Замість вшанування з усім світом у День пам’яті та примирення загиблих у роки Другої світової – солдатів і цивільних, пропагандистська хода «бессмєртний полк», після якої зігнані бюджетники і студенти викидають у сміттєві урни фотографії на паличках чужих «дєдов»,  взяття юнармєйцами картонного Рейстагу, фотосесії у військовій  формі червоної армії на фоні автомобілів з надписами «На Берлін», «На Київ». Учасниками цього лицемірного шоу обов’язково є діти – маленькі росіяни, яких з дитинства привчають до зброї, до  війни і гасла «Можєм павтаріть». Батьки вдягають їх у форму танкістів, льотчиків, санітарів, дають у руки іграшкові пістолети, які ті прикладають до скронь однолітків, імітуючи розстріл, найменших саджають у візочки у вигляді літаків чи танків. У дитячих садочках «солдатами росії» стають цілі групи, які отримують дози ненависті до ворога, яким для рф є увесь демократичний світ.

Фото із сайту Цензор. НЕТ

Побєдобесіє – це і узурпована путіним спільна перемога антигітлерівської коаліції над нацистською Німеччиною. Президент російської федерації у 2010-му та наступних роках не повторював, що Радянський Союз переміг би Гітлера і без України. «Ми все рівно перемогли б у війні. Бо ми – народ переможців…» – наголошував в ефірах президент рф і додав, що «на РРФСР припадає понад 70 відсотків втрат. Це означає, що війну виграно в основному за рахунок ресурсів, людських та індустріальних, російської федерації».

У Другій світовій війні взяла участь 61 держава. Загальні втрати військових та цивільних, за різними даними, становлять від 50 до 75 мільйонів людей. З них приблизно 8–10 млн – українців. Це майже чверть усього тогочасного населення України. За підрахунками учених, повідомляють в Українському інституті національної пам’яті, Галичина втратила 22 відсотки населення, Волинь і Полісся – 12, Центральна, Південна та Східна Україна – 30 відсотків. За твердженнями науковців, було зруйновано майже 700 українських міст і 28 тис. сіл, спалено майже 320 тисяч господарств.  Внаслідок Другої світової Україна зазнала матеріальних втрат у розмірі понад 45 відсотків від збитку усього СРСР. З метою створення могутнього військово-промислового потенціалу на сході СРСР під гаслом «Все для фронту! Все для перемоги!» більшовиками з України було вивезено 550 промислових підприємств, майно і худобу тисяч колгоспів, радгоспів, МТС, десятки наукових і навчальних закладів, осередків культури, історичні цінності, виїхало майже 3,5 млн жителів республіки – кваліфікованих робітників і спеціалістів, науковців, творчої інтелігенції, які віддали свої трудові й інтелектуальні зусилля в розвиток воєнного й економічного потенціалу СРСР.

Представники російського режиму, говорячи про провідну роль росії в перемозі над нацизмом, нівелюють не лише роль України та «братніх» республік, а й інших країн. Радянська пропаганда вперто замовчує, що хід Другої світової війни переламала програма ленд-лізу, за якою США переважно на безоплатній основі передавали союзникам боєприпаси, техніку, продовольство, стратегічну сировину, включаючи нафтопродукти. За радянських часів роль ленд-лізу всіляко применшувалася та замовчувалася – в СРСР нерідко стверджували, що було поставлено лише 4 відсотки загального обсягу випуску продукції в Радянському Союзі.

Загалом було доставлено постачання на 50,1 млрд доларів (що еквівалентно 690 млрд у 2020 році). СРСР отримав зброї, техніки, продуктів на суму 11,3 млрд доларів. Зокрема,  14 795 літаків, танків – 7056, легкових джипів – 51 503, вантажних автівок –375 883, мотоциклів – 35 170, тракторів – 8 071, локомотивів – 1981, вантажних суден – 90,  протичовнових кораблів – 105, торпедних катерів – 197,  двигунів до кораблів – 7784, запасів продовольства – 4 478 000 тонн. Лише армійських черевиків радянська армія отримала понад  15 417 тисяч пар.

Американські танки брали участь у боях під Ржевом, на курській дузі і навіть дійшли до Берліна. Радянські аси літали на американських літаках – тричі герой СРСР Покришкін свої перемоги здобував на американському винищувачі  Bell P-39 Airacobra. Сталінські солдати вперше спробували шоколад і какао саме під час війни і вони були американського виробництва. «Восени 1941 року ми все втратили, і, якби не ленд-ліз, якби не американські поставки, не зброя, продовольство і теплі речі для армії – ще питання, як пішли б справи», – визнавав Анастас Мікон, на той час відповідальний за постачання. КДБ перехопила одну із розмов «маршала перемоги» Георгія Жукова, який у 1963 році проговорився: «От зараз кажуть, що союзники ніколи нам не допомагали, але ж не можна заперечувати, що американці нам гнали стільки матеріалів, без яких ми б не могли формувати свої резерви і не могли б продовжувати війну». Проте в радянській історіографії так і залишилася схвалена Сталіним цифра в чотири відсотки «питомої ваги поставок за ленд-лізом по відношенню до вітчизняного виробництва в період війни».

Побєдобесні росіяни, присвоюючи собі перемогу, навіть не здогадуються, що 9 травня вони виходять на вулиці під музику, яку теж вкрали. Їхня культова пісня «Вставай, страна огромная»,  насправді українська мелодія, написана у 1919 році.  Український письменник Юрій Андрухович зазначає, що ця радянська військова пісня нібито народилася в один із перших днів після нападу гітлерівської Німеччини на Радянський Союз 1941 року.  «Текст її нібито написав російський поет Васілій Лєбєдєв-Кумач. І це справді так. Він написав ці слова. А от мелодію вкрадено. Мелодія народилася значно раніше – 1919 року у лавах криворізьких повстанців Української Народної Республіки. І називається ця пісня – «Повстань, народе мій».  Віршовану основу твору кілька років розшукав кобзар та заслужений артист України Тарас Силенко разом з нотами у 25-му томі «Літопису УПА»), присвяченому пісням Української Повстанської Армії.

Після повномасштабного вторгнення росії цей твір набув нового значення – він став новим символом священної війни українців проти рашистів. Хор Івано-Франківського академічного музично-драматичного театру виконав героїчну пісню в її первісній українській редакції.