Коли на виконкомі Гощанської селищної ради Рівненщини слухали «поштове питання», я ніскільки не здивувалась. Навіть дуже стриманому голові Гощанської ТГ Миколі Панчуку допекли численні скарги мешканців громади на незадовільне поштове обслуговування, яке стало таким після так званої поштової реформи, що полягає у закритті стаціонарних поштових відділень.

Замість них тепер обслуговують пересувні поштові бригади. Це означає, що у село на дві години приїздять поштовики, і тільки за цей час люди можуть сплатити комунальні послуги, провести традиційні поштові операції.

Якщо у якихось селах є прихисток від негоди і таке обслуговування проводиться у приміщенні, то у переважній більшості — на вулиці. Уявіть собі: поштовик у машині пише на колінах документи, а натовп в очікуванні своєї черги стоїть на вулиці і в дощ, і в сніг, і в морози. Ото сервіс! Дві години минуло — і пересувна бригада прямує в інше село. А ті, хто вистояли в черзі і не отримали послугу, змушені чекати іншого приїзду бригади, що може бути аж через тиждень.

Щодо доставки газет, то численні скарги до корпункту свідчать: це заздалегідь передбачалось авторами цієї недолугої поштової реформи. І ось чому. У села, що в межах колишнього Гощанського району, пересувні бригади приїздять щотижня так: раз — у 36 сіл, двічі — у 14. Є ще три точки присутності, це коли є постійний листоноша, який працює чотири дні на тиждень по дві години, тобто розносить листи, періодику.

Ці цифри свідчать про те, що газету «Голос України» передплатникам поштовики через недолугу поштову реформу не можуть доставляти своєчасно, у день виходу. А вона виходить п’ять разів на тиждень. То в кращому разі привозять у села пачками за тиждень (про які свіжі новини може йтися?), а буває, що телефонують передплатникам: мовляв, залишили газети там-то і там-то, щоб прийшли і забрали, або щоб забирали самі, приходячи в певні години, коли приїздять пересувні бригади.

Багатьом це незручно, бо люди прив’язані по часу, повинні відкладати свою нагальну роботу, щоб забрати газету. Тобто реформа свідомо відбиває бажання людей передплачувати парламентське видання. Це, на думку читачів, в умовах інформаційної війни агресора неприпустимо: наші громадяни повинні своєчасно отримувати правдиву інформацію з парламентського видання. То як ще, окрім як недолугою, можна назвати поштову реформу з пересувними відділеннями? В гонитві за прибутками, можливістю отримувати мільйонні зарплати керівництво «Укрпошти» не дбає про те, щоб клієнти одержували якісні послуги в нормальних, а не спартанських умовах.

Пересувні бригади повинні доставляти періодику до домівок читачів, бо це входить у вартість передплати. Не скрізь це роблять, про що свідчать численні скарги із сіл тієї ж Гощанської територіальної громади. Скажімо, у селі Терентіїв передплатниці, яка зламала ногу і нині на милицях, запропонували самій забирати газети, так само як і передплатниці-пенсіонерці у селі Синів, а її сусідці за січень не доставили жодного номера «Голосу України».

Тож мусимо такі огріхи поштовиків гасити в пожежному порядку.

Втілюючи реформу, закриваючи стаціонарні відділення, а отже залишаючи без роботи досвідчені поштові кадри, «Укрпошта» набрала нові. Кілька місяців роботи пересувних бригад засвідчили прогалину в цьому питанні: нові кадри не хочуть працювати за мізерні зарплати, тож розраховуються, та вони й не знають чужих сіл, де їм належить доставляти періодику до домівок, тож плутанина, недоставка, скарги... Тому доводиться перепрошувати «старі» кадри, щоб якось виправити ситуацію, яка дуже і дуже невтішна. Ця реформа явно не поліпшила якість обслуговування, а тільки створює соціальне напруження. Люди обурюються, чому не знайдеться у державі той, хто б міг відреагувати на цю проблему?

Рівне.