, яка вноситься до реєстру, та реєстрової інформації, що передаються через Систему електронної взаємодії, а також ідентифікації публічних реєстраторів, створювачів та осіб, які користуються реєстровою інформацією у порядку спеціального доступу;
здійснення заходів, спрямованих на забезпечення безпеки об’єктів критичної інформаційної інфраструктури.
2. Для забезпечення захисту реєстрової інформації під час її передачі через незахищене середовище (мережу Інтернет) використовуються засоби криптографічного захисту інформації з обмеженим доступом (крім засобів захисту службової інформації та інформації, що становить державну таємницю), якщо інше не встановлено законом.

Розділ VII
ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ, ПЕРЕТВОРЕННЯ, ПРИПИНЕННЯ, ВЕДЕННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ РЕЄСТРУ РЕЄСТРІВ

Стаття 40. Особливості створення, перетворення та припинення Реєстру реєстрів
1. Реєстр реєстрів створюється згідно з цим Законом на базі Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів.
2. Реєстр реєстрів створюється з метою та за принципами, визначеними статтею 3 цього Закону, та функціонує на підставі Порядку ведення Реєстру реєстрів, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
3. Держателем Реєстру реєстрів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності.
4. Публічним реєстратором Реєстру реєстрів є посадова особа або особа, яка перебуває у трудових відносинах з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, та здійснює внесення інформації до Реєстру реєстрів. Права та обов’язки публічних реєстраторів Реєстру реєстрів визначаються цим Законом та Порядком ведення Реєстру реєстрів.
5. Створювачами Реєстру реєстрів є держателі реєстрів.
6. Об’єктом Реєстру реєстрів є інформація про реєстри. Порядок реєстрації та ідентифікації реєстрів у Реєстрі реєстрів визначається статтею 41 цього Закону та Порядком ведення Реєстру реєстрів.
7. Єдиним джерелом реєстрових даних Реєстру реєстрів є електронний документ, створений створювачем відповідно до статті 30 цього Закону.
8. Види реєстрових даних та візуальних, підтверджуючих ці дані, образів (матеріалів фото- та відеофіксації, скан-копій тощо), спосіб (процес) створення створювачем інформації про об’єкт реєстру, строки внесення до реєстрів інформації про об’єкти реєстрів, види та матеріальні форми документів, що створюються під час ведення Реєстру реєстрів, та спосіб їх обліку в складі такого реєстру, вимоги до ведення та адміністрування Реєстру реєстрів, особливості захисту реєстрових даних Реєстру реєстрів визначаються Порядком ведення Реєстру реєстрів.
9. Створення та функціонування Реєстру реєстрів, його програмно-технічних засобів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів міжнародної технічної допомоги та інших не заборонених законом джерел. Усі послуги щодо інформації Реєстру реєстрів здійснюються безоплатно.
10. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті набори даних Реєстру реєстрів у формі відкритих даних.
11. Реєстр реєстрів може перетворюватися виключно шляхом злиття (об’єднання) або поділу.
12. Реєстр реєстрів не підлягає припиненню.
Стаття 41. Особливості ведення Реєстру реєстрів
1. Інформація про реєстри вноситься до Реєстру реєстрів публічними реєстраторами Реєстру реєстрів виключно на підставі заяви та документів, поданих в електронній формі.
Заява та документи, подані в електронній формі, мають відповідати вимогам законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Реєстрація реєстрів у Реєстрі реєстрів забезпечується держателем реєстру не пізніше дати їх введення в дослідну та/або промислову експлуатацію.
2. Під час внесення до Реєстру реєстрів відповідна інформація на паперових та інших неелектронних матеріальних носіях не відтворюється.
3. Реєстрація реєстру в Реєстрі реєстрів здійснюється публічним реєстратором центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, відповідно до вимог Порядку ведення Реєстру реєстрів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Внесення до Реєстру реєстрів інформації (змін до неї) про зареєстрований реєстр (у тому числі щодо його ведення, адміністрування, перетворення, модифікації) здійснюється в порядку, встановленому для здійснення його реєстрації.
4. Реєстрація реєстру здійснюється протягом п’яти робочих днів з дня подання відповідної заяви.
Підставою для відмови у здійсненні такої реєстрації, а також підставою для скасування раніше здійсненої реєстрації може бути виключно невідповідність зазначеної у заяві інформації вимогам цього Закону та/або нормативно-правового акта, згідно з яким створено відповідний реєстр.
5. Обсяг інформації, необхідної для здійснення реєстрації реєстру в Реєстрі реєстрів, порядок реєстрації реєстрів та форма електронної заяви про таку реєстрацію визначаються Порядком ведення Реєстру реєстрів, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Стаття 42. Особливості адміністрування Реєстру реєстрів
1. Адміністратором Реєстру реєстрів є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, визначене Кабінетом Міністрів України.
Права та обов’язки технічного адміністратора Реєстру реєстрів визначаються статтями 14, 36-39 цього Закону та Порядком ведення Реєстру реєстрів.

