У середині листопада на місце, де в 1942 році відбулися масові розстріли євреїв Трохимброда, вшанувати пам’ять загиблих жителів стертого з лиця землі населеного пункту приїхали голова Луцької райради Олександр Омельчук, депутат облради Юрій Ройко, депутат райради, директор Ківерцівського краєзнавчого музею Оксана Сущук та Микола Кішта, староста сіл Сильне, Городище, Клубочин, біля яких стояло загибле містечко.
Містечко-штетл Трохимброд виникло в 1810 році як результат «єврейської» політики Миколи І. Побудоване, заселене й кероване повністю євреями. Його мешканці винайшли спосіб осушення боліт для землеробства та розведення худоби. Але переважно вони займалися комерцією, ремеслами та торгівлею. Під час Першої світової війни, а саме в 1916 році, австрійські солдати побудували тут католицьку каплицю. Згодом (у 1921-му) в єврейському містечку з’явився дерев’яний римо-католицький костел, куди ходили віряни з навколишніх сіл. У 1927 році в штетлі було сім синагог, школа, промислові будівлі, два млини, олійниця, маслозавод, фабрики гребінців, кольорового скла, бійня. Наприкінці 1930-х років у Трохимброді проводиться електрифікація, діють телефонна та телеграфна станції, продаються газети, з’являється автотранспорт. У 1939-му єдину його вулицю вимощують шестигранною бруківкою, так званою трилінкою. Населення перед війною зросло до трьох тисяч душ. Містечко приваблювало мешканців навколишніх сіл, вони їхали сюди в крамниці по взуття, одяг, господарський реманент, випічку.
У липні 1941 року німецькі окупанти з допомогою шуцманів зібрали 150 місцевих чоловіків, на вантажівках відвезли їх на станцію Ківерці й розстріляли в дворі тюрми. А в центрі Трохимброда створили гетто, куди звозили євреїв з сусідніх сіл і містечок.
9 серпня 1942 року почалося масове винищення єврейського населення Трохимброда. Того суботнього дня вранці в гетто на 11 військових вантажівках в’їхали 20 німецьких солдатів з айнзанцгрупи та 100 шуцманів. Євреям було наказано прийти в центр гетто, скласти всі прикраси та коштовності, а потім їх по 100 осіб на вантажівках відвозили за три кілометри до Яромельського лісу, де вже були викопані глибокі ями, на краю яких ставили роздягнутих людей і розстрілювали. Каральна операція закінчилась другим розстрілом 21 вересня — в Йом Кіпур, в одне з найважливіших свят в іудаїзмі.
Залишились два десятки євреїв, які обробляли для німців шкіру. Їх перевели в найбільшу синагогу в північній частині містечка. В грудні 1942 року, коли закінчились запаси сировини, німці розстріляли і їх. Синагогу спалили.
Мешканців навколишніх сіл і хуторів примусили розбирати житлові будинки, інші приміщення на будматеріали. Награбоване майно вивозили на станцію Ківерці, в Цумань для відправки в Німеччину, розібрали навіть вуличну бруківку, а землю, на якій стояло містечко, розорали.
З кількох тисяч євреїв Трохимброда залишилися живими, за різними джерелами, 30—40 душ. Це були ті, хто мав фальшиві документи, кого переховували українські та польські сім’ї, хто зумів утекти під час облав та з гетто.
Майже три десятки юнаків та дівчат Трохимброда та іншого знищеного єврейського містечка Лозішт (Гнатівки) на чолі з Григорієм Розенблатом створили партизанську групу. За підтримку партизанів і переховування євреїв 4 листопада 1942 року гітлерівці повністю спалили сусіднє українське село Клубочин і розстріляли 137 його жителів. Серед них третина — з родини депутата облради Юрія Ройка, який разом з іншими прийшов поклонитися пам’яті стертого з лиця землі Трохимброда.
У 1970-ті роки на місці масових розстрілів софіївських євреїв встановили пам’ятники. В 1990-му їх оновили. Двометрова стела — на місці колишнього в’їзду в містечко з боку села Яромель, де поховані жертви розстрілу гетто, а другий монумент — в лісі, на місці розстрілу єврейських робітників. Збережено й пам’ятник з мармурової крихти 1970-х років. Про роботящих господарів Трохимброда нагадують і залишки старої меліоративної системи, яку сто років тому вони проклали.
Сьогодні там, де вирував повноцінним життям Трохимброд, ростуть на знову заболоченій землі високі трави, звідусіль наступає ліс. Але людська пам’ять береже згадку про знищене нацистськими нелюдами єврейське містечко. Сюди приїжджають нащадки його мешканців, не забувають про нього і тутешні жителі.
У Ківерцівському краєзнавчому музеї є експозиція, присвячена трагічній долі Трохимброда. Про Трохимброд написано не одну книжку спогадів і навіть знято фільм у Голлівуді. Вперше в художній літературі Трохимброд з’явився в 2002 році в романі Джонатана Сафрана Фоера «Все ясно». 2005-го за цим романом Лев Шрайбер зняв однойменний фільм. Про трагічну історію Трохимброду розповідає також документальний фільм «Загублене місто» (2013 рік).
Волинська область.
На знімках: тут вони ще всі живі й не знають, яка біда чекає на них усіх попереду.
Фото із соціальних мереж і фоторепродукції автора.
