Вячеслав Федоров — лікар-стоматолог з Хмельницького, Валерій Горбенко — лікар-стоматолог із Черкас.
Коли ми повернулися з мокрих болотяних окопів, прес-офіцер 503-го окремого батальйону морської піхоти Олексій Годзенко повів мене на одну зустріч, сказав, що буде цікаво. І справді, після знайомства й розмови з лікарями стало якось веселіше. Отже, Валерій Горбенко — лікар-стоматолог із Черкас, Вячеслав Федоров — лікар-стоматолог з Хмельницького.
Валерій розповідає: «Ми приїжджаємо сюди як волонтери. Цей пересувний стоматологічний кабінет у фургоні нам передали 2018 року. Він був старий. Ми його повністю оснастили найсучаснішим обладнанням. Називається «Тризуб-Аліса». Черкаські діти намалювали на ньому казковий сад, тому і назва така, ніби Аліса у чарівному саду. Цей кабінет постійно перебуває у 503-му батальйоні морських піхотинців. Куди морпіхи — туди і кабінет, туди і ми. І так уже з 2018 року».
Вячеслав продовжує розповідь: «Зазвичай наша ротація триває тиждень, бо тут фізично набагато важче, ніж вдома. Велике навантаження, багато людей потрібно полікувати».
Обидва медики працюють у приватних клініках, тому відпустку у держави їм брати не потрібно.
За останні півтора року Вячеслав тут вшосте. Валерій каже, що з 1 червня 2015-го побував на фронті разів сто, вже й не рахує. Горбенко розповідає: «Починали ми працювати з «Тризуб-Дентал» з Ігорем Ященком. Далі розвивалися, кожен брав відповідальність за свій напрямок. Наш напрямок тоді був Маріуполь. Цей борт куруємо я та Олена Синявська. А взагалі, «Тризуб-Дентал» — це всеукраїнський проект. За роки його діяльності полікували зуби 50—60 тисячам військовиків і цивільних у зоні АТО/ООС. Ну а на цьому борту з серпня 2018-го — майже 3,5 тисячі».
Різні випадки бували у не зовсім звичній лікарській практиці. Валерій розповідає: «Ми працювали під Широкиним, бабусю лікували. Каже: хочу дати вам грошей. Відповідаю, що ні, в жодному разі. Ви що, смієтеся?
Наступного дня принесла молока, домашнього сиру. Це було дуже приємно. Тоді вже ми хотіли їй дати грошей за це молоко. Бабуся свариться, каже: нічого не візьму. І досі дружимо з тими людьми. Там жила дівчинка, однолітка моєї доньки, Катя. Патріотка.
Ці всі ротації особисто для мене — приємні знайомства з правильними людьми, змінене коло спілкування. Це багато чого варте.
Я також опікуюсь юними морськими піхотинцями в Черкасах. Моя донька у 16 років склала випробування на берет морського піхотинця.
Можливо, завдяки моїй роботі на війні і моя донька пішла навчатися до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, уже закінчує другий курс.
Олександр Клименко. Фото автора.
