У лісі жила відьма, вона була дуже стара й давно не бачила жодної живої душі. Вона жила сама та нікого не запрошувала в гості.
Одного разу дівчинка гуляла в лісі і побачила будиночок. Дівчинка підійшла ближче та прочитала напис «Не стукай, а то з’їм» і підпис «Відьма». Дівчинка була смілива і не злякалася постукати в двері. Та й не знала вона просто, що таке відьма!
Почувши стукіт, відьма дуже здивувалася. Вона відчинила двері і побачила на порозі дівчинку. Дівчинка стояла й усміхалася. Відьма не змогла не усміхнутися у відповідь. Адже вона вже так давно не усміхалася. Відьма пригостила дівчину всім, що в неї було з солодощів. Вони потім довго сиділи і розмовляли, пили чай, їли цукерки — їм було весело удвох. Адже вони — дівчатка. Одна маленька, а друга — велика.
А дівчатка люблять секретики!
Мораль казочки така: не варто думати про людину нічого, доки не пізнаєш її добре!
