Добровеличківська лікарня.

Фото надано автором.

За кілька місяців, що минули відтоді, історія гучного конфлікту не забулася...


Фото з інформації, розміщеної на сайті селищної ради, про відкриття 21 березня 2021 року першого в області приймального відділення Добровеличківської лікарні теж за керівництва П. Гинькута.

Журналісти неодноразово писали про цей заклад, щоразу акцентуючи увагу на гарній кадровій політиці та технічній комплектації відділень, популярності послуг місцевих фахівців серед мешканців усього західного кутка Кіровоградщини та околиць сусідніх областей. Публікації рясніли цифрами та знімками з відремонтованих корпусів із новими меблями, свіжими ремонтами, чистими коридорами. Брали хвалебні інтерв’ю в пацієнтів та медиків.

Виходило, що лікарня, свого часу — районна, є гордістю селища. Погодьтеся, добре, коли поряд є бодай один об’єкт, що витримує порівняння із чимось сучасним, що має ошатний вигляд і розумно організований сервіс — основні складові того, що ми звично називаємо європейськими стандартами. А особливо — якщо від цього об’єкта безпосередньо залежить ще й ваше життя та здоров’я. Журналісти, які неодноразово бували тут, деталізували свої позитивні враження розповідями про те, як головний лікар залучає до роботи в селищі випускників медичних вишів, турбується, аби в них якнайшвидше з’явилося власне житло, а сама лікарня отримувала нове обладнання, логічно підвищивши рейтинг довіри потенційних відвідувачів чи пацієнтів... Усе це підтверджувалося офіційними даними з обласного департаменту охорони здоров’я ОДА, де вказувалося, що лікарня — щорічний лідер рейтингу серед схожих лікувальних закладів.

Аж раптом лікар, котрий як професійний менеджер, за кожної нагоди рекламуючи очолюваний заклад, і сам мимоволі став його візитівкою, звільняється. У соціальних мережах — вибух! Петро Гинькут пояснив, що рішення про звільнення прийняв не одразу, а після того, як втручання в діяльність лікарні з боку керівництва Добровеличківської ОТГ набули вигляду моральних знущань. Настійливість порад і загальний тон управлінських інструкцій на якомусь етапі стали для нього нестерпними. Петро Васильович каже, що той самий пресинг відчули на собі й інші знані в громаді фахівці — директор школи в Липняжці, керівник ліцею в Добровеличківці...

Не пішла на прийом

Серед тих, хто залишився без роботи через незгоду з методами місцевої влади, — тутешня активістка Оксана Бистранівська. Вона ділилася із земляками спостереженнями на своїй сторінці у Фейсбуці.

«Через це я була змушена написати заяву, — повідомила Оксана, яка донедавна працювала в місцевому закладі громадського харчування, утримуючи себе і дитину. — Я чесно писала, що Петра Васильовича з лікарні та селища вижили. І про інші речі... Зайдіть на мою сторінку, там усе є (і ми рекомендуємо допитливим — зайдіть! — Авт.). Мій безпосередній керівник так мені й сказав: «Або ти йдеш у кабінет до голови ОТГ, або пишеш заяву!» Тобто я повинна відмовитися від своїх слів та поглядів і почати хвалити тих, чиї думки не поділяю? Не хочу!.. Хоч і не уявляю, де тепер шукати роботу. А щодо лікарні, то люди розуміють, що вона без Гинькута проіснує недовго. Будуть переповідати, яке то було щастя — народжувати дитину в нашому пологовому і які були талановиті лікарі в нас, як самовіддано вони боролися з коронавірусом...»

Не лікарем єдиним?!

«Після того, як пішов Гинькут, звільнилися семеро лікарів, — якраз підтверджуючи народну мудрість — «ламати — не будувати», розповідає про нинішній стан справ у лікарні депутатка селищної ради Тетяна Нехайчук. —

Крім того, лікарня позбулася частини контрактів із Національною службою охорони здоров’я, а отже — потроху втрачає свій статус. Торік було 14 відповідних пакетів, нині — уже 11. Значить, 25—30 мільйонів гривень фінансування від держави пройдуть повз лікарню. Я вже не кажу про кошти, що їх Петро Гинькут як хороший менеджер і дипломат залучав, знаходячи спільну мову із благодійниками та інвесторами, зокрема — місцевими фермерами... Гинькут — не єдиний, кого не почула селищна рада. Першими в повному складі звільнилися працівники відділу культури, директор централізованої бухгалтерії Тетяна Княгницька, деякі сільські старости.