Розділ VІІІ
СИСТЕМА ЕЛЕКТРОННОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Стаття 43. Використання Системи електронної взаємодії
1. Система електронної взаємодії використовується під час здійснення дозвільної діяльності, надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, провадження іншої управлінської діяльності та державного регулювання для здійснення безперервної електронної взаємодії реєстрів у випадках та обсязі, визначених цим Законом, законом або іншим актом законодавства, згідно з якими створено реєстри.
2. Надання та отримання реєстрової інформації в порядку електронної інформаційної взаємодії між реєстрами здійснюються виключно за допомогою Системи електронної взаємодії в електронній формі у виді наборів реєстрових даних та/або інформації про їх наявність чи відсутність у відповідному реєстрі, посвідчених встановленими законом засобами електронної ідентифікації.
Надання та отримання реєстрової інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень в порядку електронної інформаційної взаємодії може здійснюватися за допомогою Системи електронної взаємодії відповідно до порядку, визначеного держателем реєстру спільно з Державною судовою адміністрацією України.
3. Система електронної взаємодії забезпечує здійснення інформаційної взаємодії реєстрів шляхом автоматизованого обміну електронними повідомленнями між постачальниками та отримувачами за допомогою інстальованих до програмно-апаратних комплексів відповідних реєстрів її модульних елементів.
4. Порядок підключення постачальників та отримувачів до Системи електронної взаємодії визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 44. Адміністрування Системи електронної взаємодії
1. Адміністратором Системи електронної взаємодії є визначене Кабінетом Міністрів України державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, та є адміністратором Реєстру реєстрів.
2. Адміністратор Системи електронної взаємодії:
1) здійснює інформаційно-технічну підтримку суб’єктів електронної взаємодії та технічних адміністраторів відповідних реєстрів;
2) організаційно забезпечує технічну та семантичну сумісність програмно-апаратних комплексів реєстрів, що взаємодіють за допомогою Системи електронної взаємодії;
3) технічно забезпечує застосування (із використанням Системи електронної взаємодії) суб’єктами електронної взаємодії обов’язкових до використання класифікаторів, довідників, технічних специфікацій тощо при веденні реєстрів;
4) виконує інші функції, визначені статтями 14, 36-39 цього Закону та договором про адміністрування Системи електронної взаємодії, укладеним із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності.

