19 лютого — День Державного Герба України

Державним гербом нарівні з Конституцією, славнем «Ще не вмерла Україна» і прапором став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів Давньоруської держави та національно-визвольних змагань XX століття. Цій історичній події передувала Постанова Президії Верховної Ради України від 3 серпня 1990 року «Про державну символіку Української РСР», згідно з якою комісії отримали доручення розробити пропозиції щодо державної символіки УРСР та внести їх на розгляд Президії Верховної Ради Української РСР. Через рік відповідно до постанови Верховної Ради України від 24 червня 1991 року було оголошено про проведення конкурсу на кращий проект Державного герба України, що мав відповідно до правил геральдики відтворювати символи і сутність української державності. На розгляд журі, до якого ввійшли, крім народних депутатів, знані історики, геральдисти та юристи — народні обранці Юрій Гнаткевич і Лариса Скорик, науковці Михайло Брайчевський, Ярослав Дашкевич, Павло Сохань, письменник Валерій Шевчук, — надійшло понад 200 робіт. У 192 проектах було зображення Тризуба, подекуди автори поряд із цим знаком розміщували трактор чи ракету, обрамляли його калиною, чорнобривцями, соняхами. Як герб держави пропонувалася і композиція із золотих церковних куполів.

Національний знак, що виділяє українців у світі

Після розгляду проектів Комісія з питань культури та духовного відродження затвердила Державним гербом України тисячолітній знак Великого київського князя Володимира. Рішення приймалося з урахуванням підсумків конференції «Історичні традиції української національної символіки» та результатів соціологічного опитування проведеного у 1991 році «Меморіалом» — тоді Тризубу віддали перевагу 87 відсотків опитаних українців.

На засіданні Верховної Ради проект із лаконічним Тризубом, колористика якого диктувалася не лише геральдичними правилами, а й кольорами національного прапора, представляв голова комісії Лесь Танюк. Він зазначив, що з усіх відомих у національному гербоутворенні символів золотий Тризуб на синьому щиті є найоптимальнішим. Він свідчить про безперервність державних традицій від княжої доби і до сьогодення. Лесь Танюк також наголосив, що це потужний духовний знак, який символізує триєдність та тривимірність світу, а ще триєдність українських земель — центру, заходу і сходу. Як і триєдність влади в демократичній державі: законодавчої, виконавчої та судової.

На думку голови комісії, обираючи герб, що презентує країну у світі, варто відмовитися від «вінегретної радянської традиції» і не слід додавати до символу колоски, планету, калину чи стрічки. «Нашій комісії більше до душі ідея простого і скромного знака. Подивіться на Японію, яка зробила своїм символом квітку хризантеми, без жодних сакур і написів. Бо це коло символізує вічність світу, вічну гармонію Країни сонця, що сходить. І недарма японці кажуть, що одна квітка краще відбиває сутність квітки, ніж тисяча квітів». Як приклад лаконічного символізму наводили герби Швейцарії, Швеції, Ізраїлю, на гербі якого зображена тільки менора — семисвічник.
Під час дискусії про те, яким має бути герб незалежної України, в сесійній залі парламенту розгорілася гаряча суперечка. Прокомуністична більшість всіляко затягувала розгляд питання і, маніпулюючи, намагалася надати негативного змісту Тризубу та залякувала «кровавыми петлюровцами и бандеровцами». Дехто з депутатів зачитував «листи обурення» виборців, на що тодішній Голова Верховної Ради Іван Плющ зазначив, що кожного року парламентарії отримують 160 тисяч листів, тож їх, мабуть, не варто всі оприлюднювати. Учасники тих подій пригадують, що депутат-комуніст Матвєєв з Миколаєва назвав Тризуб мілітаристським символом. Він, зокрема, сказав: «Известная американская ракетно-ядерная система называется «Трайдент», что в переводе на украинский язык значит «Трезубец». И во всем мире Трезубец воспринимается как вид оружия».

У дискусії взяв участь директор Інституту археографії НАНУ Павло Сохань, який, зокрема, підкреслив, що у фахівців, які давно займаються вивченням національної символіки, «немає жодних сумнівів, що найбільш доцільним, найбільш оригінальним і значимим є золотий Тризуб на синьому полі». Народний депутат Борис Мокін додав, що затвердження Тризуба гербом нашої держави стане ще одним свідченням того, що Україна є спадкоємицею Київської Русі. Серед народних обранців не було одностайної думки і щодо оздоблення синього щита колосками чи гіллям. Проголосувати за Тризуб як Державний герб запропонував представник Дніпропетровщини Михайло Байрака. Він наголосив, що вважає Тризуб символом правонаступництва України. За проект постанови про затвердження Тризуба одним із головних символів країни віддали свої голоси 201 депутат. Коли після перерви народні обранці знову зібралися в залі, Лесь Танюк заявив, що в разі неухвалення постанови про Державний герб «Народна рада» залишить зал Верховної Ради та звернеться до Президента України з вимогою розпустити антинародний парламент. Ураховуючи не лише політичне значення державної символіки, а й економічне, адже герб був потрібен для маркування паспортів, грошей, печаток тощо, за пропозицією щойно обраного Президента Леоніда Кравчука Тризуб затвердили як малий герб. Історичне рішення було ухвалено 231 народним депутатом. У документі зазначалося: «Верховна Рада України постановляє: 1. Затвердити

Тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України (кольорове та схематичне зображення герба додаються). 2. Зображення Державного герба України поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов’язковим додержанням пропорцій зображення герба, затвердженого пунктом 1 цієї Постанови».

28 червня 1996 року цей символ нашої держави був закріплений у Конституції України.

Історичній традиції понад тисяча років

Державним гербом УНР також був Тризуб. 25 лютого 1918 року на засіданні Малої Ради, що проходила в Коростені, було ухвалено: «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого». Ухвалений закон не містив малюнків, а лише опис. Засіданню Центральної Ради, що під тиском московського війська з Києва перебралася до Житомира, потім до Сарн і нарешті до Коростеня, передувала робота спеціальної підготовчої комісії, до якої ввійшли історики, гербознавці, художники та юристи. Очолив комісію Голова УЦР Михайло Грушевський, який запропонував зобразити на гербі УНР золотий плуг на синьому тлі, як «символ тисячолітньої мирної праці», а навколо розмістити історичні герби українських земель. Після розгляду різних проектів, комісія обрала Тризуб.

Ще раніше — 6 січня 1918 року — Тризуб із хрестом над середнім «зубом» з’явився на перших грошах, випущених УНР. Автор проекту банкноти номіналом 100 карбованців — ви-значний український художник-графік Георгій Нарбут.

Михайло Грушевський, який у березні доручив ще одному видатному митцю Василю Кричевському розробити проект державного символу, писав: «Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною і культурною історією». Василь Кричевський створив малий і великий Державний герб України, печатку для дипломатичних паперів і банкноту номіналом дві гривні. Він також розробив проекти великої та малої державних печаток УНР, прапор для Богданівського полку, працював над проектами поштових марок УНР. 2 квітня міністр пошти і телеграфу УНР Григорій Сидоренко видав наказ усім поштово-телеграфним установам про негайне усунення герба колишньої Російської імперії — двоголового орла і заміну його Тризубом.

У XX столітті цей знак став символом боротьби українців за незалежність. Після того, як у листопаді 1920 року на Великій Україні закріпилася влада більшовиків, він був ліквідований і піддавався офіційній дискредитації. У першій Конституції Української Соціалістичної Радянської Республіки, прийнятій у Харкові в березні 1919-го, зазначалося, що «...герб У.С.Р.Р. має на червоному полі в променях сонця малюнок золотого серпа і молота, навкруги яких уміщено вінок і написи на Українській та Російських мовах: 1) У.С.Р.Р. 2) Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Цей державний символ використовувався до затвердження XVI Надзвичайним Всеукраїнським з’їздом рад у 1937 році Конституції вже Української Радянської Соціалістичної Республіки та у статті 124 державного герба з п’ятикутною зіркою зверху.

Проте тисячолітній націо-нальний знак використовував уряд УНР в еміграції та різні політичні організації. На емблемі Організації українських націоналістів зображувався Тризуб із мечем на місці середнього зуба. 30 червня 1941 року у Львові Українськими Національними Зборами з ініціативи ОУН під проводом Степана Бандери було проголошено Акт відновлення Української держави. У зв’язку з цим похідним групам видали інструкції «Боротьба й діяльність ОУН під час війни» із зобов’язанням вивішувати Тризуби та синьо-жовті прапори на всіх «видних місцях». Тризуб було взято і за основну символіку УПА — цей знак прикрашав головні убори: мазепинки і петлюрівки, ремені, використовувався на нарукавних нашивках.

Національний символ викликав страх і ненависть ворогів. Символічно, що агентурну справу, яку впродовж 1944—1946 років вело Управління МДБ Миколаївської області з метою ліквідації підпілля ОУН, що розгорнуло свою діяльність в регіоні (мало 14 районних осередків) від початку Другої світової та діяло в умовах як німецької окупації, так і після повернення радянської влади, назвали «Тризуб».

