Інститут кібернетики позиціонує себе як науковий центр із вирішення фундаментальних і прикладних питань інформатики та обчислювальної техніки. Його мета — розв’язання проблем із різних сфер людської діяльності за допомогою математичних розрахунків.
Наукова установа носить ім’я видатного вченого та академіка Національної академії наук України — Віктора Михайловича Глушкова, 90-річчя від дня народження якого відзначали цього року на державному рівні. Проте, незважаючи на, здавалося б, працю на перспективу, неонаправленість сфер діяльності установи, вона та її працівники потерпають від тих самих проблем, що й пересічні громадяни. Без належної підтримки з боку держави та відповідних її органів українські академіки, дослідники, викладачі переживають чи не справжнє єднання з природою (в не найкращому розумінні цього слова) та її суворими реаліями. Чималу славу Інституту ім. В. П. Глушкова приніс суперкомп’ютер, показники якого сягають 33 мільярдів операцій на секунду. Саме такі надшвидкості дають змогу виконувати надскладні завдання з мінімальними зусиллями та витратами часу з боку людини. До цієї диво-машини підключено більшість передових вишів з усієї України, а результатами обчислень користуються чи не всі відомства та міністерства. Проте, як зазначив директор інституту Іван Сергієнко, на сьогодні вже й така швидкість може вважатися застарілою, а модернізація техніки, зрозуміло, потребує грошей. І ніби всі в захваті, що в Україні є такі можливості, та під час зустрічей з Іваном Васильовичем державні мужі лише повторюють: «Да, да, старик, правильно! Сделаем!». Проте невеликих, здавалося б, порівняно з деякими іншими держвитратами грошей (близько 10 мільйонів гривень) так ніхто і не дочекався. Як зізналися працівники інституту журналістам «Голосу України», були пропозиції від приватних осіб, проте переговори зводилися до того, що машину створять не для розвитку української науки, а лише для власного бізнесу «вкладників грошей». Кращі у світі не означає — визнані та затребувані на батьківщині Цього року привернула особливу увагу робота трьох молодих дослідників інституту під загальною назвою «Розробка інформаційних технологій підтримки моделювання та проектування інтелектуальних систем спеціального призначення». Праця включає в себе 12 бюджетних тем та госпдоговорів з робототехніки, обчислювальної математики та штучного інтелекту, а її основним здобутком стала розробка безпілотного малогабаритного літального апарата, створеного для розвідки території. Науковці вважають, що його можливості можна використовувати, починаючи від дослідження особливостей ґрунту на полях і закінчуючи військовими операціями. Сама робота була представлена на Ювілейній виставці наукових досягнень установ НАН України, присвяченій 95-річчю Національної академії наук України, та високо оцінена науковим світом держави, а автори — молоді талановиті вчені — висунуті на здобуття Премії Верховної Ради України. Очолює колектив кандидат технічних наук Юлія Писаренко. У команді — старший науковий співробітник Іван Варава та провідний інженер-програміст Олександр Коваль. Сьогодні Інститут відкритий для співпраці і завжди радий новому партнерству. Єдиною прикрістю, наголошує директор, є те, що цим співробітництвом куди активніше користуються Росія та Америка, аніж рідна держава. І ще одна важлива деталь. Хоча на міжнародних змаганнях Braіnbench-2013, в яких взяли участь понад 11 мільйонів учасників з 50 країн, саме українські ІТ-спеціалісти посіли друге місце, чомусь цінуватися більше саме у власній країні вони не стали. Інженер-електронник Валерій Шишкалов у машинній залі біля суперкомп’ютера. Творчий науковий колектив: Олександр Коваль, Іван Варава, Юлія Писаренко. Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