Розділ ІХ
КОНТРОЛЬ У СФЕРІ РЕЄСТРІВ

Стаття 45. Контроль за додержанням суб’єктами у сфері реєстрів законодавства у сфері реєстрів
1. Контроль за дотриманням законодавства суб’єктами у сфері реєстрів здійснюється держателями реєстру відповідних реєстрів або іншими уповноваженими суб’єктами, визначеними законом, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних та інших дій, що були здійснені у даному реєстрі чи щодо нього, з метою виявлення порушень порядку ведення реєстрів, створення реєстрової інформації тощо.
За результатами моніторингу, в разі виявлення порушень порядку ведення реєстрів, створення реєстрової інформації, держателі відповідних реєстрів проводять камеральні перевірки відповідних суб’єктів і, в разі виявлення порушення законодавства, що має наслідком порушення прав і законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, вживають заходів щодо негайного повідомлення про це заінтересованих осіб і відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.
2. За результатами проведення перевірок держатель реєстру в разі виявлення порушень порядку ведення реєстру, створення реєстрової інформації тощо приймає вмотивоване рішення про:
1) притягнення до адміністративної відповідальності публічного реєстратора;
2) тимчасове блокування доступу публічного реєстратора до відповідного реєстру;
3) анулювання доступу публічного реєстратора до відповідного реєстру.
3. Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, права та обов’язки суб’єктів у сфері реєстрів та держателів реєстру під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за порушення, допущені у сфері реєстрів, визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог цього Закону та закону або іншого акта законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри.
4. Контроль за дотриманням держателями, адміністраторами реєстрів, держателем та адміністратором Системи електронної взаємодії, публічними реєстраторами та створювачами законодавства про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сферах кіберзахисту та захисту інформації, у порядку, встановленому законами України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Стаття 46. Контроль за дотриманням держателями реєстрів (їх посадовими особами) законодавства у сфері реєстрів
1. Контроль за дотриманням держателями реєстрів (їх посадовими особами) законодавства у сфері реєстрів у частині здійснення заходів із створення, функціонування та ведення відповідних реєстрів, організації роботи, пов’язаної з провадженням діяльності з ведення відповідних реєстрів, організації процесів обміну, використання та оприлюднення інформації під час електронної (технічної та інформаційної) взаємодії, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, у тому числі шляхом проведення моніторингу відповідних дій та/або бездіяльності держателів відповідних реєстрів, з метою виявлення порушень законодавства у сфері реєстрів.
За результатами моніторингу в разі виявлення порушень держателями реєстрів законодавства у сфері реєстрів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, проводить камеральні перевірки відповідних суб’єктів та, в разі виявлення порушення законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, негайно повідомляє про це заінтересованих осіб і відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.
2. За результатами проведення перевірок центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, складає відповідний акт у довільній формі у двох примірниках, який затверджується керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності.
В акті перевірки зазначаються:
1) інформація про діяльність держателя відповідного реєстру;
2) відомості про виявлені факти порушення вимог законодавства про реєстри (якщо такі мають місце) з посиланням на статті та пункти законодавчих і нормативно-правових актів, вимоги яких порушено;
3) припис про усунення недоліків та порушень вимог законодавства про реєстри, виявлених під час проведення перевірки, та строк їх усунення, що є обов’язковим для виконання;
4) відомості про рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності керівника та інших посадових осіб відповідного держателя реєстру, винних у вчиненні правопорушення.
Інформація про усунення недоліків та порушень вимог законодавства про реєстри подається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, у строки, встановлені приписом, але не пізніше ніж протягом 30 днів з дня отримання держателем відповідного реєстру акта перевірки.
Один примірник акта перевірки видається керівнику держателя відповідного реєстру (його посадовій особі), другий примірник зберігається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності.
3. Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, права та обов’язки держателів відповідного реєстру (їх посадових осіб) та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за порушення законодавства про реєстри, визначаються Кабінетом Міністрів України, з урахуванням вимог цього Закону та закону або іншого акта законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри.

Розділ Х
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРИ ПРОВАДЖЕННІ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ РЕЄСТРІВ

