Під час навчань підрозділів тероборони.
Фото armyinform.com.ua
«Вони продовжують додавати батальйонно-тактичні групи до їхнього західного кордону, до кордону з Україною, а також у Білорусі. Кількість [військових] там збільшується. Тож вони не лише не демонструють жодних ознак деескалації, але насправді додають більше військових сил», — наголосив речник Пентагону Джон Кірбі, інформує «Голос Америки». А прем’єр Великої Британії Борис Джонсон заявив, що Росія має «план блискавичної війни» на території України. Посилаючись на дані розвідки, він додав, що на кордонах України є 60 російських бойових груп, передає ВВС.
Міністр оборони України Олексій Резніков.
Фото mil.gov.ua
Натомість у понеділок український міністр оборони Олексій Резніков у телеефірі повідомив, що станом на цей момент збройні сили РФ не створили жодного ударного угруповання, що свідчило б про підготовку наступу на Україну. Водночас він підкреслив, що «ризиковані сценарії є, вони можливі з точки зору ймовірності в майбутньому».
Також очільник оборонного відомства «не оцінює високо» можливий широкомасштабний наступ РФ на Україну 20 лютого. Про таку ймовірність днями в інтерв’ю The Times сказав командувач Операції об’єднаних сил Олександр Павлюк. Серед різних сценаріїв потенційного початку чергового вторгнення російських військ на територію України, які озвучують західні експерти, він назвав саме цю дату, яка «найбільше хвилює», бо саме тоді закінчуються Зимові Олімпійські ігри в Пекіні та спільні російсько-білоруські навчання на кордоні України «Союзна рішучість-2022».
Зокрема, в цій статті з посиланням на дані української розвідки йдеться про те, що Росія може атакувати з кількох напрямів і захопити вісім ключових регіонів на сході країни, включно з містами Дніпром, Одесою та Харковом, а також блокувати вихід до Чорного моря.
Останнім часом різні офіційні джерела в Україні й за кордоном, коментуючи ситуацію з нарощуванням сил і військової техніки РФ поблизу наших кордонів, оприлюднюють різні сценарії подальшого розвитку подій та називають різні дати можливого їх розгортання. Інколи висловлювання й прогнози сьогодення суперечать учорашнім...
Зі свого боку керівник МОУ стверджує: «Наші Збройні Сили, наше командування, Генеральний штаб мають опрацьовані всі сценарії найгіршого варіанта, щоб знати, як вони діятимуть у разі настання такої ситуації», — пояснив очільник Міноборони.
В експертному середовищі також розглядають причино-наслідковий зв’язок ескалації. Дехто з аналітиків розглядає бряцання залізними м’язами на українських кордонах як примус Заходу пристати на пропозиції Путіна.
Зокрема, схилити Київ до виконання Мінських угод, політичної їх частини, аби на законодавчому рівні «вшити» штучно створені Кремлем квазіреспубліки «ДНР/ЛНР» у тіло суверенної України, що як ракові пухлини роз’їдять його зсередини...
Доки на дипломатичному фронті тривають запеклі бої зі стримування подальшої агресії Кремля, Київ отримує зброю від західних партнерів, а ЗСУ готуються захищати Україну не тільки на східному напрямі. Цивільне населення зберігає спокій. Проте залишатися «втомленими від війни» вже неприпустимо. Час долучатися до всеохопної оборони. Про ситуацію та дії оборонного характеру у своєму поточному рапорті, адресованому не тільки військовим, а й усім громадянам, доповів міністр оборони Олексій Резніков у статті «Національний спротив: наступний етап зміцнення оборони», розміщеній на офіційному сайті МОУ. Він зазначає:
«Стримати ворога допомагає міжнародна підтримка, за яку я щиро вдячний нашим партнерам. Але слід усвідомлювали — захищати Україну нам усе одно доведеться в першу чергу самим. І ми самі повинні розвивати спроможності для цього, покладаючись на свої власні сили.
Реалістично оцінюючи співвідношення військового потенціалу російської і української армії, наше завдання — створити асиметричні відповіді там, де баланс поки що не на нашу користь.
Для цього ми повинні зробити так, щоб російській військовій машині протистояла не тільки армія та інші структури сектору безпеки і оборони України. А вся українська нація. Підготовлена, озброєна, об’єднана. Саме це ми маємо протиставити російським спробам спричинити в нашій країні паніку, зневіру та розгубленість. Тоді в агресора не буде жодних шансів. І навіть думок вдатися до якоїсь авантюри. Цей підхід покладений в основу філософії «всеохоплюючої оборони», яка закріплена в Стратегії воєнної безпеки України.
Система національного спротиву — це той інструмент, який допоможе організовано залучити для відсічі агресору волю, енергію, відвагу усього українського суспільства. Йдеться про створення насправді стратегічної переваги».
