У період ажіотажного попиту, коли громадяни активно змітають харчі з прилавків магазинів та базарів, прагнучи зробити якомога багатшим новорічно-різдвяний стіл, ціни, як то кажуть, кусаються. Нинішній грудень також не став винятком. 2021-й взагалі позначився рекордами для споживачів. Хліб, м’ясо, молоко, овочі з борщового набору — все додавало у вартості. У виробників кожного з цих продуктів на запитання «чому дорожчає?» були свої пояснення, які зазвичай зводилися до недешевих енергоносіїв, сировини, логістики та інших складових. А лідером у році, що минає, за ціновим зростанням можна визнати звичайне сало, яке перейняло пальму першості у соняшникової олії (саме її називають чемпіоном за вартісним стрибком у 2020-му).

 Популярний народний харч, з яким зазвичай асоціюють українців навіть за кордоном і який запросто різали та розкладали під чарку у жнива на полі на газеті, набуває ознак делікатесності й навіть елітності. Віддати 380 (!) гривень за кіло так званого генеральського (з прошарками м’яса смужками, що нагадують лампаси, — щоб їх отримати, потрібен спеціальний режим годування тварин), яке пропонують в одному із столичних супермаркетів, — не кожному по кишені. Розуміючи невисоку купівельну спроможність покупців, торгівці йдуть на хитрість, реалізують сало запакованими по 200 грамів шматочками за 76 грн. Звісно, на районних базарах можна вторгувати по 160 грн за кіло чи трохи дешевше, але висновок напрошується один: у народного продукту ціни сформувалися не надто народні. І якщо визначати рівень добробуту співгромадян, використовуючи «формулу» сала за аналогією з американцями, котрі роблять це за індексом бігмака, — тенденція не надто обнадійлива. Адже за останні п’ять років улюблений багатьма українцями продукт подорожчав мало не втричі.

До речі

Кнури прилетіли

Чи не вперше в історії вітчизняного свинарства літаком з Великої Британії прибули чистопородні кнурі для підприємств, які входять до асоціації «Свинарі України». Авіапостачання спричинене ситуацією з африканською чумою у країнах ЄС, коли транспортування вразливих до АЧС тварин наземним транспортом майже неможливе.

Тож 88 екземплярів цінного поголів’я приземлилися в аеропорту «Бориспіль». Цьому передувала значна підготовча робота, в тому числі тісна співпраця з Держпродспоживслужбою та митницею, інформують в асоціації «Свинарі України». Як стверджується, племінні тварини сприятимуть генетичному прогресу і розвитку свинарства.

Хоча, на перший погляд, для такого шаленого стрибка цін передумови відсутні. Звісно, недобре, що поголів’я свиней на дядьківських обійстях значно скоротилося, на початку місяця сягнуло мінімуму — 2,2 мільйона голів (на 10 % менше, ніж у грудні 2020-го). Але ж ще 3,6 млн «п’ятачків» відгодовують і на вітчизняних тваринницьких комплексах, що немало. То й дефіциту не повинно бути... Та свиня свині — різниця. Справа в тому, що тримають на аграрних підприємствах м’ясні породи, живність, здебільшого, вже через півроку відправляють на ковбасу. Тобто доброго шпика з них не вийде. Так само не зробити його й з імпортної сировини. Справжнє, щоб було духмяне і з проростю з’являється на базарах переважно з приватних подвір’їв. Зі свиней, відгодованих на натуральних продуктах. Але справа ця поволі занепадає через збиткову арифметику. Припустимо, господар купив порося, виростив з нього 120-кілограмового кабанчика, продав його живою вагою по 50 грн/кг. У підсумку, виручить 6-7 тис. грн. Але ж для відгодівлі тварини треба витратити тонну зерна, яка обійдеться у ті ж 6-7 тисяч. То в чому тоді вигода?.. А ще треба дев’ять-десять місяців з дня у день трудитися, витратитися на енергоресурси, аби готувати «п’ятачкові» варену їжу, на ветеринара. Молодь у селі займатися цим невдячним бізнесом точно не затягнеш. У справі залишаються хазяї, які самі вирощують корми: буряки, картоплю, гарбузи, а зерно отримують, здаючи в оренду земельний пай. Але таких ентузіастів дедалі менше...

Утім, навіть і тут є привід для передноворічного оптимізму. Найближчим часом сало навряд чи перетвориться на дефіцит. На базарах, якщо й виникають «білі плями» у вигляді порожніх прилавків, то ненадовго. Ринок зазвичай розставляє все по поличках. Якщо є попит, з’явиться й пропозиція. А вже у січні, коли спаде передсвятковий ажіотаж, сало, варто сподіватися, дещо подешевшає разом з багатьма іншими продуктами.