Невдовзі на екрани вийде короткометражний (40 хвилин) художній фільм «Код Кнорозова». Постановник — відомий український журналіст Костянтин Стогній. Кінострічка неординарна, інтригуюча та пізнавальна. Через сюжет лейтмотивом проходять пророцтва легендарного племені майя.
«Код Кнорозова» — це данина історичній спадщині вченого Юрія Кнорозова, який на початку 1950-х років розшифрував ієрогліфічні письмена майя. А початок кіношному «Коду Кнорозова» дав інший учений-майяніст кандидат історичних наук, уродженець Костополя Юрій Полюхович. Він уже давно досліджує спадщину майя, є одним з двох українців, хто опанував мову цього прадавнього народу.
Не раз історик мандрував слідами найяскравішої цивілізації доколумбової Америки, і одна з таких подорожей звела його з експедицією іншого українця — Костянтина Стогнія. Юрій розповів Костянтинові реальний епізод із біографії свого діда Василя. І ця життєва історія, як потім з’ясувалося, так вразила Стогнія, що він вирішив покласти її в основу художнього фільму.
— Що ж це за історія? — цікавлюся в Юрія Полюховича.
Його розповідь переносить нас у село Бабин Гощанського району, звідкіля все й почалося. Тут влітку 1941 року зупинилася колона німецьких піхотинців. Доки німці тішилися тутешньою природою та їли вишні в саду, 17-річний Василь Бевчук поцупив з вантажівки гвинтівку. А разом із нею прихопив якісь журнали. Все це сховав до осені 1942 року. Тієї пори саме натрапив на розташування вояків УПА. Повстанці забрали в хлопця гвинтівку, а журнали повернули. Потім Бевчук поповнив лави повстанців і час від часу вивчав зміст викрадених журналів. А в них, як з’ясувалося, були описи міст майя. Василь Бевчук мріяв після війни продовжити вивчення цієї теми. Та йому судилася інша доля. За участь в національно-визвольному русі мешканець Бабина потрапив у заслання, а коли повернувся додому, вже було не до науки...
— Дід прожив до 1998 року, — розповідає Юрій Полюхович. — А незадовго до смерті приїхав до нас у Костопіль і несподівано для мене, на той час сімнадцятирічного хлопця, і для моїх батьків, розповів дивовижні епізоди зі своєї біографії. Я їх записав на магнітофон, нині це родинна реліквія. Там є й дідові розповіді про цивілізацію майя, якою він, попри життєві труднощі, неабияк цікавився. Все це не минуло даремно, адже сім років до тої зустрічі з дідом, несподівано навіть для самого себе, тема майя хвилювала мене! Отож наша родинна історія, саме наша родовідна сув’язь поколінь з дивною прихильністю до культури майя стала ніби орієнтиром для сюжету фільму. Він не документальний, художній, там, звісно, не обійшлося без художнього домислу.
Одна із сюжетних ліній фільму стосується подорожі рукопису книги (з ієрогліфами майя) від штандартенфюрера СС до бійця УПА, потім — до фронтовика Юрія Кнорозова, який і розшифрував давні письмена.
— Цікаво, що спочатку фільм мав називатися «Вишневий сад», — продовжує Юрій Полюхович. — Річ у тім, що, за розповіддю діда Василя, у Бабині був великий вишневий сад. І там двічі на постій зупинялися солдати. У липні 1941 року — німці. У липні 1945-го — демобілізовані червоноармійці.
Євген ЦИМБАЛЮК, краєзнавець.
Млинів
Рівненської області.
Учений-майяніст кандидат історичних наук Юрій Полюхович на предковічній землі майя.
Фото із сімейного альбому Ю. Полюховича.
