Ірпінь. Будинок культури. Сюди привозять іноземні делегації, аби наочно показати наслідки «русского міра», що наслідив на Київщині з початку широкомасштабного вторгнення на нашу землю.
В осередок культури українського містечка «прилітало» не один раз. Гаряче тут було на початку березня. У цю частину міста російські війська не заходили, але густо діставали її з артсистем.
Символічно, що гатили путінці по архітектурній споруді, збудованій ще за радянських часів, які вони так намагаються реанімувати силою. У центрального входу будівлі – характерні для того періоду скульптури пролетаря та робітниці-жінки -матері з дитиною. Вони вистояли під обстрілами поціновувачів сталінансу. Тільки у «робочого класу» побило осколками ноги. Стріляти по ногах цивільних українців, взятих у полон окупації, – фішка російських катів…
Решітки з арфами на вікнах будинку не врятували скло від фальшивої какофонії залпового вогню «носіїв русскої культури». Від цього божевілля у будівлі завалило дах. Напевно, можна вести запеклі дискусії, що на межі війни опонентів, у культурному просторі. Але нести свою «культуру у маси» війною – психопатологічне варварство…
До «нєпротівлєнія злу насілієм» закликав «вєлікій русскій пісатєль» Лєв Толстой. Після нашестя дикунського зла з болотної московії на Україну їхня «русская класіка» не читається літературною мовою. А за кожну сльозу на щоці наших дітей ми відповімо «русскому міру» у дусі нашої української культури, не філософствуючи із Достоєвським.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА і автора.
