Реформа принесла тільки позитив

— Минула осінь запам’ятається тим, що із двадцяти підприємств лісової галузі Закарпаття внаслідок реформи залишилися тринадцять — дванадцять лісгоспів і Національний природний парк «Зачарований край». Об’єднано низинні Виноградівський і Берегівський лісгоспи в один — Берегівський. Вас призначено тимчасовим виконувачем обов’язків директора. Тож як завершили рік?

— Насамперед наголошу на головному — з прибутками. Хоча реформу супроводжували емоції, настороженість, певне внутрішнє напруження. Люди хвилювалися, не знали, як воно буде... Але виробничі показники врешті додавали сил і ми вчасно впоралися. А зміни однозначно принесли позитив!..

Практично реформовано лише управлінський апарат. А лісництва — як первинна управлінська ланка — залишилися і далі виконувати свою функцію. Просто тепер разом їх стало сім.

Відрадно, що непорозумінь у колективі вдалося уникнути, оскільки належним чином працювали через посередництво профспілкових зборів.

Нині всі працівники лісгоспу зорганізувалися, згуртувалися і ми з добрим настроєм намітили плани та показники на рік нинішній.

— Ви сказали, що зміни принесли позитив. Якщо конкретніше?

— Позитив — однозначно! Вбачаю здоровий глузд і реальний сенс у наслідках об’єднання. Насамперед це — значна економія коштів, оскільки скорочено управлінський апарат. Крім того, ці два лісгоспи були одними з найменших не лише в області, а й в Україні. Площа угідь Берегівського становила дев’ять тисяч гектарів, а Виноградівського — одинадцять. Але керувати нескладно, оскільки сучасні технології (зокрема мобільний зв’язок, камери спостереження, дрони, інше технічне оснащення) дають можливість з усім впоратися вчасно і швидко. А об’єднавшись, ми виробили на понад півсотні мільйонів гривень продукції. І витрати на весь виробничий процес відчутно скоротилися.

— Готуючись до розмови з вами, я побачив: у Берегівському, на відміну від гірських господарств (і це одразу впадає в око), лісові масиви розкидані дрібними клаптиками по всій території району...

— Це так. Слід враховувати також фактор державного кордону. Наші урочища пролягають, до прикладу, вздовж державної межі, біля населених пунктів на десятки кілометрів. І вони справді маленькі — від одного гектара до півтори тисячі гектарів. Лише в селі Шаланки — три тисячі.

Але і тут нам, що називається, у пригоді стала адміністративна реформа: зменшилося число сільських рад. Вони ввійшли до складу об’єднаних територіальних громад. Тепер нам легше, бо співпрацюємо з меншою кількістю очільників місцевого самоврядування. Але не полегшилася робота з охорони лісу. Тут слід постійно перебувати на службі, оскільки доступність до лісових масивів ніяк не обмежена — «чорним лісорубам» і браконьєрам можна заїхати з будь-якого боку. Тому й залишилися лісництва у попередньому форматі. У горах справді легше: перекрив шлагбаумом звір-ущелину — і все, доступу немає.

— Хотілося б більше дізнатися про кадрові перестановки. Бо ж це — зайнятість і добробут конкретних людей, з усіма наслідками для родин... У більшості лісгоспів при об’єднанні, за словами очільниці обласного лісомисливуправління Вікторії Білоусової, конторським спеціалістам пропонували де підсилити лісництва, де доїжджати до нового місця роботи. А як у вас вирішувалося це непросте питання?

— Звичайно, управлінський апарат — це мозок будь-якої структури. Частина спеціалістів вийшла на пенсію. У нас збільшилися обсяги виробництва — і додалися нові посади. Зокрема, головний механік, головний інженер, утворилася ціла виробнича дільниця... Фахівці самі обрали собі посади, враховуючи, чи вистачає в них рівня кваліфікації. Зокрема, так зробили два мисливствознавці — один став районним, інший провідним. Так і на інженерні спеціальності. Вводяться ставки інженерів з охорони лісу від пожеж і незаконних рубок та шкідників і хвороб. Завдяки об’єднанню буде також створено ланки з відводу і таксації лісосік. Раніше цих спеціалістів не було — посади суміщали. Чому? Через малі об’єми рубок. Тепер до цих структур увійдуть наявні у нас фахівці.

Одне слово, складено типовий штатний розпис. І ще одна-дві вакансії залишаться. Як мовиться у лісівників (а ми — люди в погонах), втрат особового складу не було.

Наміри конкретні: працювати на результат

— Василю Омеляновичу, саме час перейти до економіки — конкретних цифр і фактів.

— Не хотів би перевтомлювати читача сухою статистикою, але все-таки варто навести низку показників. Отже, за минулий рік (у млн грн): чистий дохід становив 84,5 (позаторік 57,9), чистий прибуток — 5,7 (позаторік 4,3), сплачено податків 39 (33), рентабельність торік — 8%. Середня зарплата — 18 290 грн, позаторік — 13 400 грн.

