У доповіді Продовольчої та сільськогосподарської організації Об'єднаних Націй (ФАО) оприлюднено нові сценарії щодо глобальної продовольчої безпеки в умовах конфлікту між Росією та Україною.

Діяльність із її забезпечення, зазначає Генеральний директор ФАО Цюй Дун'юй, протягом останніх двох років унеможливлює безліч проблем, пов'язаних із пандемією COVID-19. Збройне протистояння Росії та України значно ускладнює ситуацію.

Обидві країни займають важливе місце у світовому виробництві та постачанні продовольства. РФ – найбільший експортер пшениці, Україна на п'ятому місці серед основних постачальників. Сумарна частка цих держав з реалізації на зовнішні ринки ячменю становить 19%, пшениці – 14%, кукурудзи – 4%. Ці країни – світові лідери з постачання ріпакової олії, їм належить 52% ринку олії соняшникової.

Збої в товаропровідних ланцюжках та логістиці постачання зернових та олійних культур з України та Росії помітно позначаться на рівні продовольчої безпеки. Насамперед це відчують на собі приблизно п'ятдесят держав, які отримують із цих держав понад 30% зерна. Багато які з них, розташовані на півночі Африки, в Азії та на Близькому Сході, зараховані до категорій найменш розвинених або країн з низьким рівнем доходу та дефіцитом продовольства.

На тлі високого попиту, подорожчання виробничих ресурсів і транспорту, збоїв у роботі портів, що зростають з середини 2020-го, ціни на продовольство в лютому нинішнього року досягли рекордного максимуму. Так, за 2021 рік пшениця та ячмінь подорожчали на 31%. Ріпакова та соняшникова олії – більш як на 60%. Наскільки інтенсивним буде конфлікт і скільки він триватиме, незрозуміло. В умовах зростання та волатильності цін на продукти та ресурси для їх продукування цілком ймовірні збої у сільгоспвиробництві двох найбільших агроекспортерів здатні серйозно посилити відсутність продовольчої безпеки у світі. Крім того, конфлікт може призвести до падіння виробництва сільськогосподарської продукції та скорочення платоспроможного попиту на території України, посиливши проблему продовольчої безпеки в країні.

Ось основні чинники ризику, наведені у доповіді ФАО:

– У червні дозрівають зернові. Проте незрозуміло, чи в українських аграріїв буде можливість зібрати врожай і поставити його на ринок. Масові переміщення населення сприяли скороченню трудових ресурсів – сільському господарству бракує робочих рук. Вийти у поле, швидше за все, буде складно. Обмеження можуть також торкнутися тваринництва та птахівництва, виробництва овочів та фруктів.

– Доступ до українських портів на Чорному морі перекрито. Навіть якщо на суші транспортна інфраструктура не постраждає, через відсутність працездатної системи залізниць постачання зерна вагонами буде неможливим. Турецькі протоки – найважливіший торговий шлях, яким перевозяться значні обсяги пшениці та кукурудзи – все ще відкриті для судноплавства. На і так високій вартості морських перевезень позначиться подорожчання страхування в чорноморському регіоні, і ці витрати будуть покриті за рахунок збільшення ціни продовольчих товарів, що імпортуються. Крім того, незрозуміло, чи діятимуть потужності для зберігання та переробки сільгосппродукції, чи вдасться їх завантажити.

– Для більш як 35% світового населення пшениця – основний продовольчий продукт, а конфлікт, що триває, може призвести до значного та різкого скорочення її поставок і з України, і з Росії. Чи спроможні інші експортери заповнити дефіцит, поки що невідомо. У Канаді запаси пшениці зменшуються, вивезення зі Сполучених Штатів, Аргентини та інших країн, мабуть, буде обмежено прагненням урядів забезпечити власні ринки.

– Залежні від імпорту пшениці країни, швидше за все, намагатимуться максимально наростити обсяги постачання. Найбільші у світі імпортери пшениці – Єгипет, Туреччина, Бангладеш та Іран – отримують до 60 відсотків зерна з Росії та України, і жоден із них не забезпечує власні потреби в імпорті повністю. Від її поставок із двох зазначених держав залежать також Ліван, Туніс, Ємен, Лівія та Пакистан. З огляду на очікуване припинення експорту з України обсяг торгівлі кукурудзою на світових ринках, найімовірніше, знизиться, оскільки ціни зростуть, а інші країни заповнити дефіцит не зможуть.

– Невизначеними залишаються перспективи з соняшниковою олією, що його замінює. Основним імпортерам соняшникової олії, зокрема Індії, Європейському Союзу, Китаю, Ірану та Туреччини, доведеться шукати інших постачальників, або переорієнтуватися на інші олії, що може вплинути на ситуацію на ринках пальмової, соєвої та рапсової олії.

У Києві, на підступах до якого стоять російські окупанти, в супермаркети з метою безпеки та через наплив покупців людей пускають усередину невеликими групами.

А через перервані логістичні ланцюжки молочні та м'ясні прилавки вже не тішать колишнім достатком.

Внутрішня продовольча нестабільність у деяких регіонах України незабаром може перерости у глобальну для багатьох країн проблему.

Фото Галини КВІТКИ.