Подайте Кличку... на довгобуд!
Щось давно нічого не чути про грандіозний столичний об’єкт, який, мабуть, можна було б назвати будівництвом століття! Коли б не гірка іронія долі... Низка скандалів, які щороку примножуються і вже стали його візитівкою, не додають ні йому доброї слави, ні киянам оптимізму. Вони — скандали й оборудки — не лише підмочують репутацію, а й дискредитують усіх причетних до реконструкції скандально відомої інженерної споруди.
Спочатку, за висловом столичного голови Віталія Кличка, вона втомилася. Затим, попри тимчасові підпірні конструкції, загрожуючи людським життям, обвалилася. Згодом була визнана аварійною. Демонтована, реконструйована, заново збудована...
І хоча вартість нового об’єкта перевищила мільярд гривень, проблема, на жаль, не зрушила з місця: столиця як не мала, так і досі не має надійної, раціональної та зручної транспортної розв’язки! Отже — мова про багатостраждальний Шулявський шляхопровід.
А й справді, на тому тротуарчику складно розминутися.
Покинуті бетонні кільця, купи будівельного сміття, не загорнуті ями...
Зніміть рожеві окуляри
Якщо хтось ще й досі перебуває у стані ейфорії, перейнявшись пафосом відкриття напередодні 2020 року Шулявського мосту, не зачаровуйтесь. Вас збила з пантелику яскрава картинка! Звісно, коли сам особисто Київський міський голова в подобі Діда Мороза та ще й на квадроциклі урочисто й безстрашно мчить Шулявським мостом, гріх не повірити в новорічне диво! На це, схоже, й розраховували режисери казкового шоу...
Наша порада. Щоб позбутися хибних ілюзій та трохи протверезіти, пройдіться вздовж мосту так званим службовим тротуаром від вулиці Гетьмана до вулиці Довженка або у зворотному напрямку. Бажано в дощ або так, як це зробили ми, коли з неба сипле сніг, а під ногами калюжі талої води та снігові замети. Впевнені, у більшості від такої прогулянки скельця в окулярах ілюзій з рожевих — достеменно — стануть навіть не чорно-білими, а брудно-сірими...
Цікаво, яке призначення в тих замурзаних «службових тротуарів», які за всього бажання навряд чи вдасться колись прибрати, адже їх ширина лише 0,75 метра. З жодним прибиральним знаряддям годі розвернутися!
Зауважимо, перевірили самі: щоб розминутися там двом особам, що рухаються у протилежних напрямках, одній необхідно зупинитися й притиснутися спиною до перил, а краще сховатися в ніші, що утворена конструкцією поручнів. Ніхто, звісно, не гарантує, що при цьому вас не забризкає брудне місиво з-під коліс транспорту, що мчить поряд... Аж страшно!
Зрештою, якщо тротуар технічний, чому ним туди-сюди сновигають перехожі? Якщо він для пішоходів, чому такий вузький і не прибраний? Якщо для обслуговування мосту, то чому відкритий?
І основне запитання. Якщо вже міст будували «з нуля», то чому не передбачили повноцінні пішохідні тротуари?
Довідково
Шулявський шляхопровід побудували ще у 1964 році. На початку 80-х він пережив свою першу реконструкцію. Унаслідок пожеж у 2005—2007 роках були пошкоджені несучі опори споруди. Тоді її підстрахували захисною конструкцією.
27 лютого 2017 року частина Шулявського шляхопроводу «раптово» обвалилася. Офіційною причиною обвалення в КМДА назвали корозію металу та перевищення навантаження через проїзд вантажівок. У березні 2019-го розпочалася реконструкція.
На жаль, будівництво досі не завершено...
Об’єкт здали, а роботи не завершили?
Те, що місцевість навколо самої споруди нагадує будівельний майданчик, вже, схоже, нікого не дивує. Обабіч розкидані купи будівельного сміття, непотребу. Покинуті бетонні кільця, брили бетону, якісь понівечені дерев’яні конструкції, що раніше — на етапі активного будівництва — були тимчасовим переходом-укриттям для перехожих.
На самісінькому початку технічного тротуару — з боку вулиці О. Довженка — просто з новісінького мосту хижо визирає-щетиниться до блиску виковзана ногами перехожих сталева арматура... З протилежного кінця споруди — вулиці В. Гетьмана — замріялась-задивилася у зимове небо глибочезна яма. Колись її — сяк-так про людське око — обгородили незграбним парканчиком, від якого нині залишилася лише згадка. А яма та, здається, так і чекає, коли нарешті якась роззява оступиться-послизнеться і скотиться в її цупкі обійми.
А ще — погляньте-но на ті залишки парканів, що похилилися вздовж недобудованого мосту і на О. Довженка, і на В. Гетьмана! Куди дивиться ДСНС, численні контролюючі та дозвільні служби? Як таке можна було приймати, переконуючи киян, що вони отримують на свій кровний мільярд з лишком саме те, що їм обіцяли?!
