До Ірпеня поступово з’їжджаються мирні жителі, які покинули цей населений пункт, коли на його околицях стояли окупаційні війська. До міста під Києвом, яке до повномасштабного вторгнення російських загарбників нараховувало майже сто тисяч мешканців і яке опинилося у вогнищі протистояння, нині вже повернулися майже половина – 45 тисяч жителів. Але за ці кілька тижнів, доки точилися бої в Ірпені, здійснювалися масовані обстріли та бомбардування, він зазнав значних руйнувань. Тож нерідко люди просто не знаходять своїх домівок. Для міської влади тепер найбільша проблема – куди розселяти громадян, котрі залишилися без даху над головою.

Немало зруйнованих багатоповерхівок доведеться демонтувати

За оцінками міського голови Олександра Маркушина (на знімку), який очолив місцеву тероборону, внаслідок навали російських загарбників у донедавна процвітаючому населеному пункті значною мірою постраждало п’ятдесят відсотків житлового фонду. Немало багатоповерхівок, особливо там, де проходила лінія оборони, доведеться демонтувати. Повністю або частково зруйновані школи, садочки, спорткомплекси. Про це він розповів представникам делегації парламентаріїв Ірландії, які днями перебували з робочим візитом в Україні та на власні очі змогли побачити наслідки злодіянь окупантів проти мирних жителів Бучі та Ірпеня.

Бойовий мер, як часто називають Олександра Маркушина, повідав гостям про плани щодо відбудови міста.

– Ми відкриваємо старі дитячі табори, заселяємо туди тимчасово людей, які залишилися без даху над головою, – розповів він. – А надалі за програмою Президента з відновлення у нас планується звести 50 тисяч квадратних метрів житла. Це тисяча квартир. І стоїть завдання вже перед новим роком почати громадян заселяти. Впевнений, його виконаємо. Але найголовніше нині – перемогти у цій війні.

Рятівний потяг окупанти розбомбили з літака

На думку міського голови, Ірпеню заслужено присвоєно почесне звання "Місто-герой". Адже якщо б його пройшов ворог – взагалі б постало питання: бути столиці чи ні. Окупанти захопили найближчі населені пункти: Бучу, Гостомель, Ворзель. Але ірпінський рубіж загарбник не здолав.

– Було чотири напрямки, якими вони наступали на місто. З мого підрозділу загинуло 37 хлопців. Загалом втратили життя 300 цивільних, – каже Олександр Маркушин. – Але найголовніше, що вдалося зробити нашій команді разом з Офісом Президента і обласною військовою адміністрацією – евакуювати 95% наших мешканців. Перші три дні вивозили людей потягом, який курсував кілька разів на день. Але його розбомбили з літака, він зійшов з рейок. Добре, що не було загиблих…

Евакуація зберегла життя тисячам городян

Надалі жителів довелося евакуювати через нині розбитий міст. Таким чином вдалося провести 40 тисяч мешканців. Коли переходили на інший бік – обласна військова адміністрація надавала автобуси й вивозила людей до Києва. Так само евакуювали поранених. А назад цією дорогою життя завозили військові підрозділи, а також їжу, ліки для мешканців, котрі залишалися.

«При цьому постійно велися обстріли. На моїх очах, коли проводилася евакуація і впала міна, водночас загинули жінка, двоє дітей і волонтер. Але ми групами продовжували виводити людей. Коли б цього не зробили – в Ірпені були б десятки тисяч загиблих. Адже місто зазнало жахливих руйнувань», – каже міський голова.

Ворога було відкинуто. Але до того останні три дні росіяни відчайдушно обстрілювали Ірпінь з «Градів» та мінометів, били танками та артилерією. Стріляли по приватних будинках, багатоповерхівках. Знищували соціальну інфраструктуру. Почали в ті дні наступ одразу з трьох боків. Захисникам міста дві позиції вдалося утримати, але з одного боку окупанти зайшли на півкілометра вглиб й чекали підкріплення. Проте нашим Збройним Силам вдалося з артилерії його знищити. А командування ухвалило ризиковане, але правильне, як з’ясувалося згодом, рішення контратакувати. Ворог цього явно не очікував. Частину війська було розбито, інші почали тікати. Операція успішно продовжилася звільненням Бучі, Ворзеля, Гостомеля, а потім наші бійці відтіснили загарбників до кордонів з Білоруссю.

Розбомблений, але непідкорений Ірпінь, який не пропустив ворога, заплатив страшну ціну – загибеллю оборонців та мирних жителів.  Олександр Маркушин припускає, що після поразки, яку вони тут зазнали, окупанти навряд чи посміють знов сюди сунутися. Але стверджує, якщо це станеться, сформована потужна лінія оборони, завдяки якій, як і в перший раз, вдасться відкинути ворога.

До речі

Україну можна відбудувати спільними зусиллями

Голова нижньої палати парламенту Ірландії Шон О’Фаріл (на знімку другий ліворуч) під час прес-конференції в Ірпені наголосив:

Ірландія, як відомо, нейтральна країна. Але ми спостерігаємо, щоб належним чином виконувалися накладені Європейським Союзом проти росії санкції. Завжди були прибічниками щодо їх просування. Наполягаємо, щоб і шостий пакет санкцій так само було запроваджено, хоча існують певні розбіжності щодо цього всередині Євросоюзу. І до війни 30 тисяч українців проживали на території Ірландії, робили важливий внесок до економіки нашої держави. Після активізації бойових дій в Україні зі щирим серцем прийняли ще 40 тисяч осіб, надаємо їм усю можливу підтримку. А після того, що ми тут побачили,  робитимемо це й надалі. Ваше керівництво поставило перед нами досить нелегке завдання – бути адвокатами України в ЄС. Але обіцяємо сприяти швидкій процедурі, щоб ваша держава незабаром приєдналася до Євросоюзу. Ми в змозі надати підтримку щодо відновлення частини вашої держави. Якщо кожна з країн об’єднаної Європи візьме на себе відновлення якоїсь частки, то спроможемося відбудувати Україну разом.

Фото автора.