На розгляд парламенту подано законопроект «Про внесення змін до Закону «Про географічні назви» (щодо деколонізації топонімії та впорядкування використання географічних назв у населених пунктах України, № 7253).

Автори цієї законодавчої ініціативи, народні депутати Федір Веніславський, Олександр Федієнко, Олександр Бакумов та ще майже п’ятдесят парламентаріїв, зазначають, що детальний аналіз топонімічних та географічних назв розпочався ще до повномасштабного російського вторгнення, однак після 24 лютого 2022 року стала очевидною необхідність невідкладного ухвалення змін до топонімічного законодавчого поля України.

Загалом цей процес розпочався у 1991 році після відновлення незалежності України та значно пришвидшився після ухвалення у 2015 році Закону «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», на виконання якого було перейменовано понад 990 населених пунктів, 26 районів, майже 52 тисячі інших топонімів, 75 закладів освіти, 33 залізничні об’єкти, 2 морські порти, демонтовано понад 2,5 тисячі пам’ятників та пам’ятних знаків, які містили пропаганду тоталітарного режиму. Крім того, на фінальній стадії перебуває перейменування Кіровоградської та Дніпропетровської областей, що потребує внесення змін до Конституції.

Однак досі топонімічну мапу України понівечено великою кількістю суто російських назв міст, сіл та вулиць, які за задумом московських колонізаторів мали б назавжди прив’язати наші землі до російської імперії, незалежно від того, як би вона називалася. Знищення нашої ідентичності тривало століттями, тож нарешті настав час змінити нав’язані російським агресором географічні назви. «В нинішніх умовах процес деколонізації та дерусифікації дорівнює самозбереженню нації. При цьому проблема топоніміки є своєрідним лакмусовим папірцем, який свідчить про реальну готовність суспільства і влади до глибокої модернізації Української держави», – вважають автори законопроекту.

Тим паче в умовах триваючої восьмий рік агресії росії проти України та після початку її повномасштабного вторгнення важко розуміти логіку існування на наших теренах великої кількості вулиць з топонімічними назвами російських міст і навіть нікому не відомих сіл, територій, річок, озер, портів, у тому числі навіть на честь таких Бутирської вулиці чи Таганського провулку в Москві, або ж топонімічних назв на кшталт Сєвєродонецьк, Арбузинка, Южноукраїнськ, Южне, Первомайськ…

Автори законопроекту звертають увагу, що колоніальними топонімічними назвами перенасичена навіть столицю України. Бо хоч на сьогодні в Києві уже немає Московського проспекту чи вулиці Російської, проте досі збереглися Московський провулок, вулиці Московська, Москворецька та Пітерська. Загалом дотепер понад 90 вулиць, провулків і площ столиці мають пов’язані з росію назви: площа Амурська, вулиці Байкальська, Білгородська, Біломорська, Брянська, Волгоградська, Волго-Донська, Волзька, Волховська, Грозненська, Донська, Сормовська, Кронштадська, Багратіона, Бестужева, Герцена, Кулібіна, Ушакова…

Ще більше «московських» топонімів у Харкові, який сьогодні безжально обстрілюють московські агресори: тут є і Московський район, і проспект, і вулиця, і в’їзд із цією назвою, а також вулиця Маломосковська та провулок Старомосковський. Крім того, тут також безліч вулиць мають назви: Владивостоцька, Мурманська, Челябінська, Біломорська, Балтійська, Актюбінська, Смольна, Оренбурзька, Уральська, Омська. Мало того, в Харкові деякі назви місцевостей чи відомих осіб держави-агресора присвоєно відразу декільком об’єктам: назву Неманська мають аж шість харківських топонімів, Таганська, Омська, Достоєвського – по п’ять, Вологодська, Краснодарська, Орловська, Приамурська – по чотири, Пушкіна та Пушкінська – дві вулиці та в’їзд.

На карті Маріуполя, який безжально знищують російські агресори із різних російських міст, досі залишаються вулиці Московська, Мурманська, Брянська, Орловська, Курська, Уральська, Челябінська, Забайкальська, Амурська, Ангарська, Аральська, Єнісейська, Новосибірська, Кузбасівська, Далекосхідна, Уссурійська… Або ж досі у деяких містах та селах залишаються вулиці, названі ім’ям депутата російської держдуми Валентини Терешкової, котра підтримала як окупацію Криму, так і повномасштабну агресію проти України.

На думку авторів законопроекту № 7253, пропоновані зміни сприятимуть деколонізації топоніміки, очищенню суспільного простору від нав’язаних чужинських ідеологем, відновленню української історично-національної топоніміки, а також її осучасненню іменами новітніх Героїв у боротьбі з ворогом.

З цією метою статтю 5 Закону України «Про географічні назви» пропонується доповнити новою частиною такого змісту: «Забороняється присвоювати географічним об’єктам назви, що звеличують, увіковічують, пропагують або символізують державу-окупанта або її визначні, пам’ятні, історичні та культурні місця, міста, дати, події, її діячів, які здійснювали військову агресію проти України та інших суверенних країн, державну тоталітарну політику та практику, пов’язану з переслідуванням опозиції (опозиційних діячів), дисидентів та інших осіб за критику тоталітарного радянського та тоталітарного російського режиму, зокрема й громадян України, які мешкають на тимчасово окупованих територіях України або тимчасово перебували на території держави-окупанта та стали жертвами переслідування з боку російських репресивних органів».

До речі

Соціологічне опитування, проведене групою «Рейтинг» 12-13березня цього року, засвідчило, що ідею перейменування вулиць, назви яких пов’язані з росією та росіянами, на честь українських визначних діячів та героїв, які нині захищають нашу державу, підтримують 92 відсотки українців.