* Промисловість скорочується сімнадцять місяців поспіль — про індустріальний бумеранг.

* Росія встановила нові правила транзиту вантажів — про стоп-кран для товаропотоку.

* Україна призупинила рух до підписання Угоди про асоціативне членство з ЄС — про реакцію на єврощеплення.

* Середня заробітна плата у жовтні зросла до 3 283 гривень (Держстат) — про мотивацію до руху на Захід.

Холодна осінь вітчизняної індустрії

Листопад виявився для промисловості не кращим за жовтень — реальний сектор виробництва мріяв про розігрів. Нагадаю, за підсумками 10 місяців, зниження виробництва проти аналогічного періоду минулого року сягнуло 5,2 відсотка. Якщо в жовтні на міжнародних ринках ціни на метал потяглися вгору, то в листопаді вони знову повернулися на висхідні позиції. Загальмована торгівля з Росією найбільше вдарила по хімічній галузі та машинобудуванню. У жовтні авторинок обвалився майже на чверть проти жовтня минулого року. Падіння попиту на українську продукцію в країнах ЄС уповільнило темпи обробної промисловості. Рецесія виробництва зле позначалася на динаміці ВВП, але одна біда не ходить. Природно зростав дефіцит бюджету — доходи його загального фонду за три квартали зросли лише на чотири відсотки в річному вимірі за очікуваних дев’яти! Міністерству фінансів довелося зробити черговий перерозподіл міжбюджетних трансфертів для того, щоб місцеві органи влади спрямовували власні ресурси на виплату заробітних плат.

Суттєву нестачу фінансових ресурсів для держави загострила потреба віддавати зовнішні та внутрішні борги. Це заважає мобілізовувати кошти на усунення причин економічних негараздів. Попри це уряд домігся неабияких результатів у боротьбі з наслідками. Фактично всі значущі рішення місяця — підписання угод з іноземними корпораціями щодо видобутку сланцевого газу на заході країни і природного — на чорноморському шельфі, відмова від запланованого зниження ставок податку на прибуток і ПДВ, підписання главою держави закону про використання векселів, затвердження графіка з ліквідації затримок соціальних виплат тощо — розглядалися крізь призму економії бюджетних витрат і залучення додаткових доходів. Уряд доволі успішно долав наслідки затяжної рецесії у промисловості, відкладаючи боротьбу з причинами на невизначене майбутнє.

Чому експортний товар стає неходовим

Згадався кінець серпня: тоді в розряд ризикових російська митниця поставила по суті весь український імпорт. Простої рухомого складу з вантажами, зрив постачання і зіпсовані товарні партії вказували на серйозний торговельний конфлікт. Власне, так ту ситуацію і розцінили експерти. Але уряд зберігав незворушну позицію — жодного офіційного протесту, хоча Міністерство доходів і зборів було найпершим відомством, яке мало це зробити, оскільки накопичувалися колосальні збитки, які треба компенсувати. Усе обмежилося запевненням прес-секретаря Прем’єр-міністра Віталія Лук’яненка, буцімто уряд працює над урегулюванням ситуації у взаємній торгівлі. Ще економніше висловився знайомий мені олігарх: «Проковтнули!»

Без упину, втім, говорили політики: буцімто, розв’язавши торговельну війну, Росія схиляє Україну до вступу у Митний союз, відвертаючи Україну від підписання Угоди про асоціативне членство з Євросоюзом. Здогадайтесь, що тут було не так? Насправді йшлося про економічну, а не торговельну війну, бо за втратою частини російського ринку бовваніло скорочення робочих місць і безробіття в нашій країні. Теоретично, звісно, бо для цього треба, фігурально кажучи, зупинити бізнес взагалі.

