На приватне житло у обласному центрі зайди поки що не зазіхають, натомість розміщуються у державних та комунальних закладах. Причому це не тільки будівлі студентських гуртожитків і навчальних корпусів вишів. Непрохані гості господарюють, зокрема, і в приміщенні пансіонату «Медик», де мешкають лікарі без власного житла. Там розмістився підрозділ піхоти РФ, про що свідчить аж три одиниці спецтранспорту для її перевезення поруч з об’єктом. Додалося окупантів і на території житлового масиву «Таврійський» на околиці Херсона. На проспекті 200 років Херсона жителі тутешніх багатоповерхівок зафільмували пересування установок РСЗВ «Град», виклавши ролики до соціальних мереж. А неподалік у двориках між висотками загарбники ховають від обстрілу машини військової поліції. У мікрорайоні ХБК зафіксували пересування піхотної колони ворога, де над машинами майорів прапор не РФ, а…Дагестану.

Уся ця техніка знаходиться там не постійно, а за певний час «мігрує» у бік фронту на Миколаївщину, звідки зазвичай не повертається. Але простим городянам від того не легше, позаяк разом із збільшенням кількості російських військовослужбовців додається й небезпеки для мирних жителів. Адже пересуваючись міськими дорогами, окупанти не дотримуються правил дорожнього руху – бронетехніка може розчавити чи розстріляти якусь легківку, збити чи пошкодити опору лінії електропередач на пожвавленому перехресті.

Та й «культурний відпочинок» ординців городянам спокою не дає. У передмісті та спальних мікрорайонах вони, зокрема, взяли за звичку у період дії комендантської години розважатися, ганяючи вулицями на десь викрадених мотоциклах і мопедах. Пересуваються на них по двоє автоматників, іменуючи такі виїзди «патрулем». Причому ще й знімають з транспортних засобів глушники, аби двигуни гарчали гучніше та не давали спати мирним людям, котрі ще залишилися у Херсоні. У поєднанні з відлунням вибухів артилерійських снарядів та прольотів ракет звуковий фон просто жахає. Тож змучені городяни мріють тільки про одне: аби їхнє рідне місто, разом з усією окупованою частиною України, чимскоріш звільнили, і повернулося нормальне життя. А разом з ним запанувала і благословенна тиша.