На знімку: сцена з вистави. У центрі — Дервіш (Ігор Пінчук).
Вистава призначена передусім для дітей віком від шести років. Одначе ось що дивовижно: після прем’єри в соцмережах з’явилось немало відгуків від дорослих. Чи не найзворушливіший такий: «Як шкода, що мої дідусь і бабуся не дожили до цього дня». В автора цього відгуку — цілком українське прізвище, але імена дідуся й бабусі кримськотатарські. Можливо, вони колись розповідали онукові саме ту казку, що лягла в основу вистави. Власне, у пробуджених родинних спогадах дорослих людей немає нічого дивного. Бо постановка Сеітаблаєва саме про це — про невидимі, але надійні зв’язки з ближніми й дальніми предками, зв’язки, що підтримують нас у цьому ненадійному світі.
Ще одна особливість цієї вистави — хоч вона і випущена «під ялинку», але геть позбавлена звичного для новорічних видовищ сюсюкання та загравання з публікою. Немає тут також отого екзотично-дешевого й безсоромно-приблизного «азіятського колориту», якого важко уникнути нашим театрам, коли вони беруться показувати щось із сюжетів Сходу. Ця ж вистава сповнена гідності й шляхетної стриманості, ці риси їй ніби передалися від постановника Ахтема Сеітаблаєва.
Цікаве враження від костюмів, розроблених для вистави Надією Кудрявцевою. У них є справжність, далека від імітації. Хоча цей одяг призначений для сцени, він нагадує те вбрання, яке бережуть для домашньо-всенародних свят. Вбрання, в якому відчувається тепло живих людей, давніх і нинішніх.
«Легенди Бахчисарая» — музично-пластичне видовище, в якому все, що відбувається, виникає з музики (композитор Усеїн Бекіров) і танцю (хореографи-постановники — Поліна Нестерова та Олександра Гончаренко).
Слова, винесені в заголовок цієї статті, взято з програмки до вистави. Кримськотатарською це означає «Зі святом! Щастя та радості!».
«Легенди Бахчисарая» — зворушливий сюжет про чотирьох майстрів, які мандрують далеко від дому, де кожен з них залишив дітей. Після окупації українського Криму Росією чи варто нагадувати про гостру актуальність такого сюжету для кримських татар, наших співвітчизників? Прикро лиш, що ця тема з’явилася на нашій сцені аж тільки тепер, уперше в незалежній Україні.
Після прем’єри голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров сказав: «Коли ми повернемось до Криму, ця вистава мусить бути зіграна там першою!».
Фото Артема ГАЛКІНА.
