Мабуть, найбільше їх зупинилося в обласному центрі. Ужгородці, міська влада роблять усе, аби ці люди почувалися, як удома: були ситі, зігріті, могли бавитися зі своїми дітьми, потроху відходити від жахів бомбардувань і обстрілів…
На знімку: «Совине гніздо» - споруда 18 століття - ще не бачило мабуть протягом свого віку стільки людської доброти.
Ось що з цього приводу розповів міський голова Богдан Андріїв. Наводимо короткі тези:
– 24/7 в Ужгороді – турбота та допомога людям, які приїхали до нас із територій, де тривають бої;
– Хоч ми фактично припинили прийом нових переселенців, адже за всього бажання наші можливості не безмежні, усе-таки намагаємося тимчасово влаштувати хоча б жінок із дітьми, особливо тих, хто приїжджає вночі;
– Із залізничного вокзалу забирають комунальні автобуси "Електрон" та підвозять до комплексу прийому біженців і розподілу гумдопомоги "Совине гніздо". Є тут і автобуси із ОТГ, у яких ще залишилися місця, переселенці їдуть і туди;
– Матері з дітьми реєструються у "Совиному". Позмінно, але цілодобово, там є працівники міської ради, а також волонтери;
– До харчування переселенців долучилася і їдальня фанерно-меблевого комбінату, її роботу організувала Закарпатська обласна військова адміністрація;
– Біль, розпач, трагедії цих людей - у кожного свої, особлива історія; це найважче і звикнути, абстрагуватися, не реагувати неможливо.
На знімку: вимушеним переселенцям ужгородці допомагають усім, чим можуть.
Б. Андріїв дякує всім ужгородцям за неймовірну згуртованість та підтримку.
Ужгород.
Фото прес-служби міськради.
