Під час відвідування Івано-Франківської області журналістами Донеччини.

Приїзд медійників зі сходу на Франківщину відбувся невдовзі після першого візиту в межах проекту, здійсненого журналістами Галичини до Донецької області.

Середньовічне місто з молодим і палким серцем

Відкриваючи вітальну зустріч «Два регіони, виклики одні», голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації Світлана Онищук наголосила: «Я щиро радію, що ми спільно продовжуємо реалізовувати проект єднання України, який започаткував, працюючи на Прикарпатті, Денис Шмигаль. Нас об’єднує багато спільного, і ми повинні постійно знаходити точки дотику для співпраці у нашому прагненні до миру в Україні».

У тому, що Галичина є глибоко духовним регіоном із самобутньою культурою, народними традиціями та невпинним прагненням до соціально-економічного розвитку, гості зі сходу могли переконатись на всіх подальших зустрічах. Екскурсію історичним центром старовинного Станіслава (саме так до 1962 року називався Івано-Франківськ) першим провів для гостей начальник управління культури, національностей та релігій обласної держадміністрації Володимир Федорак.

Від свого дбайливого гіда донеччани за кілька годин дізнались про численні туристичні «магніти» Івано-Франківська, розташованого у самому центрі Європи: пройшлися чудовою «стометрівкою», помилувалися на куполи Кафедрального собору, завітали до Музею мистецтв Прикарпаття. Гостям розповіли про видатну історичну постать польського магната Андрія Потоцького, який 1662 року заснував поселення Станиславів. Центральне місце у зібранні Музею мистецтв Прикарпаття посідають скульптури «українського Мікеланджело», як шанобливо йменували Йогана Ґеорґа Пінзеля — галицького скульптора середини XVIII століття, зачинателя Львівської школи скульпторів. Торік саме цей музей провів масштабну виставку художніх творів Тараса Шевченка, а раніше виставляв полотна сучасних художників з Маріуполя.

Увечері, ледь не до опівночі, журналісти з Донецької та Івано-Франківської областей разом із відомими експертами були учасниками популярного суспільно-політичного ток-шоу «Позиція Галичини» на обласному телебаченні «Галичина TV». Близько трьох годин представники Прикарпаття та Донеччини говорили у студії наживо про міфи та стереотипи, що досі заважали взаєминам регіонів, та знаходили ті позитивні посили, що поглиблюють добрі стосунки та продуктивну об’єднавчу співпрацю, й відтак роблять Україну сильнішою.

«Добра та хата, звідки не видно хату сусіда», — кажуть на волелюбній Гуцульщині

А вже наступного ранку на гостей зі сходу чекали відвідини Музею Косівської кераміки, яка багато в чому є схожою на кераміку донбаського Слов’янська. Величезна й унікальна експозиція цього зібрання є взірцем дбайливого збереження й популяризації шедеврів народного мистецтва. Втім, не самі лише експонати дивували донеччан на Прикарпатті. Найбільш яскраві й позитивні враження справили на гостей саме люди Галичини. У Білоберізькій сільській територіальній громаді Верховинського району гостей з Донеччини зустріли із справжньою гуцульською гостинністю. Голова громади Дмитро Іванюк розповів, як відбувалось об’єднання та як будувався тут «Дія-Центр». Голова Верховинської районної державної адміністрації Василь Бровчук ознайомив донеччан із особливостями та специфікою організації роботи й надання державних та соціальних послуг людям, які проживають у високогірних районах.

Наголошуючи на важливості проекту «Схід і Захід: журналістський обмін», Василь Бровчук зазначив, що такий досвід стане поштовхом для налагодження постійної комунікації та в подальшому співпраці між нашими регіонами.

«Переконаний, що проект «Схід і Захід: журналістський обмін» між Івано-Франківською та Донецькою областями діятиме на постійній основі, — сказав очільник Верховинського району. — Тож у майбутньому нам необхідно підтримувати й поглиблювати наше співробітництво, гуртуватися й ділитися досвідом та взаємно переймати кращі практики для зміцнення, розвитку та процвітання нашої держави».