Але будьте певні, коли, не дай Боже, станеться якась біда, одразу збіжаться численні стурбовані перевіряльники, створять поважні комісії, досліджуватимуть причини, шукатимуть винних, обіцятимуть карати і відшкодувати збитки. Це вже аксіома. Варто трапитись якомусь лиху, як чиновництво заворушиться і почне шукати винних, а поки Бог милує, то нікому й діла немає.
І це перехід у центрі столиці?
Фото Юрія ПЕРЕБАЄВА.
Пряма мова
Віталій КЛИЧКО: «...Я довіряю людям, які є експертами, займаються будівництвом все життя, які глибоко розуміють ситуацію. І тепер наше завдання — втілити цей проект максимально швидко та якісно...».
А який жалюгідний ви-гляд має підземний перехід, що поруч із Шулявським шляхопроводом! Плитка не тримається основи, загрожуючи безперешкодному рухові перехожих, обідрані й розмальовані стіни, тьмяне освітлення.
І якщо автотранспорт більш-менш безперешкодно може перетнути проспект Перемоги, то для пішоходів цей перехід мало не єдине придатне для перетину місце. А воно таке занехаяне, не доглянуте, аварійне й небезпечне!
Так і хочеться запитати в міської влади: це вона, напевно, про підземний перехід так клопоталася, коли збільшувала загальний кошторис на реконструкцію Шулявського мосту з 598,59 мільйона гривень до 1,05 мільярда гривень. Міський голова Віталій Кличко, нагадаємо, заявив тоді, що вартість збільшилася через «додаткові роботи на прилеглих територіях». Так і прилеглі території аж ніяк не впорядковані, а занехаяні! Невже цього не бачить міська влада?
Отож, як бачимо, киянам підсунули не зовсім те, тобто, зовсім не те, що обіцяли!
Кількарівнева транспортна розв’язка так і залишилася в буйній уяві Київського міського голови і проектувальників. Так само не вписалися, напевно, в кошторис обіцяні тротуари та велодоріжки.
Під новий, 2020-й, рік місто фактично отримало по дві смуги дороги без з’їздів та заїздів на міст і тверду обіцянку, що вони от-от з’являться. Підсумок сумний: до завершення проекту століття — як до неба!
Нині вже другий рік у відновленні, ремонті, реставрації, реконструкції — називайте, як хочете, це суті не міняє — триває пауза, що загрожує затягнутися на десятиліття. Спочатку вивезли побутові вагончики. За ними зникли робітники в барвистих робах та касках. Інтерес влади, інвесторів, будівельників до споруди зник разом з коштами. Що далі?
А далі буде!
Фото Юрія ПЕРЕБАЄВА.
Колись оптимістичні і сповнені ентузіазму заголовки про «забезпечимо киян надійною і зручною переправою через проспект Перемоги» з часом вигоріли, вицвіли і стерлися в повсякденній метушні, а згодом забулися і зовсім зникли й загубилися серед інших більш нагальних тем. І хоча київські водії та гості міста якось призвичаїлися й ніби заплющили очі на те неподобство, але не змирилися: проблема не зникла, а питання зручного перетину однієї з центральних міських артерій не втратило своєї актуальності! Понад те: щороку, із зростанням столичного автопарку, воно постає дедалі гостріше. Ми запитали, що думають про це кияни.
Віталій Л.: «Заїжджаєш із Довженка на новий міст вартістю мільярд, їдеш 200 метрів по новому асфальту, а на стику мосту та вулиці Гетьмана на швидкості 60 кілометрів несподівано вилітаєш на горби та ями. Рахуєш зуби, колеса та вартість ремонту підвіски. Ще й прилеглі вулиці вони відремонтують?.. Ганьбище!».
Ірина Г.: «Вартість мосту зростає, але всі незручності залишаються. Він досі є будівельним майданчиком. Не зроблено ні нормальної транспортної розв’язки для авто, ні пішохідних доріжок».
Олександр Ш.: «Якийсь він недобудований. А ще закопчений корпус «Більшовика» око муляє і завдає незручності транспорту».
Валерія В.: «Коли перехід відремонтують?!! Центр міста, ноги зламати можна!!! Темрява, магазинчики прибрали, а безлад залишився!!! Влада ніяк не реагує... Бруківка гарна,.. а там, де люди ходять, бабці-дідусі, хто про них думатиме? Там і молоді перечіпляються...».
Олександр Р.: У мене єдина претензія і одночасно пропозиція: з’їзду з мосту в бік центру досі немає. Його терміново потрібно робити. Також не знесли частину заводу, що не просто муляє око, а й заважає будівництву».
Киян опитувала Ольга ІГНАТЧЕНКО.
