Щодня до неї посилають молитви не тільки за тих, хто загинув в дні ядерної трагедії, а й за тих, хто рятував усіх нас від страшної напасті і вижив. Зазвичай з ікон дивляться на нас святі, що відійшли у вічність. Але на цій поруч із ликами Ісуса Христа, Божої Матері та архангела Михаїла не лише душі тих, кого спалила зловісна зірка Полин. Біля них працівники атомної станції, пожежники, льотчики, медпрацівники - всі ті, хто гасив смертоносний вогонь і вижив.

Майже кожна деталь на іконі тепер сприймається усіма як символ страшного випробування, що було послане людству. Але взяті ці символи з реального життя. Як-от, приміром, спалена радіацією сосна, що нагадує чи то хрест, чи то тризуб. Місцеві жителі знають, що під час Другої світової війни на ній окупанти вішали тих, хто боровся із ними. Під час вибуху на ЧАЕС тонни радіохімічних елементів впали саме на це місце, а тому прилеглі території і «рудий ліс» практично повністю було захоронено. Але чорну сосну залишили як символ страшної трагедії.

Не дивно, що символи на іконі мають такий реалістичний вигляд. Адже ідея цього зображення належить людині, котра все життя присвятила Чорнобилю та ядерній енергетиці. Юрій Андреєв добре розумів трагедію всього, що відбулося, на собі відчув величезну дозу радіоактивного опромінення і знав, що значить - вижити після цього. А благословення на написання ікони отримав досвідчений іконописець Володимир Горецький. Стараннями цих людей і з'явився «Чорнобильський Спас».

Після освячення у 2003 році ікона не раз подорожувала Україною, побувала в багатьох населених пунктах, де поклонитись їй могли всі охочі. Багато хто вірить, що вона допомагає зцілювати не тільки людей, які постраждали під час Чорнобильської трагедії, а й землю, що отримала такі ж тяжкі рани.

У чудотворність ікони повірили й ліквідатори Чорнобильської катастрофи з Віньковецького району, що на Хмельниччині. Керівник місцевої організації «Союз Чорнобиль» Микола Цибулько та його заступник Володимир Цимбалюк, котрий очолює ще й ветеранську організацію працівників внутрішніх справ, свого часу доклали чимало зусиль, аби її список з'явився у Свято-Воскресенському храмі у Віньківцях. Адже свого часу чимало віньківчан виконувало свій священний обов'язок перед людством, долаючи наслідки аварії на ЧАЕС. Чимало з них уже відійшло у вічність. Тож ікона стала символом пам'яті про них і водночас оберегом для живих. Цими днями, коли вся країна схиляє голови в пам'ять про тих, хто вийшов на страшний двобій із ядерною загрозою, за них і за своїх земляків моляться перед світлим ликом прихожани віньковецького храму. Тепер ікона розповідає про цю найбільшу техногенну катастрофу, яка завдала непоправних збитків людству, вже дітям і онукам тих, кому довелося бачити її. Нагадуватиме про неї і майбутнім поколінням.

А серед тих, хто зображеній на іконі, вгадуватимуть себе й віньківчани, й мешканці Хмельниччини, й ті українці, котрі довіку отримали звання чорнобильців. Їх чимало. Тільки з 1986 до 1989 року 132 працівники пожежної охорони області брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вогнеборці відкачували «важку» воду, очищали від графіту вентиляційні труби четвертого блока, працювали на подачі води в розчинні вузли, дезактивовували заражені території, здійснювали постійний контроль за дотриманням протипожежного режиму в районі третього та четвертого блоків, виконували профілактичні роботи на різних об'єктах. Пліч-о-пліч із ними стояли і військові, медики, водії, правоохоронці - всі ті, на кому свій слід залишила чорна зірка Чорнобиль.

Хмельницький.