Чернігів зазнав обстрілів вже в перші години нападу ординців 24 лютого – насамперед, місце розташування прикордонного загону. Їхня інтенсивність значно збільшилася ввечері того ж дня – коли орки зробили першу спробу увійти до міста. Потім їх було ще кілька – кожного разу такі атаки супроводжувалися канонадою, а ракети, снаряди, міни часто летіли за принципом «куди Бог пошле». Це були як фугаси, так і касетні вибухові пристрої. Використання останніх робило будь-яке пересування містом небезпечним.

Наприкінці другого тижня облоги ситуація дещо змінилася – орки не змогли взяти місто, тому перейшли до цілеспрямованого нищення його критичної інфраструктури. Місто обстрілювалося зі ствольної артилерії, ракетної, а також мінами. Особливо гнітюче враження залишилося від авіанальотів, коли ординці скидали некеровані бомби ФАП-500. Вирва від таких подарунків – більше людського зросту.

Над містом постійно були величезні клуби диму від попадання у промислові підприємства. Особливу потенційну небезпеку становило пошкодження резервуару аміаку на продуктовому підприємстві, але пошкодження було швидко ліквідовано. Щоденні та щонічні обстріли різної інтенсивності тривали до останнього дня (причому, суттєво збільшилися наприкінці березня), поки війська орків залишалися біля Чернігова та припинилися лише в день їхньої втечі – 1 квітня.

Називаються різні дані щодо руйнації Чернігова – 40%, 70%. Точних показників поки що немає, йде збір інформації.

Аби краще зрозуміти ситуацію, зверну увагу на особливість міста – попри значні розміри (285 тис. мешканців) домінуючою є садибна забудова. Є квартали, що забудовані виключно багатоповерхівками (так звані «спальні масиви»), але в більшості випадків справа виглядає так: фасадна частина вулиць забудована багатоповерхівками, а за ними ховаються розлогі простори садибної забудови. Особливо добре це видно на знімках згори: на них велике місто нагадує гігантське село.

Якраз одно-двоповерховий Чернігів постраждав найбільше: якщо снаряд чи ракета влучала в висотний будинок, то вони зазнавали втрат, але стояли. Від менших будинків залишалися лише руїни. Найбільше їх на території Бобровиці, старої та нової Подусівки, на Масанах (історичні назви територій міста), вулиці Кільцова.Часом вони нагадують Герніку – в сенсі суцільних руйнацій. Як правило, саме через ці місцевості російська орда намагалася прорватися до міста, тут точилися запеклі бої, велися обстріли.

У районах міста, де переважає багатоквартирна забудова, зруйновані чи пошкоджені окремі, але дуже важливі будинки. Це переважно локальні руйнації. Так вибуховою хвилею «накрило» обласний кардіоцентр, поруч – дві школи та відразу кілька висотних будинків. Знімок останніх потрапив на першу шпальту The New York Times. Кілька влучень є в багатоповерхівках на Масанах та в районі вулиці ім. Рокосовського. Тут же зруйновано торговельний центр «Епіцентр». Пошкоджені Чернігівський головпоштамт, державний спортивний комплекс, відомий як стадіон ім. Ю.Гагаріна, лижна база олімпійського резерву, трьохзірковий готель «Україна», дитяча стоматологічна поліклініка, міський ринок (частково знищений), будинок Спілки художників України (історична споруда пожежної частини), три бібліотеки (обласна та дві міських), чотири лікарні (крім кардіоцентру, ще друга міська, районна та онкологічний диспансер), щонайменше чотири школи та два дитячих садочки, дві нафтобази... Серед згаданих – кілька історичних споруд. Це лише великі руйнації, дрібніших значно більше...

Що вкрай погано – дуже сильно зруйновані системи комунацій, насамперед, електро- та водопостачання. Ворог цілеспрямовано бив по об'єктах генерації струму, видобутку та акумуляції питної води. Остання за якістю була однією з найкращих за своїми показниками в Україні. А тепер – лише технічна. Бо орки знищили водозабори артезіанської води.

Додамо до цього переліку руйнацію за допомогою авіабомб мосту через Десну, що в межах Чернігова. Названі об'єкти – дуже дорогі, а їхнє відновлення в багатьох випадках є технологічно складним. Мабуть, тому так складно вирахувати відсоток ординського нищення Чернігова.

олодимир БОЙКО, чернігівський історик.

Предстоятель Православної Церкви України — Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній.

Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Православної Церкви України Євстратій,  Предстоятель Православної Церкви України — Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній.

Народний депутат України Яна Зінкевич, «Європейська солідарність».

Фото Олександра КЛИМЕНКА.

"Прадавній Чернігів. Місто в якому я прожив 4 роки і закінчив 9-ту школу 1977 року, одну з трьох українських серед 28 на той час. Усі інші були російські. Тоді ссср хотів теж нас «денацифікувати». А зараз це вже путін намагався зробити бомбами, вбиваючи мирних жителів.

За словами очільника міста Атрошенка загинуло 700 людей. Чернігів вистояв. І буде відроджуватися зберігаючи свої святині Київської Русі, які не мають жодного відношення до мокшанських боліт", – розповідає уродженець Чернігова, фотограф Олександр КЛИМЕНКО.

На знімках:  зруйнований  Чернігів.