Про це у суботу повідомила віце-прем'єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук.

«Повертаємо додому 14 наших людей: 7 військових та 7 цивільних. Для мене цей обмін особливий: одна з військових жінок на п'ятому місяці вагітності. Хай Бог береже!» – написала вона у Телеграмі.

То був восьмий обмін полоненими, який проводять офіційно військово-політичне керівництво України і рф.

Загальні подробиці перебування полонених співгромадян у катівнях рашистів наступного дня розповіла Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова на своїй сторінці у Фейсбуці.

Розповіді визволених з варварських обіймів «русского міра» містять факти нелюдського ставлення, принижень та катувань окупантами полонених.

«Серед визволених є важкопоранені, з сепсисом, ампутованими кінцівками», – написала Денісова. Зокрема, за її даними, під час захоплення у полон росіяни забирали в українських чоловіків чоботи, наповнювали їх водою і знову взували, після чого в'язнів змушували лежати обличчям до землі на морозі по три-чотири дні.

«З обмороженими кінцівками та зав’язаними очима чоловіків переправляли до російських таборів, потім до СІЗО № 1 – тюрми російського міста Курськ, де їм не надавалася жодна медична допомога», – заявила вона. Як зазначила український омбудсмен, українців одягали в форму полонених, підстригали волосся, катували, змушували вчити патріотичні російські пісні та виконувати їх для своїх наглядачів. До того ж ув’язнених допитували двічі-тричі на день, після чого чоловіків жорстоко били, а згодом змушували підписати документи про те, що з ними добре поводилися.

За словами Людмили Денісової, загарбники вирішили обміняти важкохворих осіб, з ампутованими внаслідок обморожень кінцівками та пальцями ніг. За її даними, через відсутність карет швидкої допомоги рашисти везли на обмін важкопоранених українців упродовж п'яти годин на вантажних залізничних платформах. А потім поклали скалічених людей просто на шосе на ношах, де їх забрали українські військові.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини нагадала, що, захоплюючи у заручники мирних мешканців, російські окупанти порушують норми міжнародного гуманітарного права, зокрема, статті 34 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни, згідно з якою категорично забороняється безпідставне затримання цивільних заручників.

«Закликаю Комісію ООН з розслідування порушень прав людини під час вторгнення росії в Україну врахувати ці порушення прав військовополонених громадян України», – додала Денісова.

Історія одного з полонених чоловіків

(за матеріалами ВВС)

Російські окупанти викрали Микиту Горбаня з рідного села Андріївка в Київській області та вивезли в ерефію. Він провів у полоні майже три тижні й повернувся додому під час чергового обміну полоненими.

На початку березня Микита Горбань перебував з родичами в селі Андріївка Київської області. Це між Бородянкою і Макаровим. До війни чоловік працював лаборантом в одній з київських лікарень, а після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну ховався в підвалі разом з батьком, дружиною, п’ятирічним сином та іншими родичами.

Коли окупанти зайшли у село і почали прочісувати кожен будинок, то знайшли всіх чоловіків, витягли з підвалу і побили. За словами Микити, їм зав’язали очі та під дулом пістолета вивели в поле, де почали катувати. Солдати затягували гайковий ключ навколо суглоба і повертали, поки шкіра не лопнула – у Микити залишився шрам на кісточці.

Рашисти їм наказали роззутися, черевики заповнили водою і змусили знову взути. Потім поклали обличчям в землю, на холоді. І так люди лежали три-чотири ночі, під дощем, на холоді.  Виявилося, що Микита разом з його батьком під час тих тортур лежали поруч…

Чоловік згадує: спочатку ногам було дуже холодно, а потім перестав їх відчувати. Зовсім поруч падали снаряди. Всі полонені подумки кілька разів попрощалися з життям.

Згодом їх підняли з землі та поклали у вантажівки. Далі – заштовхали в вертольоти. За весь час полоненим дали тарілку каші, шматок хліба і пару сухарів.

З вертольотів їх пересадили у вантажний літак – разом з Микитою виявився батько і ще 10–12полонених.

Жінки родини, коли забрали чоловіків, встигли перебратися в інший прихисток… Навколо села йшли бої, були постійні обстріли й не було зв’язку.

А Микиту і його батька Сашу в цей час вивезли до росії. Там відправили в табір полонених і розв’язали очі. У багатьох були рани від тортур. У Саші один з пальців просто бовтався на смужці м’язів і шкіри. У Микити почорніли пальці на ногах від сильного обмороження. У госпіталі йому зробили перев’язку, потім змусили знову взутися і через п’ять днів перевезли в СІЗО до Курська.

Там ув’язнених одягли у форму, підстригли та повідомили, що зроблять «щеплення». Виявилося, це просто нове побиття. В одну камеру замкнули 10 осіб.

Там Микита зрозумів, що може позбутися ніг – він не відчував їх, а тільки жахливий запах. У решти справи були не краще – деякі втратили кінцівки цілком.

Тюремні лікарі робили ув’язненим один укол антибіотика і перев’язку раз на три дні. Лікар сказав Микиті прямо: «У нас тут хороші ліки та лікування – але не для вас»…

До речі

Тим часом Генеральний прокурор України Ірина Венедіктова в ефірі національного телемарафону «Єдині новини» повідомила, що порушено понад дев’ять тисяч справ за воєнні злочини рф в Україні та вже розпочався процес притягнення злочинців до відповідальності.

Фото з відкритих джерел.