Засновник ПФ «Богдан і К» Богдан Тимофійчук.

Аграрії оговталися від першого шоку і втрат через російську навалу. Тепер не до емоцій: треба доглядати за озиминою та сіяти ярі, а також думати на перспективу, як далі працювати в умовах війни.

«Падають закупівельні ціни на зерно, собівартість вирученої рослинної продукції стає значно вищою. Тобто валовий дохід, який ми отримували, знівельований. У тваринництві ситуація ще складніша. Є дуже серйозна проблема з рентабельністю, особливо у виробництві молока, -- розповідає Богдан Тимофійчук (на знімку), засновник ПФ «Богдан і К», що обробляє землю на території Снятинської громади Коломийського району. -- Товаровиробникам непереливки. Не те що ми такі жадні й хочемо багато прибутків. Треба ж продовжувати роботу, бо за цим -- продовольча безпека нашої держави. Як відомо, пальне істотно подорожчало, на третину -- засоби захисту рослин, й аж утричі -- мінеральні та комплексні добрива. А це основа закладеного урожаю. До того ж треба давати достойну зарплатню, щоб утримати фахівців».

Якщо кукурудзу до війни зі складу продавали в середньому по 7700 грн за тонну, то нині покупці дають 6200 грн. Те саме по сої -- там обвал на 15 відсотків. На соняшник закупівельна ціна так само нижча, але не критично.

«Позитивом для цієї культури стало те, що на Львівщині побудували виробничі потужності з переробки цієї олійної культури, -- акцентує Богдан Тимофійчук. -- Однак там пропозиція перевищує попит, адже товаровиробники масово почали вивозити всю продукцію з інших областей на захід, зокрема й насіння соняшнику. Бо вороги грабують та спалюють усе підряд: зерносклади, техніку, виробничі потужності».

На думку аграрія, рік очікується дуже важкий. Якщо Бог допоможе -- виростять та збиратимуть. Головне, щоб не було воєнних дій, і можна б виходити в поле. Натомість в охоплених вогнем регіонах страшно й сіяти, бо селяни не впевнені, чи обмолотять навіть озимину.

Озимина добре скущилася.

«Відома проблема із експортом сільгосппродукції. У Кабміні та Мінагрополітики працюють над вирішенням логістичних питань, зокрема експорту залізничним транспортом через Румунію, Польщу та країни Балтії, -- стверджує Богдан Тимофійчук. -- Для цього планують будівництво перевалочних терміналів на кордоні. Так само розглядають можливості перевезення автомобільним транспортом. Однак для товаровиробників це додаткові фінансові витрати. Треба купувати автомобільні потяги, тягачі класу «Євро 5», хоч це вигідніше та рентабельніше, ніж орендувати. Постає питання, як чистити, сушити і складувати вирощене, довезти до логістичних центрів. Тому голова повна думок. Не впадаємо у відчай, прораховуємо різні варіанти».

Вирощену сільгосппродукцію можна скерувати для експорту на західні кордони. Звісно, найдешевшим є морський і річковий транспорт. Без них важко буде реалізувати новий урожай.

Тож підприємство «Богдан і К», як може, допомагає швидше обстояти південь, щоб можна було розблокувати порти Чорного моря, адже без них важко буде реалізувати новий урожай. Це і надання техніки на потреби армії, і забезпечення місцевих підрозділів тероборони, і продовольчі пакети бійцям.

«У західному регіоні країни немає таких потужностей для зберігання сільгосппродукції, як в інших областях, -- наголошує Тимофійчук. -- Однак і тут можна частково зняти питання із переробкою кукурудзи. Важливо, щоб Кабмін терміново вирішив питання швидшого переобладнання спиртзаводів. У західних областях їх чимало, та більшість нині простоює. Приміром, на Івано-Франківщині таких два -- Підгайчиківський та Залучанський. Кукурудзи місцеві аграрії виробляють немало, сотні тисяч тонн щорічно, і її можна пустити на виробництво біоетанолу. Ця високооктанова добавка до бензину робить пальне високопродуктивним. Маємо хороший приклад сусідньої Чернівеччини, де в Лужанах провели приватизацію підприємства та за кілька місяців реконструювали виробництво. Місцеві аграрії мають куди збувати сировину».

Нині важливо наростити обсяги м’ясного напрямку тваринництва, поголів’я великої рогатої худоби та дрібне скотарство: кіз, овець. Торік у ПФ «Богдан і К» придбали 300 вівцематок. Окотилися успішно, отара майже подвоїлася. У господарстві будують для них тимчасові польові ферми.

«Нарощування поголів’я овець та кіз важливе ще й тим, що частина вирощеного зерна в нинішніх умовах може бути фуражним, тобто не для експорту, і піде на корм тваринам, -- акцентує співрозмовник. -- Як резервний варіант -- треба відроджувати тваринництво, яке за минулі десятиліття майже знищили. А це ще й органіка, замінник складних мінеральних комплексних добрив, які нині мають фантастичну ціну».

Звісно, з ВРХ складніше, тут важлива вагома державна підтримка. А от розведення свійської птиці цілком доступне дрібним фермерам та, звісно, в одноосібних господарствах.

«Треба працювати, -- підсумовує Богдан Тимофійчук. -- Ми тут -- продовольчий тил, завдання якого -- нагодувати передовсім армію і жителів країни, зокрема, з найбільш постраждалих від війни регіонів. І ми це зробимо. Попереду важкий травень, найгарячіша пора. Сподіваюся, що переломимо хід війни на передовій, і жнива будуть безпечними».

Івано-Франківська область.

Фото з відкритих джерел.