Увечері 28 листопада площа довкола стели Незалежності виявилася замалою, аби вмістити всіх протестувальників. Тому кордони Євромайдану розширилися по другий бік Хрещатика, на пагорби біля Жовтневого палацу — скрізь, де було вільне місце. За підрахунками оргкомітету, тут зібралося 30 тисяч людей: після закінчення робочого дня багато киян свій маршрут: «робота — дім» уже традиційно розбивають зупинкою на Майдані Незалежності (цю цифру, між іншим, побіжно підтвердив і міліціонер, котрий разом з товаришами грівся у переході: «Боже, вони йдуть і йдуть, вже тисяч тридцять зібралося. Коли це закінчиться, я хочу додому». Колега, вочевидь, «політично підкований» і не позбавлений почуття гумору, порадив йому «не скіглити». Порада розвеселила обох)...
Над майданом — марево прапорів: Державного і Євросоюзу. Подекуди вкрапляються червоно-чорні. Студенти і громадські активісти все ще відмежовуються від політики і політиків: з імпровізованої сцени періодично доноситься рефрен: «Ми мирні люди, ми не залежимо від політичних сил, ми просто обираємо євроінтеграцію і просимо Президента підписати завтра у Вільнюсі Угоду про асоціацію з ЄС». Ця позиція — тема для дискусій серед учасників акції. Одні погоджуються: правильно, нам уже всі обридли — і влада, й опозиція. Нічого зробити не можуть. Інші заперечують: без партій студенти безпорадні. Потрібен організаційний досвід: танцями, піснями і промовами перемоги не досягнеш. Де елементарні речі? Серйозна охорона, наприклад, яка відганятиме провокаторів і бомжів (цих притягує можливість підхарчуватися в польових кухнях). Тим паче, що оголошення про появу групи підозрілих молодиків і прохання до правоохоронців звернути на них увагу справді час від часу лунає зі сцени. Так само звідти застерігають: є достовірна інформація, що за гроші мобілізовують «спортсменів», так званих тітушок, яких хочуть залучити до бійок і провокацій. Дівчина, якій через соцмережі запропонували взяти участь в антимайдані, навіть зачитує прейскурант на послуги. «А що я вам казав, — продовжує поруч зі мною дискусію з опонентом якийсь чоловік, — треба кликати на підмогу партії, а то ще бандити нам дітей покалічать...».
Щогодини люди дружно виконують Державний гімн України. Гасло «Слава Україні!» об’єднує всіх, незалежно від мови і навіть раси. Чоловік з виразними африканськими рисами (таких у політкоректних Сполучених Штатах називають афроамериканцями, можливо, в цьому разі мій сусід є афроукраїнцем) так гучно відповідає «Героям слава», що претендує на звання трибуна. До речі, днями на майдані виступала представниця славної «Одеси-мами», бізнесвумен зі знаменитого «7-го кілометра» — величезного одеського ринку. Так ось, саме вона стала рекордсменкою за кількістю проголошених гасел «Україна понад усе» і навіть пообіцяла «на п’ятому десятку вивчити державну мову, бо так заведено в Європі»...
...На сцені Святослав Вакарчук. Його зустрічають бурхливими оваціями: пісні «Вставай, мила моя, вставай» і «Я не здамся без бою» вже стали візитівкою нічного Євромайдану.
— Сьогодні я тут не як музикант, а як європеєць, — звернувся до людей лідер неймовірно популярного в Європі і на просторах Митного союзу також «Океану Ельзи». — Спасибі всім вам, що ви тут... Ви прийшли захищати свій цивілізований вибір... Євросоюз — це і є свобода вибору, свобода людини, свобода слова. Свобода і честь — це те, заради чого ми повинні тут стояти... за всіх близьких, за тих, хто розмовляє українською, російською, хто вболіває за «Динамо» і за «Шахтар.., хто голосує за різні партії і хто взагалі не ходить на вибори... Не смійте розчаровуватися, не смійте опускати рук. Шлях до ЄС — він тернистий... Ми обстоюватимемо свої права. Все тільки починається. Все буде добре...
Оптимізм Святослава Вакарчука поділяє і депутат Європарламенту, голова фракції зелених Ребекка Хармс: вона підтримує українців у їх євроінтеграційному прагненні й продовжуватиме разом з колегами боротися за наше європейське майбутнє (невідомо, як розцінить цю обіцянку МЗС: виступ спікера литовського сейму на Євромайдані спричинив, як відомо, дипломатичний скандал. Дивовижна позиція нашого зовнішньополітичного відомства: емісари з Росії відкрито висловлюють у нас антиукраїнські гасла, різнокаліберні українофоби зазіхають на територіальну цілісність, а підтримка задекларованого самою владою курсу на Євросоюз раптом надихає МЗС на роздратування !?).
Люди не розходяться до пізньої ночі. Руслана, Вакарчук, «ТІК», «Антитіла» і ще десятки гуртів та музикантів перетворюють майдан Незалежності на величезну концертну залу, де зібралися не просто слухачі та музиканти, а однодумці. З них «усе починається». З ними «все буде добре».
Вночі холоднішає навіть попри «бочкове опалення». Міліція шукає вибухівку: начебто надійшло повідомлення про мінування майдану. Люди спокійні. Правоохоронці нічого не знаходять. Біля польової кухні сміються: ТРК «Донбас» показав сюжет про Євромайдан з коментарями ще вчорашніх прихильників зближення з ЄС. Якась жінка так гаряче відреагувала на побачене, що навіть зателефонувала в студію: «Ми повинні працювати, а хтось Євромайдан проводить. Ми ж бачимо, які там столи накриті... Треба просто жити по-людськи». «Давайте запросимо її до наших столів, — пропонує студентка. — Лангустів не обіцяємо, а бутербродом з гарячим чаєм пригостимо. Може, й вона постоїть на Євромайдані, якщо хоче жити по-людськи».
Вранці 29 листопада сумну новину з Вільнюса люди зустрічають криками «Ганьба» і «Зрада». Хтось обурюється, хтось плаче. Що робити далі, «аби все було добре» хоча б у перспективі, вирішать на координаційній нараді організаторів акції. Ведучі закликають міліцію забезпечити безпеку людей у зв’язку з очікуваним приїздом бойовиків і провокаторів. На залишеній опозицією Європейській площі монтують сцену для проведення альтернативної акції. Було б цікаво послухати «анафему» Євросоюзу не просто так, а в контексті ще свіжих у пам’яті запевнень усім відомих штатних «цицеронів» про переваги європейського вектора. А як це підкріпити відеокадрами з передач Савіка Шустера — навіть присипані «митним» снігом ведмеді обуряться відсутністю совісті, честі й елементарної гідності. Бо й там, у глибинах тайги, цінують позицію, а не мімікрію.
P. S. У Києво-Могилянській академії, яка першою оголосила про страйк, Держінспекція навчальних закладів проводить раптову перевірку. З вибором «цінностей і стандартів» усе зрозуміло.
Київ. Українці створили живий ланцюг з Києва до найближчого кордону з ЄС. Маршрут ланцюга розпочався у Києві: від майдану Незалежності по вулиці Хрещатик, бульвару Шевченка і проспекту Перемоги аж до Житомирського шосе. Далі через Житомир, Рівне, Львів і до Перемишля. Довжина цього маршруту — 625 км.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