Стаття 47. Відповідальність у сфері реєстрів
1. Органи та суб’єкти у сфері реєстрів несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.
За порушення законодавства у сфері реєстрів, під час внесення до реєстру інформації про об’єкти та їх характеристики (властивості), які не відповідають вимогам цього Закону або закону, згідно з яким було створено відповідний реєстр, порушення правил використання класифікаторів, довідників, технічних специфікацій та інших джерел стандартизованої інформації при веденні реєстру, порушення строків та/або порядку здійснення реєстраційних дій щодо об’єктів реєстрів, порушення вимог щодо користування даними реєстрів, несанкціоноване втручання в роботу реєстрів та інші порушення законодавства про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, порушення у використанні Системи електронної взаємодії, порушення встановлених законом порядків створення, ведення, адміністрування, модернізації, перетворення чи припинення функціонування реєстру, дублювання у реєстрі інформації про об’єкт іншого, зареєстрованого у Реєстрі реєстрів, реєстру, допущення несанкціонованого розповсюдження та/або нецільове використання даних з обмеженим доступом, незаконне втручання у діяльність публічного реєстратора та/або створювача тощо винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.
2. Шкода, заподіяна органами та суб’єктами у сфері реєстрів, підлягає відшкодуванню на підставі судового рішення, що набрало законної сили у встановленому законом порядку.
Стаття 48. Загальні засади юридичної відповідальності у сфері реєстрів
1. Органи та суб’єкти у сфері реєстрів несуть відповідальність за неправомірні дії (бездіяльність) у порядку, встановленому законом.
2. Створювач несе відповідальність за відповідність даних про об’єкт (об’єкти) реєстру вимогам статей 16, 18 та 20 цього Закону в обсязі, встановленому цим Законом або законом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
3. Публічний реєстратор (а у визначених законодавством випадках, якщо повноваження публічних реєстраторів безпосередньо здійснюють створювачі — також створювач) несе відповідальність за відповідність вимогам законодавства вчинених ним реєстраційних дій, дій з виправлення помилок у реєстровій інформації та/або реєстрових даних, надання реєстрової інформації, її оприлюднення у формі відкритих даних, її відтворення на паперових та інших неелектронних матеріальних носіях, виготовлення документів, що створюються під час ведення реєстрів, та інші правопорушення (у тому числі за несанкціоноване розповсюдження та нецільове використання даних з обмеженим доступом) в обсязі і порядку, встановлених законом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
4. Держателі, адміністратори та технічні адміністратори несуть субсидіарну відповідальність за заподіяні публічними реєстраторами, які перебувають з ними у трудових відносинах, при здійсненні ними своїх повноважень, збитки третім особам у обсязі, встановленому законом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
5. Держателі, адміністратори реєстрів несуть відповідальність, встановлену законом, за правопорушення, вчинені під час неналежного виконання своїх повноважень, встановлених відповідно статтями 13 та 14 цього Закону (у тому числі за несанкціоноване розповсюдження та нецільове використання даних з обмеженим доступом), та відповідних норм закону або іншого акта законодавства, згідно з яким створено відповідні реєстри.
6. Користувачі несуть відповідальність за неприпинення використання незаконно розповсюдженої інформації з обмеженим доступом у порядку, встановленому законом.
Користувачі не несуть відповідальності за використання отриманої відповідно до цього Закону реєстрової інформації, якщо така інформація є недостовірною та/або інформацією з обмеженим доступом, крім випадків, якщо вони знали або могли знати про це.
7. Законами, згідно з якими створено реєстри, можуть передбачатися певні види страхування відповідальності публічних реєстраторів та/або створювачів, створення гарантійних фондів та інших засобів покриття збитків, завданих правопорушеннями у сфері реєстрів.

Розділ ХІ
ПЛАТА ЗА ПОСЛУГИ РЕЄСТРІВ, ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  ЇХ ФУНКЦІОНУВАННЯ

Стаття 49. Плата за послуги реєстрів
1. Плата за послуги реєстрів, які відповідно до закону повністю або частково складають процедуру надання адміністративних послуг, справляється у вигляді адміністративного збору та сплати державного мита. У таких випадках законами, згідно з якими створено реєстри, встановлюються:
