Якщо разом — то назавжди. Для хмельничан і тернополян це не просто слова. Адже історія складалась так, що на межі двох областей по Збручу то проходив кордон, який розділяв найближчих сусідів, то його ліквідовували. Але попри всі кордони і заборони люди намагались допомагати один одному в найскрутніші часи.
Після оприлюднення 22 січня 1919 року у Києві на Софійському майдані Універсалу Директорії Української Народної Республіки — Акта Злуки про об’єднання українських земель в єдину Україну, здавалось, зможуть об’єднатись і Хмельниччина з Тернопільщиною. Та цього не сталось. До повалення кордонів залишались ще довгі десятиліття.
А старожили пам’ятають, як в роки радянських репресій і голодоморів подільським селянам заборонялось навіть дивитись на «чужий» берег Збруча, аби цей погляд не видав, як страждають люди. Але там добре знали, як ведеться тим, чиї хати та двори знаходяться буквально за кілька десятків метрів від їхніх. Тож знаходились відчайдухи, котрі перекидали на радянську територію хоч окраєць хліба, аби врятувати людей від голоду.
Довгий час найближчі сусіди навіть не могли подякувати один одному чи потиснути руку. Для них поняття єдиної України було не далекою теорією, а реаліями життя.
Тож у День Соборності зустрічатись на межі між Волочиською та Підволочиською громадами, спільно святкувати з хлібом-сіллю, обіймами, прапорами, піснями та веселими музиками вже перетворилось на багаторічну традицію.
Щоразу організатори свята дивують глядачів цікавими сюрпризами — імпровізованою сценою на мосту Єднання, історичними реконструкціями подій 1919 року, «живими ланцюгами» чи величезними жовто-блакитними прапорами.
І цьогоріч заходи відбуватимуться вздовж західного кордону області і проходитимуть під гаслом «Обіймись, Україно».
У Волочиську та Підволочиську в колони вишикуються всі, хто прямує до моста Єднання, — працівники місцевих підприємств, представники релігійних громад, військовослужбовці, ветерани війни на сході країни, учні, молодь тощо. Кожна із колон нестиме частину Державного прапора. А на Збручі, під час зустрічі, полотнища з’єднують в єдиний стяг. Там же учасники ходи обміняються короваями.
Під час урочистостей згадують насамперед тих, хто віддав життя за єдність і мир в Україні — кращих синів обох областей. Для вшанування пам’яті загиблих воїнів-земляків — спільна молитва.
А учасники творчих колективів, до яких долучаються аматори з Наркевицької та Війтівецької громад, порадують глядачів своїми виступами. Під час концертної програми усіх гостей свята пригостять кулішем та юшкою.
На знімку: щороку в День Соборності колони із двох сусідніх областей зустрічаються на мосту Єдності на Збручі.
Фото з відкритих джерел.
