Найбільший у складі Всесвітньої спадщини букових пралісів український Угольсько-Широколужанський масив на Закарпатті.

Наголосимо одразу: за нашою ініціативою в кінці 2006 року після напруженої підготовчої роботи наукових колективів Карпатського біосферного заповідника та словацького Зволенського технічного університету уряди України і Словаччини спрямували відповідне подання до Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Цей міжурядовий природоохоронний орган 28 червня 2007 року, на його 31-й сесії в місті Крайстчьорч (Нова Зеландія) ухвалив рішення про включення українсько-словацької номінації «Букові праліси Карпат» до Списку об’єктів Всесвітньої природної спадщини, на площі 77 971 га, із яких 29 278 га становили заповідне ядро, а 48 692 га утворили буферну зону, в тому числі за рахунок територій Карпатського біосферного заповідника та Ужанського національного природного парку.


Всесвітня спадщина букових пралісів на карті Європи.

Це стало можливим завдяки активній природоохоронній позиції та фундаментальним дослідженням українських і зарубіжних учених, представників різних епох, передусім професорів Алоїса Златніка (Чехія), Штефана Корпеля, Івана Волощука та Вільяма Піхлера (Словаччина), Василя Комендаря, Степана Стойка та Василя Парпана (Україна), Маріо Броджі і Бригітти Коммармот (Швейцарія) та інших.

Помітну роль у цьому непростому процесі відіграли організовані Карпатським біосферним заповідником міжнародні наукові конференції та семінари: «Природні ліси помірної зони Європи — цінності та використання» і

«Визначення потенційних об’єктів Всесвітньої природної спадщини», видана у Швейцарії українською і німецькою мовами монографія «Праліси Карпат. Путівник по лісах Карпатського біосферного заповідника»; українсько-голландський проект з інвентаризації пралісів Закарпаття; підтримка німецьких дослідників Петера Шмідта й Гаральда Плахтера та експерта Міжнародного союзу охорони природи Девіда Михалика (США).

У 2011 році номінація розширена за рахунок німецьких кластерів із новою назвою «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини».

У 2017-му до складу об’єкта включено фрагменти букових пралісів та давніх лісів із 10 європейських країн і перейменовано його на «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи (Ancient and Primeval Beech Forests of the Carpathians and Other Regions in Europe) і занесено ділянки букових пралісів українських природних заповідників «Горгани» і «Розточчя» та національних природних парків «Синевир», «Зачарований край» та «Подільські Товтри».

А 28 липня цього року об’єкт вкотре розширено. В результаті він тепер розташований на територіях 18 європейських країн: Албанія, Австрія, Бельгія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Італія, Іспанія, Німеччина, Північна Македонія, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Україна, Франція, Хорватія, Чехія та Швейцарія.

Загальна його площа — 98 088,74 га, серед яких 21,4 % охороняється на території Карпатського біосферного заповідника. Завдяки цьому Україна посідає перше місце за площею об’єкта (28 949,97 га, або 29,5 % загальної площі), друге — належить Румунії (23 982,77 га), а третє — Болгарії (10 988,91 га). Найбільшою серед 94 ділянок, що входять до цієї спадщини, є суцільний Угольсько-Широколужанський масив (11 860 га).

За нашою ініціативою також у 2009, 2010, 2013, 2014 та 2018 роках Президент і уряд України приймали спеціальні рішення щодо менеджменту української частини об’єкта спадщини, які, крім збереження пралісів, відіграють важливу роль для сталого розвитку прилеглих до нього територій.

Федір ГАМОР, заступник директора Карпатського біосферного заповідника, професор, заступник голови національної керівної групи української частини об’єкта спадщини.

Закарпатська  область.

Фото надано автором.