1) випадки справляння адміністративного збору за надання послуг реєстрів та їх безоплатного надання;
2) випадки сплати державного мита та випадки звільнення від сплати державного мита;
3) розміри адміністративного збору за надання послуг реєстрів, які можуть диференціюватися залежно від способу та строків надання таких послуг;
4) випадки звільнення від сплати адміністративного збору;
5) випадки повернення адміністративного збору.
2. Плата за послуги реєстрів, які повністю або частково у випадках, визначених законом, не входять до складу процедури надання адміністративних послуг, справляється на підставі договорів держателів та/або адміністраторів реєстрів із відповідними користувачами у випадках, формах та розмірі, визначених відповідно до вимог законодавства.
Стаття 50. Фінансове забезпечення функціонування реєстрів
1. Функціонування реєстрів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету або місцевих бюджетів чи коштів відповідних саморегулівних організацій, міжнародної технічної та/або поворотної або безповоротної фінансової допомоги міжнародних організацій та інших джерел, не заборонених законом, а також плати за послуги реєстрів, які повністю або частково у випадках, визначених законом, не входять до складу процедур надання адміністративних послуг, з урахуванням особливостей, визначених частинами третьою — шостою цієї статті.
2. Адміністративний збір за надання послуг у сфері публічних електронних реєстрів або інші встановлені законом, згідно з яким створено відповідний реєстр, плати до бюджету зараховуються до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених частинами третьою — шостою цієї статті.
3. Фінансове забезпечення держателів та адміністраторів реєстрів, крім саморегулівних організацій, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, крім випадків, визначених нормативно-правовим актом, згідно з яким створено відповідний реєстр.
4. Фінансове забезпечення публічних реєстраторів, які перебувають у трудових відносинах із органами державної влади або органами місцевого самоврядування, здійснюється за рахунок коштів відповідно державного та місцевих бюджетів.
Законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено реєстри, можуть встановлюватися умови додаткового матеріального стимулювання зазначених в абзаці першому цієї частини публічних реєстраторів залежно від результатів їх праці.
Фінансове забезпечення публічних реєстраторів, які не перебувають у трудових відносинах із органами державної влади або органами місцевого самоврядування, у тому числі здійснюється за рахунок визначеного законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідні реєстри, відсотка коштів адміністративного збору, що залишається у відповідних держателів та адміністраторів після надання відповідних послуг, а також відсотка коштів плати за послуги реєстрів, які повністю або частково у випадках, визначених законом, не входять до складу процедур надання адміністративних послуг, та надаються на підставі договорів держателів та адміністраторів із відповідними користувачами у випадках, формах та розмірі, визначених відповідно до закону або іншого акта законодавства, згідно з яким створено відповідні реєстри.
5. Фінансове забезпечення створювачів здійснюється за рахунок визначених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідні реєстри, замовників створення реєстрової інформації, а також відсотка коштів плати за послуги реєстрів, які відповідно до закону повністю або частково не входять до складу процедур надання адміністративних послуг, та надаються на підставі договорів держателів та адміністраторів із відповідними користувачами у випадках, формах та розмірі, визначених відповідно до закону або іншого акта законодавства, згідно з яким створено відповідні реєстри.
6. Фінансове забезпечення технічних адміністраторів реєстрів у тому числі здійснюється за рахунок визначеного законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідні реєстри, відсотка коштів адміністративного збору, що залишається у відповідних суб’єктів ведення реєстрів після надання відповідних послуг, а також відсотка коштів плати за послуги реєстрів, які відповідно до закону повністю або частково не входять до складу процедур надання адміністративних послуг, та надаються на підставі договорів держателів та адміністраторів із відповідними користувачами у випадках, формах та розмірі, визначених відповідно до закону або іншого акта законодавства, згідно з яким створено відповідні реєстри.