У СРСР Тризуб був суворо заборонений, його затаврували як «націоналістичний знак». Кожен факт появи цього символу на будівлях чи деінде ставав новою кримінальною справою. На знак протесту проти радянської тоталітарної системи 30 грудня 1967 року синьо-жовтий прапор із Тризубом та написом «Ще не вмерла Україна, і слава і воля» з’явився на будівлі Кіровського райвиконкому у колишньому Дніпропетровську; 23 квітня 1970 року — в телефонній будці Чернівецького університету; 7 січня 1984-го — на поштовому відділенні села Демидів на Львівщині.

Від третього тисячоліття до н.е. до сьогодення

Тризуб був відомий в доісторичну епоху, його сліди виявлено на українському Поділлі, що датуються III тисячоліттям до нашої ери. Дослідники сходяться на думці, що головна ідея знака — поєднання трьох основ буття, тривимірність життєвого простору. Сучасної графічної форми він набув у княжу добу. Тризуб був родовим знаком хрестителя Русі Володимира Святославовича і трансформувався він із двозуба Святослава Хороброго. На знайдених печатках X століття є написи «Святослав» та викарбуваний двозуб. На печатках Володимира Великого і його монетах, яких відомо майже 300, вже карбують Тризуб. Перші срібники з іменем Володимира і його гербом виявлено там, де вони й вибивалися, — в Києві. У 1815 році в Борисполі була також знайдена Володимирова монета. На ній Тризуб не тільки зображений біля плеча князя, а й займав, як справжній герб, весь зворотний бік монети. У Ніжині в 1852 році на полі виорали аж 200 давньоруських монет із княжою символікою. Знахідка відома як Ніжинський скарб.

У центрі Києва 1907-го під час досліджень фундаментів великокняжого палацу біля Десятинної церкви, першого мурованого храму на Русі, зведеного Володимиром, першовідкривач Трипільської культури Вікентій Хвойка знайшов глиняну плитку із зображенням Тризуба. Наступного року археологічна експедиція виявила схожий раритет, згодом було знайдено нові зразки плінфи з таким клеймом. Знахідка Вікентія Хвойки зберігається в Національному музеї історії України на вулиці Володимирській як свідок того, що саме Україна, а не Москва є спадкоємицею історії Русі й Києва. За княжих часів Тризуб карбувався на цеглі, камінні, печатках-перснях, зброї, посуді, прикрасах, зокрема підвісках, свинцевих пломбах. Зустрічається цей знак у мініатюрах рукописних книг і народному побуті.

Історик Олександр Зінченко пише: «За нашими підрахунками, знак Володимира відомий у 20 варіантах». Родові знаки — Тризуби карбувалися й пізніше, за часів Ярослава Мудрого, Святополка Володимировича (Окаянного).
Двозуби і Тризуби за давніх часів, а вони від X століття до першої половини XIII століття були поширені по всіх князівствах Київської Русі, вживалися передусім як знак князівської влади.

Мистецтвознавець Володимир Січинський, який присвятив вивченню нашого герба двадцять років, наголошував, що Тризуб, як герб, є, безсумнівно, одним із найбільш оригінальних символів у світі. За словами дослідника, він «витворюється впродовж віків і входить у свідомість народу як певна традиція, що має зв’язок з національним, державним життям та почуттям єдності цілого народу. Знак символізує походження, розвиток, ментальність, а також культурне спрямування і геополітику народу».

Незвична і цікава форма українського герба викликає інтерес до нього чужинців. З огляду на те, що Тризуб знак простий і вживався в різних модифікаціях, були намагання знайти схожі зображення у знакових системах Індії, Стародавнього Єгипту, в Південній Америці. Але численні знахідки зображень двозуба і Тризуба на території Київської Русі беззаперечно свідчать про сенс шукати корені цих символів у місцевих традиціях, у культурі народів, що брали участь в етногенезі українців.

Відомий український громадський і політичний діяч Осип Назарук у 1918 році у своїй брошурі «Формальні проблеми української державності: Герб, монетна одиниця, військовий однострій і стяги» писав, що хоча певне значення герба в науці не встановлено, «на молодіж впливатиме сильно факт, що привернено найстарший з відомих гербів нашої державності, котрий має за собою тисячолітню традицію... Ні один зі слов’янських і навіть європейських народів не має такого питомого, свого й оригінального гербу. Всі орли — се ріжні варіанти й наслідування одного з римських гербів; корони сі також частина емблеми монаршої власти, ужита за герб, — леви принесені з півдня відзнаки... Тільки той оден, найстарший з них, сяє блеском повноти й охоплює всі наші землі своєю старою традицією». Дослідник наголошує, що герб Тризуб, підносить почуття нашої національної гідності і наче каже до кожного українця: «Ти член і спадкоємець тисячлітньої слави великого народу, котрий уже 10 століть боровся під сим знаком».

Російська агресія в Криму та на Донбасі розпочалася із знищення Тризуба як маркера української ідентичності та славної історії.