Після еміграції в 1975 році він викладав в університетах Каліфорнії, Мічигана і Нью-Йорка, написав понад 20 книг про Росію. Найбільш резонансна — «Після Єльцина» — вийшла в 90-х роках, коли Борис Єльцин ще обіймав пост президента РФ.
Доктор філософських наук Олександр Янов передбачив найтрагічніший сценарій розвитку подій у післяєльцинській Росії і зміг побачити, як його застереження збулися.
Він писав, що у боротьбі між демократією і силами реваншу до керма прийде режим, який можна порівняти з часами сталінщини чи веймарської Німеччини. Владу здобуде новий Адольф Гітлер. Він пообіцяє створити сильну державу, повернути велич зруйнованої імперії. Світ здригнеться пізніше, коли він почне запроваджувати новий порядок.
Професор Янов застерігав, що російська криза — це не національна проблема, а світова.
Хто в оточенні Володимира Путіна найкраще це розуміє, ми змогли побачити завдяки кадрам із засідання ради безпеки РФ. Всі звернули увагу на шоковий стан Сергія Наришкіна. Він заїкався, хвилювався, не знав що відповісти на запитання Путіна: визнавати чи не визнавати незалежними республіками так звані «ДНР» і «ЛНР».
Більшість сприйняли заїкання Сергія Наришкіна як страх перед правителем Росії. Але це не так. Вони товаришували з 90-х. Ймовірно, познайомилися під час навчання в 101-й школі КДБ, де готували кадрів для роботи за кордоном. Наришкін був правою рукою Путіна і займав найвідповідальніші посади. У 2011—2016 роках — голова Державної думи, потім — директор Служби зовнішньої розвідки. Серед оточення Путіна на засіданні радбезу він єдиний справив враження людини, яка дружить з реальністю і володіє інформацією, що чекає Росію в недалекому майбутньому.
Заїкання головного розвідника Росії — це не страх перед Путіним, це страх за свою країну, яку ведуть до найтрагічнішого сценарію. Сергій Наришкін — мозковий центр путінської команди. І кадри його приниження показали неспроста. Очевидно, Служба зовнішньої розвідки мала іншу думку, якщо в Росії її ще можна мати. Це не «Росгвардія» — сучасна жандармерія Росії, якою керує колишній охоронець Путіна. А той не заїкався, готовий шаблюкою махати наліво і направо.
Враження від засідання радбезу РФ, ніби побачили Москву за Івана Грозного. Посередині на підвищенні сидить цар, злий і суворий, а навколо — бояри, слухняні і перелякані, заглядають в рот і питають, що прикажете.
Враження гнітюче, бо йдеться про нашого найближчого сусіда, який хоче навчити нас, як нам жити, який ядерною дубинкою готовий нас загнати в російське стійло.
Путіну треба частіше спілкуватися з Сергієм Наришкіним. Він тоді дізнається про найсумніший прогноз, що чекає Росію після Путіна. Вже зараз в країні, яка проклала трубопроводи з нафтою та газом на півпланети, бензин чомусь дорожчий, ніж у тих, хто закуповує паливо в Росії.
Головною причиною дезінтеграційних процесів і можливого розпаду РФ частина російських науковців вважає відсутність національної ідеї або проекту, який об’єднав би усі народи Росії. За часів СРСР був такий проект — світле майбутнє комунізм. Нині Путін хоче об’єднати росіян війною і ненавистю до України, бо вона вибрали інший шлях розвитку.
На ненависті нічого не можна збудувати, ненависть не будує, ненависть знищує. З жорстокою і одномірною логікою нинішнього правителя у наших сусідів не залишається шансів на успіх, бо Путін вийшов на шлях самоізоляції і війни. Він хоче надіти на Росію шати вмерлого СРСР, але не відчуває, що від трупа неприємно тхне.