«Я пішов із посади не через те, що в мене якісь неприязні стосунки з керівництвом ОТГ, — уточнює свої мотиви колишній староста Дружелюбівки Микола Гнєдич. — Просто коли йшли на вибори, обіцяли людям співпрацю і зміни. А співпраці не вийшло. Займати посаду, імітуючи роботу, я не хочу. Грошей на окрузі немає. А хто їх має — той і замовляє музику...»

Не зайве нагадати, що працівники лікарні після звільнення свого керівника підтримали його колективним зверненням до своєї місцевої влади. Їхня одностайність одразу ж наводила на думку, що на стіл згодом покладуть й інші заяви...

«Розраховуються люди, які багато зробили для громади, врятували не одне життя хворого на той самий коронавірус (не забуваймо, що ми говоримо про кадрові проблеми в лікарні, котра є однією з опорних в області — призначених і пристосованих для лікування ковіду. — Авт.), — каже тутешній лікар, фахівець із функціональної діагностики Костянтин Бабич. — Приміром, інфекціоніст Олег Молодчук. Люди довго будуть згадувати його добрим словом... А ще терапевти, невропатолог, педіатр, неонатолог... Таке враження, що ми, котрі й раніше ледве гребли разом з усією сільською медициною проти течії, тепер гребемо ще й зі зламаним веслом. Звільнення були і при Гинькуті, але кадровий баланс витримувався. Нині ми в мінусі на півтора мільйона (йдеться про бюджет лікарні, що тримається переважно на видатках із бюджету ОТГ. — Авт.) і я не знаю, як у нас будуть підніматися до обіцяного рівня зарплати лікарям і медсестрам... Сарафанне радіо робить свою справу. Сьогодні ми ще не відчуваємо зменшення потоку пацієнтів, але люди переповідають одне одному, що в Добровеличківці того фахівця немає, іншого...»

«Хто вам сказав?..»

Ми не будемо акцентувати на темі «оголених позицій» в лікарні, котра ще нещодавно робила гарні ремонти і де головний лікар гадав, чи вистачить йому ліжок у тих стаціонарах, котрі тепер... Одне слово, прикро все це. Але розпач поділяють далеко не всі. На питання, що відбувається з такою гарною лікарнею, голова Добровеличківської ОТГ Володимир Осієвський каже: «А хто вам сказав, що вона гарна?! За рік перебування Гинькута теж звільнилися 16 працівників. Але про це ніхто не писав. І я чую від людей, що їм не з руки було обслуговуватися в лікарні Добровеличківки. Наприклад, для жителів Тишківки не було створено умов, через те вони їздили до Новоархангельська (а не через те, що туди дорога хороша, бува? — Авт.). Чому ви не цікавилися раніше, як живе лікарня. А тепер Гинькут сидить і жару у вогонь додає...»

Справедливості заради треба сказати, що Гинькут не сидить склавши руки біля метафоричного багаття, а працює на новій посаді. Добрій же, як називають місцеві свою Добровеличківку, варто побажати колективних успіхів і нових амбітних проектів...

І ще одне — в тему. Виправдати загальними тенденціями до занепаду (що рано чи пізно роблять деякі управлінці) можна будь-яку дію і повну бездіяльність. Наприклад, у Рівному того самого Новоукраїнського району, яке нині теж є центром ОТГ, колись була ще й велика лікарня — також районна, бо був такий район (Рівнянський) між 30-ми і 60-ми роками минулого століття. Сьогодні ж в їхній амбулаторії працюють аж... троє лікарів. А навколо головного «живого» поліклінічного корпусу — скелети колишніх стаціонарних відділень. Тобто Добровеличківці, яка за населенням всього на три тисячі, а за площею — лише на кілька десятків кілометрів більша, є куди... деградувати. Не хотілося б колись почути, як мешканці тамтешньої громади, як про велику звитягу, переповідатимуть історії успішного підприємництва минулих часів — і не десь там, у Кропивницькому чи в Києві, а в нашій (уявляєте?!) Добровеличківці. Сумні це будуть казки.

Кіровоградська область.