В селі Криворівня журналісти відвідали Етнографічний музей старожитностей Гуцульщини. Господар зібрання Ярослав Зеленчук за короткий час екскурсії зумів презентувати у всій повноті життя та побут гуцулів — людей щирих, обдарованих безліччю талантів, а ще — дуже волелюбних і безмежно відданих своєму рідному краю. «Добра та хата, звідки не видно хати сусіда», — так напівжартома кажуть гуцули, які однією з найбільших життєвих цінностей шанують, зокрема, власну незалежність і відчуття особистого, не порушуваного ніким іншим простору.

Не могли оминути гості зі сходу й писанкову Коломию. У Музеї писанкового розпису перед донеччанами постали тисячі неповторних експонатів цієї унікальної колекції, починаючи з велетенської писанки біля головного входу.

Відвідувачі не тільки почули цікаві розповіді про особливості та культурну цінність української писанки, але й самі долучились до її розпису.

«Навіщо нам «мости», коли ми в Україні!»

Франківщина славиться не лише своїми культурними й духовними надбаннями. Це також — край працьовитих і успішних у своїх сферах діяльності людей. Наочним прикладом тому стало відвідування журналістами Калуша, де гості ознайомились із роботою підприємства «Карпатнафтохім». Хімічна та нафтохімічна продукція, що виробляється тут, має попит у багатьох країнах світу. До сировинних складників, що їх використовує «Карпатнафтохім» у своєму виробництві, належить і продукція ДП «Артемсіль»: величезні запаси кам’яної солі, що надійшли щойно з Донеччини, ми побачили на тутешньому складі.

Заступниця генерального директора підприємства із загальних питань та корпоративної комунікації, депутатка Івано-Франківської обласної ради Марія Савка розповіла про дедалі нові кроки на шляху розбудови мостів єднання регіонів.

Переїхавши в Долину, гості відвідали фірму «Долина Агро», що спеціалізується на вирощуванні та реалізації якісних ягід лохини і саджанців. Місцеві аграрії зазначили, що готові ділитися напрацьованим корисним досвідом із сільгоспвиробниками Донеччини.

Ну, а завершальною сторінкою поїздки стало відвідання донеччанами духовної родзинки Прикарпаття — Гошівського монастиря Отців Василіян, який пов’язаний духовним служінням із Монастирем Отців-Василіян Серця Христового, розташованим у Званівській сільській громаді на Донеччині.

«Що для вас значить любити свій край?» — це запитання учасники відвідин ставили багатьом людям: представникам влади, науковцям, аграріям, митцям, і, звичайно, своїм колегам-журналістам. За кожній із відповідей галичан проглядалася палка любов не лише до мальовничих куточків своєї малої Батьківщини — Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини, Покуття, Опілля, а до України загалом. Одна з відповідей, почута нами у Косові від наукового працівника Юрія Джуранюка, запам’яталась особливо. «Любов до своєї країни, патріотизм — це те, чим, можливо, не хваляться, що не виставляють напоказ, про що не говорять голосно, — сказав Юрій Йосипович.

— Це чисто інтимне відчуття, яке має бути притаманне людині апріорі».

«Чи слід і надалі прокладати мости співпраці та партнерства між журналістами сходу та заходу?» Впродовж поїздки про це довідувалися всі причетні до проекту. Втім, уже на другий день перебування на Галичині я раптом відповів на це запитання здивовано: «Вибачте, а про які мости йдеться? Ми в Україні у себе вдома!»

Поїздку до Франківщини завершено, але проект «Схід і Захід: журналістський обмін», який здійснюється за підтримки агенції США з міжнародного розвитку USAID, набуватиме й надалі свого продовження та розвитку.

Попереду — втілення нових ідей і сумісних проектів представників бізнес-структур, учнівської молоді та інших яскравих особистостей обох регіонів.

Фото Лесі КРУП’ЯК.