Дівчинка — жертва голоду. Харків, 1933 рік.

Фото з інтерактивного атласу Голодомору, створеного Українським науковим інститутом Гарвардського університету.

Багаторічна дискусія серед дослідників щодо жертв Голодомору-геноциду 1932—1933 років дає дедалі більше обґрунтованих результатів щодо встановлення в недалекому майбутньому найбільш наближеної до реальних втрат остаточної цифри. Скажімо, у нещодавньому прес-релізі Інституту демографії і соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України вперше оприлюднено втрати немовлят. Отже, згідно з висновками цієї поважної наукової інституції, дітей до одного року в УСРР тоді не дорахувалися 700 тисяч, а разом з ними втрати інших молодших вікових груп — до 14 років включно, становили 44% від загальної кількості.

Треба сказати, що обидві цифри не викликають особливого заперечення, оскільки й наші підрахунки також виходять приблизно на такий результат. Скажімо, якщо взяти до уваги те, що в 1931—1933 роках народилося понад два мільйони дітей, то й справді в 1932—1933-х третина їх могла передчасно відійти в засвіти, але багато з них не були внесені до відповідних записів у сільрадах.

А що стосується загальних втрат дітей (0—14 років), то наша цифра на основі аналізу матеріалів із 31 села з різних регіонів України дещо менша — близько 40%. Хоча в окремих населених пунктах вона й справді відповідає розрахункам академічних демографів. Наприклад, у Северинівці Київської області з 634 зареєстрованих смертей втрати згаданих 15 вікових груп становили 279 (44,0%), у Спасівці Дніпропетровської області з 291 — 126 (43,29%).

Важливими є порівняння втрат немовлят до загальних дитячих у цих селах: якщо в Северинівці вони сягають 33, то наступні вікові групи постраждали менше: 1 рік — 18, 2 — 24, 3 — 23, 4 — 24, 5 — 28, 6 — 26, 7 — 18, 8 — 12, 9 — 15, 10 — 15, 11 — 9, 12 — 12, 13 — 10, 14 — 12. Схожа картина і в Спасівці: 0 — 13, 1 рік — 13, 2 — 11, 3 — 10, 4 — 14, 5 — 10, 6 — 13, 7 — 8, 9 — 7, 10 — 7, 11 — 3, 12 — 6, 13 — 3, 14 — 3.

Неозброєним оком видно: хоч старші вікові групи (1—14) постраждали менше, але їхні втрати загалом неспівмірні до наймолодшої. У першому випадку — відповідно 33 і 231, а в другому — 13 і 113. По 31 населеному пункту УСРР, в яких зареєстровано 14.344 смерті, втрати немовлят сягають 514, а всі інші дитячі групи — 5.051: 1 рік — 485 осіб (3,36%), 2 — 556 (3,87), 3 — 507 (3,53), 4 — 436 (3,03), 5 — 464 (3,23), 6 — 412 (2,87), 7 — 441 (3,07), 8 — 374 (2,60), 9 — 289 (2,01), 10 — 290 (2,02), 11 — 155 (1,08), 12 — 291 (2,02), 13 — 185 (1,28) і 14 — 166 (1,15). Переконаний, що аналіз записів актів громадянського стану, що збереглися, по всіх дитячих вікових групах допоможе встановити загальні закономірності людських втрат. Але для цього необхідно ретельно вивчити всі наявні первинні документи наших архівів, особливо обласних. У Державному архіві Київської області, скажімо, вдалося виявити динаміку зареєстрованих смертей у 1933 році (по деяких районах вона далеко неповна), де уточнюються втрати дітей до одного року — до 2,90%. Відсоток їх у лісостеповій зоні коливається здебільшого від 1% до 6%, лише в поліському регіоні смертність немовлят значно вища: пояснюється, очевидно, це тим, що старші за віком діти тоді могли споживати, так би мовити, «дорослу» їжу. А для найменших молока в грудях голодних матерів бракувало. Наприклад, якщо в Бориспільському районі відсоток смертності немовлят становив 4,63, а у Володарському — 1,77, то в Городницькому — 11,83, Коростишівському — 9,17, Олевському — 10,98, Пулинському — 10,71... Тобто загалом смертність вікових груп (1—14) у кілька разів вища, ніж немовлят, і справді сягає щонайменше чотирьох мільйонів, що засвідчує і шкільна статистика щодо наповнення перших класів 8-річними хлопчиками й дівчатками в 1933—1940 роках. І це стає остаточно зрозумілим завдяки оприлюдненню цифри втрат дітей до одного року — 700 тисяч.

Цікаво буде дізнатися від академічних демографів втрати й інших дитячих вікових груп.


Володимир СЕРГІЙЧУК, завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор історичних наук, професор.