Малюнок Олексія КУСТОВСЬКОГО.
Дружина каже своєму чоловікові, який воює в Україні, що російські ЗМІ повідомляють про військові успіхи російської армії, а путін усім обіцяє «ветеранку» і виплати за кожен бойовий день.
«Три миллиона и похороны оплатишь. Деньги дают хотя бы», –відповідає окупант.
Дружина зазначає, що все дізналася: «Три миллиона – это за ранение, а за смерть – пять или семь».
Більше за життя й здоров’я чоловіків цікавлять виплати від держави й дружин окупантів з іншої військової частини. Про це жінка повідомляє родичу телефоном: «У нас бабы долбонутые. Пришли к командиру и спрашивают, сколько я получу, если моего ранят. А вторая говорит, а сколько я получу, если моего убьют».
Окупанти підтверджують, що підстав для виплат більш ніж достатньо.
– В аду я, на Украине, – повідомляє російський зайда. – Мы ездим, «Грады» охраняем. У нас здесь срочники. Что там по новостям говорят?
– Вообще говорят, что потерь очень мало.
– Ха-ха-ха. Первые два дня человек 500 привезли по кусочкам. У нас потери огромнейшие.
– Говорят, что наших в плен берут. А вы по мирным бьете?
– Да. Сейчас мы дом заняли. Гражданские жили. Мы их выгнали из дома. А фронт не двигается. Приезжаю домой и сразу контракт разрываю. Если вернусь…
Не вірить у своє повернення й інший окупант, який розмовляв телефоном з батьком чи братом.
– Плохо, все очень плохо, – каже він. – Завтра нас отправляют на передок. А проехать туда вообще невозможно. Обстреливают колонны. Знаешь, сколько мертвяков приезжает 200-х? Тут пацаны уехали, а приезжают мертвяки. Просто 30 человек вот привезли вчера. Оторваны ноги. Городок тут небольшой, километров 10 отсюда. Там нацыки закрылись. И его наши вообще объезжают. Переговорщики приезжали оттуда. Сказали даем два дня, чтобы мы свалили отсюда. Если не свалите, говорять, вам конец. Командиры решают, что делать. Владимир вот вообще отказался ехать на передок. Говорит не поеду. Другого посадили за руль. Там пост у нас был. Его уничтожили. Что делать?
– Ты там поосторожнее…
– Только никому ничего не говори, – попереджає окупант свого родича.
Уссурійські десантники, тікаючи з Київщини, де вони вчиняли військові злочини у селах Демидів, Козаровичі та Димер, забули штабні документи. На початку квітня ЗСУ повернули контроль над цими населеними пунктами, що впродовж місяця були окуповані росіянами. За свідченнями місцевих мешканців, російські фашисти викрадали і катували мирних людей, займалися мародерством. На території заводу «Вікналенд» вони облаштували штаб. Саме там і були знайдені документи – поіменний список особового складу мінометного взводу 83-ї окремої десантно-штурмової бригади з місцем дислокації у місті Уссурійськ. Цей підрозділ в російській армії має репутацію елітного.
Завдяки покинутим «елітою» документам уже вдалося ідентифікувати деяких окупантів.
