Не випадково ще в стародавні часи казали, що на воду можна дивитися вічно. Вона заспокоює думки, гармонізує психічний стан людини. Саме тому за всіх часів в архітектурі цінуються цікаві рішення морських фасадів міст, які стають такими самими візитівками, як вокзали й аеропорти. А ще враховують особливості рози вітрів, щоб ослабити їх руйнівний вплив узимку й використовувати прохолоду влітку.

Розуміли це й перші будівничі Одеси. Оскільки місто розташовано біля моря, треба було використовувати живильну прохолоду морського бризу. Для цього вулиці, що ведуть нагору, проектували так, щоб вітерець міг підніматися в місто й в літню спеку дарувати жителям прохолоду. А з вулиць, що йдуть паралельно берегу, обов’язково мало бути видно море. Цей підхід відображено навіть у назвах — Приморський бульвар і Приморська вулиця.

Так воно й було, але лише до того моменту, коли кілька років тому розпочався неконтрольований бум будівництва висоток у безпосередній близькості від берега. І Одеса з міста біля моря стала перетворюватися на місто без краєвиду на море. Точніше, він став привілеєм тільки власників елітного житла в кам’яних джунглях.

Першою жертвою забудови стала вулиця Приморська, що йде уздовж порту. Під розмови про необхідність упорядкування занедбаних територій судноремонтного заводу почали зносити залишки промислових будівель, старі житлові будинки, а замість них проектувати багатоповерхові житлові комплекси. Причому, щоб більше привабити покупців, а, отже, і встановити вищі ціни на квадратні метри, забудовники передбачили можливість виходу з території комплексу як на вулицю Приморську (внизу), так і на вулицю Софіївську (вгорі на схилі). І нікого не занепокоїло, що висотки закриють краєвид на море для жителів вулиці Софіївської, а також з Приморського бульвару й бульвару Жванецького.

Приморський бульвар, що розташований на схилі над вулицею Приморською, розділили на дві частини — одна з них дістала назву на згадку про видатного одесита Михайла Жванецького. Друга так і залишилася

Приморським бульваром. Обидва бульвари розташовано поруч із, мабуть, однією з головних визначних пам’яток Одеси — Потьмкінськими сходами й пам’ятником Дюку де Рішельє. Тому їх не оминає жодна група туристів.

Зазвичай, доки екскурсовод розповідав про історію міста, гості могли насолодитися приголомшливим краєвидом на Одеську затоку, порт і Воронцовський маяк. Але невдовзі такої можливості не буде.

З бульвару Жванецького моря вже не видно. Там зробили зручний оглядовий майданчик, але тепер він виявиться геть непотрібним — роздивитися з нього вдасться тільки стандартні поверхи стандартного бетонного монстра.

Моря вже не видно і з дворика Одеського літературного музею, розташованого на вулиці Ланжеронівській, у яку переходить Приморський бульвар. Там, прогулюючись садом скульптур музею, відвідувачі раніше теж могли помилуватися морським пейзажем. Тепер перед їхніми очима будуть тільки вікна чиїхось квартир чи офісів.

Схил під бульваром Жванецького й Приморським бульваром перебуває в жахливому стані. Він сповзає вниз убік вулиці Приморської через будівництво, що почалося й суттєво збільшує навантаження. Жодних заходів зі зміцнення схилу проведено не було. Ці процеси неминуче торкнуться і будівель, що розташовані трохи далі, бо зсувні процеси, щоправда, менш помітні, відбувалися тут і раніше.

Увесь цей розгул висотного будівництва повністю знищить унікальний морський фасад Одеси. Раніше, підпливаючи до міста, можна було бачити зелені схили, Приморський бульвар і пам’ятник Дюку де Рішельє, бані Спасо-Преображенського кафедрального собору. Тепер замість усіх перерахованих об’єктів з моря можна буде побачити хіба тільки поверхи стандартних висоток.

Висотний житловий комплекс, який спочатку позиціонувався як готель, з’явиться і в Аркадії. Він не тільки закриє краєвид на море, а й ускладнить підхід до пляжу для пересічних відпочивальників.

Найстрашніше полягає в тому, що дозвіл на зведення всіх перерахованих об’єктів було надано містобудівною радою при департаменті будівництва й архітектури Одеської міської ради (інакше комплекси просто не почали б зводити). Тобто члени ради, покликані контролювати дотримання будівельних норм і враховувати, наскільки поява нових об’єктів на схилах небезпечна, а також якою мірою це змінить морський фасад міста, в тій сваволі, що відбувається, не вгледіли нічого незаконного й загрозливого для історичної частини Одеси! Не виносилися ці рішення й на громадські слухання. Хоча, коли йдеться про такі кардинальні зміни у вигляді центральної частини міста, почути думку громадськості було б правильно й логічно.

Усе сказане ще раз підтверджує, що одеські посадовці не навчилися дбайливо ставитися до того, що залишилося їм у спадок від попередників. Ті замислювалися, який вигляд матиме місто з боку моря, як спростити доступ свіжого морського повітря на вулиці міста, щоб урятувати людей від літньої спеки. А нинішні представники міської влади опікуються лише тим, як би забудувати кожен квадратний метр території, аби отримати щонайбільші прибутки — житло в безпосередній близькості від моря коштує недешево. Уже сьогодні його пропонують купувати по 1360—1380 доларів за квадратний метр. А хто заплатить за знищення унікального ландшафту міста біля моря?

На знімку: раніше ці сходи спускалися просто до моря. Сьогодні ходіння ними небезпечне для життя.

Фото Анатолія ВАКУЛЕНКА.