Прем’єр-міністр Микола Азаров визнає, що Росія продовжує встановлювати для українських товарів захисні мита, яких у неї удвічі більше, відповідно до правил СОТ, ніж у нас. Зараз не про те, чому так сталося, бо ще торік це не заважало нарощувати обсяги торгівлі з Росією. Зараз про те, чому по сприяння СОТ у розв’язанні торговельного конфлікту уряд не звертався ані в серпні, ані в листопаді. Бо це було б марнуванням часу, зважаючи на претензії СОТ до України щодо запровадження навесні спеціальних мит на іномарки. Зважаючи на пропозицію уряду залпово переглянути ввізне мито на сотні товарних позицій усупереч і правилам, і традиціям СОТ, наївно думати, що європейська атомосфера сприятиме нашій перемозі. Цілком виправдана підтримка вітчизняного виробника ще не дає підстав порушувати рівність національних і міжнародних постачальників продукції. Так вважає Японія, так вважає Євросоюз з його найбільшим у світі авторинком. Непідписання Угоди про асоціативне членство з ЄС може надихнути висловити свій протест проти запровадження Україною спецмита США і Південну Корею, чиїх автівок у нас гуляє сила-силенна. Не знаю, які думки навіює ця обставина урядовцям, а мені спадає, що країна мала шанс неабияк зменшити суму заявленої урядом компенсації від приєднання до зони вільної торгівлі на європейському ринку, якби його протекціоністські рішення не суперечили б позиції країн — учасниць СОТ.

Реакція на єврощеплення

Це сталося у четвер, а бізнесмен, про якого я згадував вище, зателефонував у неділю.

— Середній готівковий курс гривні проти долара ослабнув більш як на дві копійки, акції компаній з російським капіталом зростають неохоче, — повідомив він і одразу запитав: — Як думаєш, підпишемо Угоду про асоціацію з Євросоюзом?

Чесно кажучи, я думав у цю мить про інше.

— А ти звідки телефонуєш? — перепитав я.

— З Європейської площі...

І цього не очікував. Добре знаючи  бізнесмена, я навіть не запідозрив його в тому, що він приєднається до багатотисячного зібрання на захист європейського курсу України. Думаю, однак, що цього разу багато хто зробив те саме, що й він. Бо нас підспудно ріднить з європейцями не тільки історія і культура або географія, а й прагнення працювати і жити краще, ніж у листопаді 2013 року.

На думку мого бізнесмена, не все так безнадійно, якщо в світі сотні тисяч людей підтримують Україну в природному прагненні. Мій бізнесмен курить одна за одною цигарки і широко усміхається: 

«З таким Євромайданом і урядом, як у нас, мотивація до кращого життя не зникне, адже зарплата українців у жовтні зросла в середньому на 0,01 відсотка (до 3283 гривень), поступаючись у багато разів європейській». 

Я погоджуюсь, і ми їдемо на його «мерсі» кудись у центр пити пиво, як він сказав, «Баварське».

ТИМ ЧАСОM

З 12 листопада Федеральна служба Росії запроваджує по усьому периметру україно-російського кордону нові правила транзиту товарів на території Митного союзу. Відтепер від перевізників вимагають додаткові гарантії сплати податків і митних зборів у російський бюджет у вигляді грошової застави, поручництва, попередніх декларацій, сертифікатів, банківських гарантій тощо. На пунктах пропуску утворюються багатокілометрові черги далекобійників.

ТИМ ЧАСОМ

Остання декада місяця почалася з призупинення руху до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Дивним чином це збіглося з укладанням Мінпромторгом Росії проекту протоколу про товарні поставки у сфері кооперації з Україною. По суті, він підтверджує висновок, якого ми дійшли в одному з тижневих «Балансів...» за листопад: блокування взаємної торгівлі між нашими країнами — справа безперспективна. Додам лишень: так само безперспективне й блокування торгівлі між Україною та Європою. Євромайдан, який недвозначно висловився проти гальмування руху в Європу, тільки зайве тому підтвердження.

ДО РЕЧІ

Україна задекларувала свої європейські наміри одразу після набуття своєї державної незалежності. Перший загальний документ з Євросоюзом — Угоду про європартнерство і співробітництво — підписано 1994 року. Він визначав засади зближення України з країнами — членами ЄС. Ще однією важливою віхою для України було приєднання до співпраці з європейськими фінансовими організаціями — 1992 року країна стала членом Європейського банку реконструкції та розвитку. А через три роки — першою з країн СНД — Україна офіційно увійшла в Раду Європи.

 

За останні 16 років товарообіг у торгівлі України з ЄС зріс у 5,4 разу, а з країнами Митного союзу — у 3,6 разу.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.