Одні гірники відмовлялися спускатися у лаву, інші перекривали дорогу, ще хтось залишався у вибоях, а дехто поїхав у Сокаль протестувати під стінами ДП «Львіввугілля». Страйкували по-різному, але вимоги були однакові: виплатити зароблене. У першій декаді грудня шести шахтам ДП «Львіввугілля» заборгували понад 376 мільйонів гривень.
Гірники страйкували, але життєдіяльність підприємств підтримували. Щойно їм погасять борги, обіцяли одразу стати до роботи.
Вугільна галузь Львівщини — це нині шість шахт і 7300 працівників. Дві шахти — «Великомостівська» і «Надія» — незабаром мають закрити як неперспективні.
Освоєння Львівсько-Волинського вугільного басейну розпочалося ще в 1950 році. Днем зародження вугільної галузі на Львівщині вважають 27 грудня 1957 року, коли шахта «Великомостівська» видала на-гора перші десятки тонн вугілля. Протягом десяти років тоді було введено в експлуатацію 18 шахт проектною потужністю майже дев’ять мільйонів тонн.
Саме під це вугілля були збудовані Добротвірська та Бурштинська ТЕС як основа модернізації енергетики Західної України. Все було продумано і вигідно. Вугілля довозили за десятки кілометрів. Так тривало доти, доки не приватизували теплоелектростанції. А шахти нікого не зацікавили — вони були збиткові. Тому вони залишилися державними підприємствами. А тепер вугільну промисловість Львівщини періодично штормить. То державним шахтам вимикають електроенергію за несплату, то податківці блокують рахунки, то зарплату не виплачують. Гірники не сидять склавши руки. Вони протестують. Найчастіше їдуть до Львова під стіни облдержадміністрації і грюкають касками.
Голова ОДА Максим Козицький свого часу спробував розірвати це зачароване коло непорозумінь і періодичних протестів. Він з’ясував, що головним споживачем червоноградського вугілля є державна енергетична компанія ПАТ «Центренерго». Але ніяк не міг зрозуміти, чому між державними шахтами і державною енергетичною компанією є фірма-прокладка, яка забирає вугілля і передає енергетикам. І саме ця фірма — ТОВ «Укрвуглезбагачення груп» — зі статутним капіталом 500 гривень найбільше боргує шахтарям. Протягом кількох місяців набрали вугілля на сотні мільйонів гривень — і не заплатили.
Та керівник регіону так і не почув, хто відповідатиме за борги перед державними шахтами. Чому ПАТ «Центренерго» не могло напряму отримувати вугілля від ДП «Львіввугілля»? Знову схеми, коли фірми-прокладки роблять гроші з повітря, такі характерні для наших часів, коли державні підприємства перетворюють на дійну корову для приватного бізнесу?
Поки що напрошується один висновок: найкращий варіант — це продавати вугілля тим теплоелектростанціям, як розташовані поруч, за кілька десятків кілометрів. Усе повертається до того варіанту, з якого починали в 50—60-х роках минулого століття, коли створювали ефективну енергетичну систему Західної України.
Автору цих рядків під час шахтарських страйків доводилося бути очевидцем дебатів на тему, як далі розвивати вугільну галузь регіону і вчасно виплачувати шахтарям зарплату. Василь Семканич, голова незалежної профспілки шахти «Степова», казав відверто: уряд повинен визначитися, які шахти залишаються, і підтримати їх, виділити кошти на модернізацію, безпеку. Бо якщо зникнуть українські шахти, ціна на вугілля з-за кордону зросте в рази. Поки що кожна команда галузі приймає якісь плани, які так і не виконують. На зміну приходять нові і знову вимагають планів.
Заступник директора департаменту паливноенергетичного комплексу ОДА Мар’ян Мороз обнадіяв, що є домовленості про постачання вугілля з керівниками приватної енергетичної компанії «ДТЕК», які займаються логістикою і збутом. Власники Бурштинської та Добротвірської ТЕС можуть купувати вугілля у «Львіввугілля». Свого часу червоноградське вугілля було розраховане саме на місцеві ТЕС. Бездумна приватизація розірвала коло добре налагодженої енергетичної системи.
Прибуткові сектори економіки продали у приватні руки, а збиткові — залишили державі.
Свого часу в облдержадміністрації провели зустріч з профспілковим лідерами і керівниками шахти. Попросили розробити програми і вийти на уряд з конкретними пропозиціями, щоб отримати кошти для модернізації виробництва.
Був час, коли кошти вже отримували. Навіть новий комбайн закупили для шахти. Тільки він через тиждень вийшов з ладу. Чому? Знову схеми? Знову приватний бізнес робить на державних підприємствах свої капітали. А тепер приємна новина: прохідники шахти «Лісова» на три тижні раніше виконали річний план з проходження гірничих виробок — 1840 погонних метрів. Вміють шахтарі працювати!
Львівська область.
На знімку: гірників шахти «Лісова» вітають з виконанням річного плану.
Фото з відкритих джерел.
