З огляду на те, що новини про нові тарифи з’являються ледь не щодня, складається саме таке враження. Межі в цьому ціноутворенні не видно. Але межа платоспроможності споживачів усе-таки існує. Чим має закінчитись цей тарифний марафон?

Початок січня ознаменувався для всіх збільшенням тарифів на водопостачання та водовідведення. Хмельничанам у цій ситуації, можна сказати, пощастило, бо за кубометр води ціна зросла відповідно на 1,03 та 0,7 гривні. У результаті за кубометр доведеться платити 14,17 — 13,22 гривні. У багатьох обласних центрах і населених пунктах цифри в кілька разів вищі. Тож не варто надто ремствувати.

Але не минуло й кількох тижнів, як «Хмельницькводоканал» повідомив: тепер для всіх запроваджується ще й абонентська плата. Підприємство вже опублікувало публічні договори про надання цієї послуги. Якщо хтось його і не підпише, то все одно договір автоматично набуде чинності через 30 днів з дня його опублікування. Це в тому разі, якщо мешканці багатоквартирних будинків не укладуть окремих договорів, а жителі приватного сектору не відмовляться від обслуговування.

Суперечка про те, хто ж має платити за повірку лічильників, споживач чи постачальник, триває роками. То плата за це була включена в тариф, і тоді операція проводилась за рахунок комунальників. То її виключали з тарифів, і платив споживач. Тепер — окрема плата й окрема платіжка.

Хто від цього виграє? Спробуйте здогадатися. Відтепер споживач має щомісяця платити за абонентське обслуговування. Причому навіть тоді, коли водою не користувався. А це означає, що водопостачальники все одно отримуватимуть певні кошти.

Яким буде новий тариф для хмельничан, ще невідомо. Зате відомо, що за кілька місяців плата за воду знову може зрости. Причому суттєво — відсотків на двадцять від теперішньої ціни.
Причини? Вони такі звичні, що й не варто багато пояснювати. Скажімо, якщо на теперішнє подорожчання частково вплинув збільшений податок на надра, який потрібно платити водоканалам, то надалі діятимуть традиційні чинники: подорожчання електроенергії та необхідність піднімати заробітну плату працівникам. А таких тільки на «Хмельницьк-водоканалі» понад вісімсот осіб. Зрозуміло, що всім їм хочеться отримувати належну плату за свою працю.

А ще — заміна зношених водогонів, ремонти, нове насосне устаткування... Одне слово, тримайся, споживачу. Тим паче, що схоже відбувається практично на всіх комунальних підприємствах — незалежно від того, які послуги вони надають.

Із високими тарифами кожен «бореться», як може. Хтось користується субсидією, хтось платить з останніх сил, а хтось — ні. За останніми даними обласного управління статистики, у жовтні населення області сплатило за житлово-комунальні послуги 359 мільйонів гривень, тобто 74 відсотки нарахованих за цей період сум. А це ж був лише початок опалювального сезону, і платіжок у кілька тисяч за тепло ще не було.

І все одно на кінець місяця заборгованість населення зі сплати за постачання та розподіл газу перевищувала 479 мільйонів гривень, за використану теплову енергію та гарячу воду — 226 мільйонів. За електроенергію краяни заборгували 146 мільйонів гривень, а за водопостачання та водовідведення — майже 102 мільйони.

Як впоратися із цими боргами комунальникам? Можна зрозуміти підприємства, чиї витрати також постійно зростають. Але важко повірити в те, що здолати борги можна... ще вищими розцінками. Якщо й надалі всі проблеми, які виникають не тільки у сфері комунального господарства, а й на ринку енергоносіїв, розв’язувати лише за рахунок споживачів, до глухого кута неплатежів залишиться недалеко. І тут не допоможуть жодні надбавки, доплати за обслуговування, за труби і лічильники... Намагання комунальників отримати кошти навіть тоді, коли споживач не користувався водою, не вмикав світло і газ, нічого не вирішать. А от соціального напруження та додаткового фінансового навантаження десяткам тисяч абонентів додадуть.

Хмельницький.