Дикі бджоли мали гніздо в старому дереві. Довідавшись про те, прийшов до них ведмідь і каже:
— Ви — дрібні і слабкі створіння! Дайте мені ваш мед, інакше дерево виверну, мед з’їм, а вас видушу!
— Добре, — кажуть бджоли, — пробуй. Якщо дасиш нам раду, ми скоримося.
Ведмедя розгнівала така відвага бджіл, вткнув він голову свою в дерево і висунув язик по мед, але одразу відчув такий біль, що і за свою силу забув. Бо то бджоли жалили його в язика, вуха, ніс. Утікаючи, ведмідь уже не слухав, як бджоли гукали йому:
— Пам’ятай, що і малі створіння вміють боронитися!
Тут така наука: навіть малими, але згуртованими силами можна багато доброго зробити і від ворогів оборонитися.
