Фото: Укрінформ
Тож за ними тут журиться багато небайдужих — друзі, знайомі, родичі й бойові побратими.
Надто засмучені трагедією ветерани дислокованого в обласному центрі батальйону Нацгвардії. Адже начальник тієї варти старший лейтенант Олександр Буганов родом з місцевого села Подо-Калинівки саме в цій частині починав службу, воював у АТО. Ті, хто його добре знали, знають і думку, що саме нині активно поширюється в українському суспільстві. Мовляв, варто лише відмовитися від призову до Національної гвардії юнаків строкової служби, і всі позастатутні відносини із супутніми конфліктами закінчаться раз і назавжди. Але з такою позицією солідарні далеко не всі. Зокрема, колишній командир херсонського батальйону НГУ, полковник у відставці Вадим Матвєєв, котрий служив разом із загиблим Олександром Бугановим, зауважує, що контрактник обходиться державі дорожче, ніж строковик. Та при цьому «найкраще підготовлені контрактники виходять саме зі строковиків».
— Самою лише відмовою від призову до Нацгвардії бійців строкової служби проблеми не розв’язати. Тут потрібен комплексний підхід, і починається він уже на етапі відбору призовників до частини, вивчення їхнього психологічного стану. Далі — справа командирів, котрі повинні не бути байдужими до солдатських звернень, знати, чи немає якихось негараздів у них удома. І звісно, знати про виникнення поміж підлеглими якогось напруження, що може призвести до загострення особистісних стосунків та часом їх страшних розв’язок, — переконаний полковник у відставці Вадим Матвєєв.
Вадим Анатолійович добре відає, про що каже. Адже починав службу саме командиром взводу, потім роти, а з командира батальйону «доріс» до заступника командира бригади на Одещині. Ті принципи взаємовиручки, поваги один до одного та оточуючих, що їх він ретельно відпрацьовував у херсонському батальйоні НГУ, збереглися й нині. Якщо в когось з бійців важко на душі, тут неодмінно помітять — не психологи, то військовий капелан, додає прес-офіцер частини, молодший лейтенант Аліна Кобець. І якщо військовослужбовець не хоче відвертої розмови, все одно це не привід дати йому замкнутися в собі, відчути ворожість до всього світу: можна просто побути поруч, запропонувати разом зробити якусь цікаву справу. Зрештою, просто погуляти у вільний від служби час. Нацгвардійці — сильні люди, та й сильний зламається, якщо на нього тільки тиснути й не давати змоги хоч інколи розслабитися.
Херсон.
