Малюнок Дениса Зільбера
Ієрархи УПЦ МП в унісон з кремлівськими ЗМІ протягом усіх років незалежності нашої держави поширювали в Україні неоімперську ідеологію «русскаго міра», сповідували ідею зверхності російської культури, мови, російської церкви та широко підтримували путінські тези про те, що Україна «недодержава» й «історична помилка».
Священики УПЦ МП десятиліттями підтримували уряд росії, російську державу не лише молитвами, у проповідях, а й ставши на бік агресора у 2104 році, коли рф анексувала Крим та створила так звані «ЛНР/ДНР» на українському Донбасі. Зафіксовані десятки і десятки фактів співпраці представників УПЦ МП з окупантами на захоплених територіях – колаборанти в рясах, а також представники РПЦ, зокрема з Санкт-Петербурга, брали безпосередню участь у захопленні Криму. Готуючись до російського вторгнення на півострів у деяких церквах УПЦ МП зберігали зброю та розміщували російські формування. У Севастополі та інших містах біля воріт українських військових частин «пацифісти» з УПЦ московського патріархату читали проповіді про дружбу двох братніх народів (які у нас московські «брати» – вже добре знають Охтирка, Тростянець, Ірпінь, Маріуполь та інші українські міста), про неприпустимість проливати кров, вмовляли військовослужбовців ЗСУ скласти зброю і здатися. Переховували зброю для загарбників у храмах УПЦ МП і на Донбасі, як це було 2014-го у Святогірській лаврі. Відомо, що священики цієї церкви активно співпрацювали на окупованій Донеччині з проросійськими бойовиками екс-ватажка терористів Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), на руках якого кров наших співгромадян.
І у Криму, і на Донбасі представники церкви, що стала колективним колаборантом, продовжують освячувати для ворогів України зброю, благословляють російських солдат на вбивство українців. За вісім років, від 2014-го до 2022-го, початку повномасштабного вторгнення військ рф на територію суверенної держави, представники УПЦ МП навіть не спробували засудити російську агресію – навпаки відмовлялися відспівувати наших загиблих героїв, навіть дітей, хрещених у київській церкві, та проводили цілеспрямовану системну політику щодо руйнування української державності та української церкви, як одного з необхідних атрибутів незалежної країни. Як тут не згадати масштабну боротьбу проти Томосу про автокефалію та новоствореної ПЦУ, яка у найтяжчі дні війни залишається з українським народом. Чимало релігієзнавців називає УПЦ МП філією ФСБ, політичним проектом, спрямованим на знищення української держави та включення України в орбіту «русскаго міра».
Відомий український релігієзнавець, філософ Олександр Саган наголошує, що війну, яка триває, в наші домівки «фактично принесли ці священики», а УПЦ МП є «продовженням агресії». Від початку війни вже затримано кілька священиків московського патріархату за співпрацю з російськими окупантами. Один з ворогів у рясі, затриманий у Києві 16 березня, співпрацював із спецслужбам рф. Під час обшуку в його телефоні виявлено листування з окупантами та обговорювався напад на Київ: «У 15 км від Києва, брат. Вночі почнемо. Буде штурм. 45 000 чеченців з нами». Після кривавих звірств, вчинених російськими окупантами в українських містах і селах, розстрілів мирних громадян, вбивств майже 200 дітей, гвалтувань жінок і неповнолітніх, мародерств, в УПЦ МП чути поодинокі голоси ієрархів, які засуджують варварство нелюдів.
Керівник Львівської єпархії УПЦ МП Філарет (Кучеров) на своїй сторінці у Фейсбуці на третій тиждень війни, що вже забрала тисячі людських життів, написав: «Це не просто гріх, а сатанинське безумство, що призводить до знищення невинних людей: дії росії до українського народу все більше набувають ознак геноциду». І справді, глава московського патріархату благословляє війну росії проти України і заявляє, що москва пішла зі зброєю на Київ, бо «на Донбасі не хочуть гей-парадів».
«Патріарх Кирило офіційно має договори московського патріархату з усіма силовими структурами рф щодо їх окормлення», – каже Олександр Саган. І додає, що служителі московської церкви фактично є політруками в цих структурах, зокрема і у ФСБ, а діяльність Кирила давно вийшла за межі православного вчення.
Щонайменше 15 із 53 єпархій УПЦ МП перестали поминати московського патріарха на службі. За словами речника цієї структури Миколи Данилевича, «заяви і дії патріарха Кирила, його оцінка російсько-української війни і нападу на Україну, і вторгнення відкритого в Україну, вона є, м’яко кажучи, дивною, а точніше – абсолютно неадекватною». Незважаючи на всі страхіття, які принесла росія на українську землю, багатьом служителям московської церкви наче полуда впала на очі. Серед «сліпих» і настоятель Святогірської лаври, поряд з якою впали російські бомби та пошкодили святиню. Втім, настоятель так і не спромігся засудити бомбардування мирних міст і назвати росіян агресорами.
Низка священиків Української православної церкви московського патріархату записали звернення до митрополита Онуфрія із закликом зібрати Помісний собор і вийти з московського патріархату. Втім, як бачимо, є лише одинока заява Онуфрія, в якій він засудив російську агресію та закликав надати гуманітарні коридори для евакуації мирних жителів і провести обмін військовополоненими. За заявою не послідувало жодного практичного кроку, що свідчить про сильне «московське лобі» в УПЦ МП.
«У суспільстві поширюється така ідея, що не будемо нині чіпати УПЦ МП. Але війна і МП – це дуже взаємопов’язані явища. Війна і перемога будуть значно довші у часі, якщо не вирішимо питання УПЦ МП зараз», – наголошує Олександр Саган.
Тим часом, в Українській православній церкві московського патріархату розглядають два варіанти продиктованих часом трансформацій - отримання автокефалії від патріарха Кирила і самопроголошення. «Це все облудні, неканонічні шляхи, - зазначає релігієзнавець. - Одному народові не можуть бути надані дві автокефалії. А проголошувати автокефалію, яка не матиме визнання навіть у теоретичній перспективі – це ускладнювати становище вірян».
«Сьогодні точиться багато розмов щодо законопроекту «Про заборону московского патріархату на території України», - додає митрополит ПЦУ Олександр Драбинко. - Вважаю доцільним і своєчасним. Історія України знає подібні аналоги - це заборона компартії і радянської символіки. Суспільство з того має позитивний результат для свого оздоровлення. Інстинкт самозбереження керівництва УПЦ МП як структури має підказати їй вихід із цієї критичної, історично виправданої ситуації: скликання Собору (можливо, і онлайн) та проголошення заяви про вихід зі складу РПЦ (московского патріархату). Далі історія і українське суспільство розставлять все на свої місця».