Розділ ХІІ
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2022 року, крім пунктів 3 і 4 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
2. Установити, що:
1) до підключення реєстрів до Системи електронної взаємодії такі реєстри можуть здійснювати обмін інформацією в порядку безпосередньої електронної взаємодії з іншими реєстрами та збереження отриманої внаслідок такої взаємодії інформації. При цьому такі збережені дані не можуть повторно використовуватися для інформаційної взаємодії та надання адміністративних послуг;
2) інформація про об’єкти реєстрів, створена та внесена до реєстрів до дня набрання чинності цим Законом, є офіційною відповідно до законодавства, що діяло на момент такого внесення;
3) інформація про об’єкти реєстрів, створена та внесена до реєстрів до дня набрання чинності цим Законом, підлягає перенесенню (у разі її відсутності) до реєстрів, створених відповідно до вимог цього Закону, в обсязі, визначеному цим Законом та законами України, згідно з якими було створено відповідні реєстри.
3. Внести зміни до таких законів України:
1) у Законі України «Про захист персональних даних» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 34, ст. 481; 2013 р.,
 № 51, ст. 715):
частину третю статті 4 викласти в такій редакції:
«3. Розпорядником персональних даних, володільцем яких є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, крім цих органів, може бути лише підприємство державної або комунальної форми власності»;
частину п’яту статті 6 викласти в такій редакції:
«5. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб’єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Забороняється обробка персональних даних, вимога щодо захисту яких встановлена законом, за допомогою технології хмарних обчислень та ЦОД, що розміщені за межами адміністративно-територіальних кордонів України, на тимчасово окупованій території та/або належать суб’єктам, діяльність яких підпадає під дію Закону України «Про санкції» та стосовно яких прийнято рішення про застосування санкцій в Україні та/або іншій країні світу, а також при недотриманні вимог, визначених Законом України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах»;
2) у Законі України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» (Відомості Верховної Ради України, 2017 р.,
№ 45, ст. 403; 2020 р., № 47, ст. 408; із змінами, внесеними Законом України від 30 червня 2021 року № 1591—ІХ):
частину першу статті 1 доповнити пунктом 181 такого змісту:
«181) Національний центр резервування державних інформаційних ресурсів — організована сукупність об’єктів, створених з метою забезпечення надійності та безперебійності роботи державних інформаційних ресурсів, кіберзахисту, зберігання національних електронних інформаційних ресурсів, резервного копіювання інформації та відомостей національних електронних інформаційних ресурсів державних органів, військових формувань, утворених відповідно до законів, підприємств, установ та організацій»;
статтю 8 доповнити частиною шостою такого змісту:
«6. Органи державної влади, військові формування, утворені відповідно до законів України, державні підприємства, установи та організації з метою усунення можливих наслідків кіберінцидентів та кібератак створюють резервні копії національних електронних інформаційних ресурсів, що перебувають у їх володінні або розпорядженні та є критичними для їх сталого функціонування, та передають їх на зберігання до Національного центру резервування державних інформаційних ресурсів, крім тих, передача яких обмежена законодавством. Порядок передачі, збереження і доступу до зазначених копій визначається Кабінетом Міністрів України.
Національний центр резервування державних інформаційних ресурсів забезпечує:
1) безперервність роботи відповідного національного електронного інформаційного ресурсу, резервного копіювання інформації та відомостей національного електронного інформаційного ресурсу через єдині основний та резервний захищені центри обробки даних (дата-центри), призначені для обробки національних електронних інформаційних ресурсів, резервного копіювання національних електронних інформаційних ресурсів;
2) надійне функціонування серверного обладнання, системи зберігання даних, активного мережевого обладнання, архітектурно-технічних рішень щодо резервного копіювання й дублювання інформаційних систем, постійно працюючої інженерної інфраструктури;
3) здійснення обов’язкового контролю за статистичними даними роботи з фізичного захисту об’єктів, системи управління та моніторингу інформаційних систем, комплексу організаційних заходів;
4) розроблення, створення (побудову), модернізацію, розвиток, впровадження та супроводження програмного забезпечення інформаційної системи (платформи) для побудови та ведення реєстрів».
4. Кабінету Міністрів України:
1) до 1 квітня 2022 року:
забезпечити розроблення та прийняття державної цільової програми з метою сприяння реалізації державної політики у сфері розвитку та упорядкування роботи реєстрів;
визначити адміністратора Реєстру реєстрів та Системи електронної взаємодії;
затвердити графік підключення існуючих реєстрів до Системи електронної взаємодії;
затвердити Порядок функціонування Національного центру резервування державних інформаційних ресурсів;
забезпечити розроблення та затвердження технічного опису (специфікації) програмно-апаратних засобів Реєстру реєстрів, включаючи засоби технічного і криптографічного захисту інформації, та його затвердження Кабінетом Міністрів України;
визначити перелік класифікаторів, довідників, технічних специфікацій тощо, які є обов’язковими до використання в реєстрах;
забезпечити створення та введення в експлуатацію програмно-апаратних засобів Реєстру реєстрів, включаючи засоби технічного і криптографічного захисту інформації, відповідно до затвердженого технічного опису (специфікації);
затвердити графік внесення інформації щодо існуючих реєстрів до Реєстру реєстрів;
2) до 1 липня 2022 року:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
забезпечити розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України проектів законів України, що врегульовують статус реєстрів відповідно до вимог цього Закону;
забезпечити створення Реєстру реєстрів на базі Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів.
Визначити:
центральний орган виконавчої влади, що здійснює контроль за дотриманням держателями реєстрів (їх посадовими особами) законодавства у сфері реєстрів у частині здійснення заходів із створення, функціонування та ведення відповідних реєстрів, організації роботи, пов’язаної з провадженням діяльності ведення відповідних реєстрів, організації процесів обміну, використання та оприлюднення інформації під час електронної (технічної та інформаційної) взаємодії;
центральний орган виконавчої влади, що здійснює контроль за дотриманням держателями, адміністраторами, технічними адміністраторами реєстрів, держателем та технічним адміністратором Системи електронної взаємодії, публічними реєстраторами та створювачами законодавства про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах;
забезпечити розроблення та прийняття положення про порядок відшкодування шкоди, завданої третій особі у зв’язку з незабезпеченням захисту персональних та інших даних;
розглянути питання створення та організації роботи дорадчого органу з питань функціонування та взаємодії реєстрів;
вивчити питання та розпочати консультації, переговори з міжнародними партнерами щодо залучення коштів міжнародних проектів, програм, допомоги для проведення оцифровки відомостей та матеріалів публічних реєстрів.

Президент України В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ.

м. Київ, 18 листопада 2021 року.
№ 1907-ІХ.