Німеччина солідарна з Україною: чимало історичних будівель в темний час доби підсвічені у національні кольори, або ж на них встановлено українські прапори. На антивоєнних мітингах, які відбуваються мало не щодень у Берліні та в інших містах по всій країні, значна частина учасників - німецькі громадяни.

Але чи не найзворушливіший вияв солідарності - підтримка ФРН у прийнятті біженців від війни в Україні, надання їм і даху і їжі. Я побувала на Центральному залізничному вокзалі столиці, куди вони прибувають на потягах. Значна частка одного з поверхів відведена під центр прийняття біженців. В один із секторів цієї площі приходять усі охочі взяти на мешкання людей у свої приватні квартири та будинки.

Бачила молоду жінку з візочком, у якому сиділи двоє її малюків, котра, не володіючи ані українською, ані російською, як уміла, зобразила на саморобному плакатику одну плюс дві особи, котрих запрошує до себе додому. І таких чимало. Сюди приходять також і наші земляки, які вже облаштувалися у ФРН, і які мають можливість поселити в себе земляків. Люди, з якими я говорила, розповіли, що таких пропозицій щодень багато. 

Прибулі на Центральний вокзал не залишаються тут сам на сам, їм не доводиться розшукувати, куди слід податися за допомогою. Кожен потяг зустрічають волонтери у жовтих жилетах, на яких наліпки, що сповіщають імена їхніх власників і мови, якими вони володіють. Волонтери підходять до кожного вагона і супроводжують прибулих до центру прийняття, де розташовані інформаційні пункти, намети невідкладної медичної допомоги, ятки з продуктами харчування, у тому числі гарячими наїдками та напоями, а поруч - столи, за якими охочі можуть перекусити.

Тут також штабелі упаковок з мінеральною водою. Велика площа  відведена для дітей, для яких тут знайдуться іграшки, все необхідне для малювання, настільні ігри. Звісно, що ця частина Центру для прийняття біженців забезпечена відділенням з вбиральнями, умивальниками, санітарно-гігієнічними засобами. 

Особлива увага жінкам з дітьми: вони вже біля вагонів потрапляють під опіку волонтерів - дужі хлопці підхоплюють багаж, дитячі візочки, і дуже швидко доправляють до транспортів, які відвозять цих пасажирів до мешкання, де все підготовлене для мешкання. 

У Центрі мало не на кожному кроці зустрінете інформацію, часом навіть написану від руки на відірваному шматку картонної коробки, куди йти, де й що розташоване. І на кожному кроці прибулі у разі потреби мають змогу звернутися до волонтера,  або й до першого зустрічного і отримають допомогу. У мене склалося враження, що в цьому Центрі волонтерів, помічників, пропозицій харчування, вбрання, предметів гігієни навіть більше, ніж їх потребують біженці.

І ще одне спостереження: навіть знаючи готовність німецького суспільства допомагати у таких випадках, я не очікувала, що німці організують усе це так пристойно. А вже про те, що жоден прибулий того самого дня не залишиться без даху над головою, то годі й казати. Навіть, якщо ліжко потрібне на одні ніч. До речі, це зручно для тих, хто не залишається у Німеччині, а має намір рушити звідси в інші країни: сенсу облаштовуватися капітально немає. Або ж для тих, хто вже домовився про перебування в інших регіонах ФРН, а потяги будуть лише наступного ранку. Утім, біженців дуже швидко розвозять по квартирах, в центри прийняття із дуже пристойними умовами мешкання.  

Минулого понеділка я також побувала ще в одному берлінському Центрі прибуття біженців, за адресою Oranienburger Straße 285. Це - своєрідний перевалочний пункт для прибулих: звідси автобусами людей розвозять до місць мешкання, або дають ліжко для ночівлі чи тимчасового перебування. 

Центр звернувся з проханням попрацювати тут волонтером. Мені видали жовтий жилет, я написала на клейкій стрічці ім’я і мови, якими володію, а керівник цієї групи розповів, що і як слід пояснювати, а передусім - заспокоювати людей, котрі перебувають у стресі, переконати, що вони не залишаться без допомоги.

Також на столику просто неба, де зібралися волонтери вже лежали буклети, віддруковані чотирма мовами, з дуже детальною і різноманітною інформацію, куди слід звертатися ще й самотужки в разі потреби. А найперша потреба може бути у забезпеченні водою та харчуванням, першою і невідкладною медичною допомогою, житлом, можливістю зателефонувати і т. п.  До речі, сім карти безплатно видають на всіх пунктах прибуття…

Зазначу, що, на перший погляд, ця проста робота виявилася не такою вже й простою - із суто психологічної точки зору. Бо деякі наші втікачі від війни не хотіли виїжджати з Берліна, мотивуючи тим, що з України вони прибули з великих міст. Або вимагали особливих умов, бо “Німеччина повинна чи обіцяла”, інші не бажали їхати в приміські райони, а хтось очікував ще більшої уваги. Але все-таки ці випадки не масові й нетипові: здебільшого стомлені, знервовані люди різного віку, мами з дітьми, готові були їхати будь-куди, але негайно, щоб мати можливість якомога швидше зупинится. Також спостереження: до Німеччини прибувають здебільшого жінки, мами з дітьми, люди геть похилого віку, знову-таки у супроводі дочок, онучок, невісток. Чоловіків у цих потоках зустрічалося мало…

На жаль, Берлін, який спроможний прийняти 5% біженців, і який уже переповнений прибулими, досі не встиг запустити сайт для онлайн-реєстрації: пояснюють, що не встигають. А ось в інших землях, котрі приймають біженців, онлайн-реєстрація запущена. До речі, отримати там кращі умови для мешкання простіше, ніж у столиці. 

І насамкінець: усупереч гостинності, добротній організації прийняття біженців, спостерігати за цим “процесом” вселенського горя неймовірно боляче…

Берлін.

Довідково.

МВС ФРН повідомило, що в країну вже прибуло понад 50 тис. біженців з України, за даними реєстрації. Насправді їх набагато більше. Крім МВС, прийняттям людей зайняті понад 300 співробітників Служби порятунку, інші організації, волонтери. Прийняти українських біженців зголосилися усі землі ФРН. Всюди працюють кризові штаби, нині обговорюється питання створення шкільних класів для учнів.

Українські біженці можуть без проблем залишатися в Німеччині 90 днів. Якщо ситуація складатиметься так, що люди не зможуть будуть повернутися додому, то вони матимуть змогу звернутися із заявою про отримання дозволу на мешкання упродовж 1 - 3 років. І дуже важливо, що всім відкритий доступ до ринку праці ФРН, тож вони зможуть влаштуватися на роботу.

На знімках: українські біженці від війни на Центральному залізничному вокзалі Берліна та в Центрі прийняття.

Фото автора.