— Маючи за плечима такий фінансово-виробничий фундамент, можна сміливо будувати плани. Якою бачите перспективу?

— Наші наміри реальні: працювати на результат і на розвиток. Сподіваюся, вже за підсумками першої половини цього року і бюджет, і спеціалісти, і всі працівники лісгоспу відчують зиск від об’єднання.

Наші економісти та інженери разом з адміністрацією, я впевнений, здатні акумулювати нові ідеї, а фахівці втілювати їх.

У колективу — великий творчий потенціал.

Не хотів би вдаватися в деталі, але зупинюся лише на тому, що найближчим часом плануємо впроваджувати.

Перше. Організувати належним чином роботу нижнього складу. І звідти відпускати ділову продукцію тим, хто отримав право придбати її на аукціоні. Друге. Грамотне розкряжування стовбурів. Цю фазу робіт важко проконтролювати, оскільки лісосіки розкидані по різних місцях. Існують два виходи. Біля кожного лісоруба поставити умілого спеціаліста. Котрий би чітко наказував, як кряжувати дерево по довжині. Адже перший відріз — це фанера, категорія А. Ціна такої дубової деревини дуже висока. Водночас можна хлист порізати на такі довжини, що то буде пиловник категорії В або С. Другий варіант — усі зрубані дерева звозити на нижній склад, де буде встановлено подеревний контроль — нагляд фахівця за кожним стовбуром. Тобто цілковитий контроль. Це резерв!

— На паливні дрова через різке здорожчання природного газу виникає великий попит...

— Змін у продажі дров немає. Той само усталений порядок. Але слід наголосити, що низинний Берегівський район найменш лісистий — лише 15 відсотків площі займають переважно дубові насадження. А на Закарпатті загалом — 52,4 процента території!

Тож попит на дрова в осінній і зимовий час доходить до ажіотажу. Хоча порядний ґазда прислуховується до народної поради: готуй сани влітку! Тим паче, що тепловіддача сухих полін набагато вища.

Додам також, що кожне лісництво забезпечимо касовими терміналами для безготівкової плати за дрова. А той, хто не має банківських карток або мобільного телефону, переважно старше покоління, зможе сплатити у конторі лісництва. Це полегшить і осучаснить розрахунок просто на місці.

— Тепер лісгосп зупинив виписувати дрова. Чому?

— Десь на якомусь етапі торік ситуація вийшла, сказати б, з-під контролю. Газ подорожчав, населення перекинулося на дрова. Апарат лісгоспу не розрахував усе до кінця. І тепер ми тимчасово зупинили виписку дров, щоб не створювати ще більший ажіотаж, оскільки заборгували людям трохи більше мільйона гривень за вже проплачене паливо. Лісоруби працюють. Потрібно два-три тижні, і ми погасимо нестачу. Протягом лютого все владнаємо. Це наука для всіх — і окремих господарів, і голів ОТГ. Про тепло взимку слід дбати влітку!

— На завершення...

— Хотів би ще раз наголосити: об’єднання лісгоспів за принципом районування, концентрація зусиль в одному місці і зміни в лісовій галузі, котрі щойно завершені, однозначно додають оптимізму і впевненості. Тепер більше простору для розумних управлінських маневрів і спрямування виробничих потужностей у русло прискореного розвитку.

Із досьє «Голосу України»

Василь Агій народився 21 березня 1970 р. у селі Шаланки нині Берегівського району на Закарпатті. Трудову діяльність розпочав у квітні 1988 р. контролером лісозаготівельного виробництва Мукачівського лісокомбінату. Після служби в армії працював сторожем, лісником, майстром лісу Шаланківського лісництва Хустського лісокомбінату. У лютому 1999 р. переведений на посаду інженера лісового господарства державного підприємства «Виноградівське лісове господарство». Восени 2010-го призначений директором Виноградівського лісгоспу, торік у грудні — т. в. о. директора Берегівського держлісгоспу.

2015—2020 рр. займався викладацькою діяльністю у Закарпатському лісотехнічному коледжі (м. Хуст). Завершив навчання в лісогосподарському університеті міста Шопрон (Угорщина). Торік вступив на екологічний факультет Національного лісотехнічного університету України (м. Львів). У тому само виші є здобувачем наукового ступеня на кафедрі лісівництва.

Василь Агій — автор і співавтор багатьох наукових праць. Виступив ініціатором організації міжнародного фестивалю «День мисливця», який проводиться у його рідному селі Шаланки.

Нагороджений нагрудними знаками «Відмінник лісового господарства України» і «За заслуги перед Закарпаттям».

Заслужений лісівник України.

Разом з дружиною виростили доньку і двох синів.

Розмовляв Василь НИТКА.

Закарпатська область.

Фото надано лісгоспом.