Великий український просвітитель, філософ, гуманіст, мандрівник, поет і педагог, композитор і байкар — таким постає Григорій Сковорода у творах сучасних митців, представлених на виставці «Світ їх не спіймав», що проходить у Києві, у Музеї-майстерні Івана Кавалерідзе.

Міжнародний мистецький проект, у якому взяли участь 65 художників і скульпторів з десяти країн — України, Польщі, Італії, Литви, Ірландії, Ізраїлю, Словаччини, Грузії, Азербайджану та Австралії, присвячений ювілеям двох геніальних українців — Григорія Сковороди, 300-річчя від дня народження якого відзначатиметься у грудні наступного року, та 135-річчю скульптора і кінорежисера Івана Кавалерідзе.

«Цей проект про 300-річчя Григорія Сковороди, постать якого надихала Кавалерідзе протягом усього його життя. Адже саме Іван Петрович є тим, хто через узагальненість форм, виразність пластичних рішень породжує відчуття життєвої правди у своїх роботах, присвячених Григорію Сковороді. Іван Кавалерідзе увічнив постать передвісника епохи українського романтизму відомими пам’ятниками у Лохвиці на Полтавщині у 1922 р. та у Києві (1976) і багатьма творчими варіаціями», — зазначає директор музею і куратор виставки Олександр Юнін. — Ці два генії української культури та освіти дають нам право показати усьому світові, що Україна — це держава світового масштабу».

Олександр Юнін наголосив, що, як засвідчила виставка, Григорій Сковорода та Іван Кавалерідзе своєю творчістю єднають не лише українців, а й людей різних країн. За його словами, для сучасних митців, що сповідують ідеї гуманізму, вони — взірець служіння високим ідеалам.

Григорій Сковорода — найвидатніша постать в культурному та літературному житті України XVIII століття. Він народився 3 грудня 1722 року у селі Чорнухи на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака. У 16 років став студентом Києво-Могилянської академії, у 19 прийнятий у глухівську співацьку школу, а потім в петербурзьку імператорську співацьку капелу. Володів сімома мовами. З 1745 по 1750 рр. мандрував Угорщиною і Словаччиною, відвідав Відень, Рим, Венецію. З 1769-го вів життя самітника, якого не цікавили чини й посади. Ходив у простій свиті. Не прагнув мати власну хату. Крім книг, рукописів та сопілки, у полотняній торбині — нічого не мав.

Автор збірки прозових байок «Байки харківські», написав «Бесіду, названу двоє, про те, що блаженним бути легко» і «Діалог, чи Розмова про стародавній світ», а також твори: «Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті» («Розмова дружня про душевний світ»), «Кільце», «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу». У 1785 році Сковорода об’єднав 30 віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень». Чимало афоризмів філософа є актуальними й сьогодні — «Поганий не той, хто не знає, а той, хто знати не хоче», «Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь з нами, і воно біля нас шукає нас самих», «З усіх утрат втрата часу найтяжча» та інші.

Спеціально для проекту харківська мисткиня Світлана Матвієнко створила арт-перфоманс. «Пам’ятаю, як у дитинстві ми були на екскурсії в Сковородиновці. Там мене вразив дуб, біля якого Григорій Сковорода писав свої твори. Хотілося передати, що його творчість, як могутнє дерево, має глибокі коріння. А його філософія проживе на землі багато поколінь, і у всьому світі будуть знати такого великого філософа України», — каже Світлана Матвієнко.

Незабаром експозиція, котра має поповнитися ще 10 картинами і графічними роботами закордонних художників, зокрема і з Непалу, розпочне подорож Україною. Після завершення виставки у Києві, збірку можна буд побачити в Одесі, Дніпрі, Сумах, Чернівцях, Трускавці, Львові, Вінниці, Харкові, Хмельницькому. У грудні 2022 року роботи знову повернуться до столиці, де будуть експонуватися в одному з навчальних закладів.